Іва́н Они́симович Кули́к ( 30 квітня 1923, Моринці — 7 квітня 1995, Черкаси) — український живописець; член Спілки радянських художників України у 1962—1973 роках та з 1988 року.

Біографія Народився 30 квітня 1923 року в селі Моринцях (нині Звенигородський район Черкаської області, Україна) в бідній багатодітній сім'ї. 1941 року, після закінчення Моринської середньої школи, вступив до Київського педагогічного інституту. Під час німецько-радянської війни був вивезений до Німеччини на примусові роботи, де працював у шахтах Ельзас-Лотарингії та містечок Форбаха і Штірінгена. Після перемоги Радянського Союзу, восени 1945 року повернуся на Батьківщину.

Після війни працював у Моринцях завідувачем і культорганізатором Будинку культури. Упродовж 1946—1948 років навчався на альфреско-живописному факультеті Київського училища прикладного мистецтва. Після його закінчення вступив до Київського художнього інституту на декоративний факультет, та через рік перевівся на факультет живопису. Навчання закінчив у 1955 році. Його викладачами були зокрема Тетяна Яблонська, Карпо Трохименко, Михайло Іванов. Дипломна робота — картина «Дитячі роки Тараса Шевченка».

Після здобуття освіти працю­вав у Товаристві художників у місті Стані­славі, з 1965 року — у Черкасах, де мешкав у будинку на вулиці Свердлова, № 36, квартира № 17. У Моринцях створив етнографічний музей; брав участь у краєзнавчих експедиціях, збирав етнографічні матеріали.

У 1973 році був звинувачений у буржуазному українському націоналізмі та виключений із Спілки художників. Поновлений у 1988 році. Помер в Черкасах 7 квітня 1995 року.

Творчість Працював в галузі станкового живопису. Створював тематичні картини, зокрема на тему українського села, його минулого і сучасного, пейзажі, портрети, натюрморти. Всього створив понад п'ятсот робіт, серед них:

«Гуцулка» (1952, полотно, олія); «Учорашній десятикласник» (1957); «Село Моринці» (1961); «Лісоруби» (1961); «Село Моринці. Обеліск на місці, де стояла хата Тараса Шевченка» (1961); «Іван Козлов­ський співає в Моринцях» (1964); «Жнива» (1968); «Рідна Черкащина» (1969); «Іван Нечуй-Левицький у Стеблеві» (1980); «Фіолетова осінь» (1982); «Олександр Довжен­ко в Україні» (1982); «Моринці — батьківщина Тараса Шевченка» (1985); «150-літня хата в селі Орловці» (1986, картон, олія); «Василь Си­моненко» (1986); «Михайло Максимо­вич у Прохорівці» (1989); «Хата, в якій народився Тарас Шевченко. Моринці» (1990); «Василь Стус» (1990, полотно, олія); «Натюрморт з яблуками» (1993). </div> Брав участь у всеукраїнських виставках з 1958 року. Персональні виставки відбулися у Моринцях у 1961 і 1964 роках; Івано-Франківську у 1963 році; Черкасах у 1966, 1969, 1972, 1989, 1998—1999 роках; Звенигородці і Шполі у 1967 році, Умані у 1988 році та Києві в 1995 році.

У 1967 році сто картин художник подарував рідному селу — Моринцям, а згідно з його заповітом п'ятдесят робіт передано в Шевченківську школу мистецтв дружиною художника Луїзою Макарівною. Деякі твори митця зберігаються у Черкаському краєзнавчому музеї (з 1996 року — постійна експозиція його творів), Літературно-ме­моріальному музеї Василя Симоненка у Черкасах, в приватних колекціях та музеях Німеччини, Канади, США.

Вшанування З 1999 року Черкаський міський Будинок культури названо іменем Івана Кулика.

Примітки

Література Кулик Іван Онисимович // ;