Зару́ба (Заруба-Берлявська) Наталія Іванівна ( 27 червня 1915, Пенза — 15 січня 2008, Київ) — українська художниця; член Спілки радянських художників України з 1946 року. Дружина художника Костянтина Заруби, мати художниці Ірини Заруби.
Біографія Народилася року і місті Пензі (нині Росія). Упродовж 1930—1934 років навчалась у Луганському художньому технікумі; у 1935—1946 роках (з перервою) — у Київському художньому інституті, де її викладачами були зокрема Олексій Шовкуненко, Сергій Григор'єв, Михайло Іванов, Карпо Трохименко, Михайло Шаронов. Дипломна робота — картина «У хвилину затишшя» (керівник Олексій Шовкунеко).
Упродовж 1941—1946 років працювала художником у редакціях газет «Комуніст», «Радянська Україна», «Література і мистецтво», «Літературна газета», у 1945—1952 роках — у журналі «Україна».
Жила в Києві, в будинку на вулиці Микільсько-Ботанічній, № 14, квартира № 11 та в будинку на Михайлівському провулку, № 4, квартира № 4. Померла в Києві 15 січня 2008 року.
Творчість Працювала в галузі станкового живопису, створювала жанрові картини, портрети, пейзажі, натюрморти. Серед робіт:
«У хвилину затишшя» (1946); «Після війни» (1947); «Доменники» (1949); «Натюрморт. Півонії» (1953); «Айстри» (1953); «Квіти» (1953); «Річка Стугна на Київщині» (1955); «Портрет дочки» (1958); «Дитина, яка спить» (1958); «У парку» (1959); «Валя-школярка» (1963); «Портрет Н. Осецької» (1963); «Портрет Наталії Ужвій у ролі Стехи з драми Тараса Шевченка „Назар Стодоля“» (1963—1964); «Осіннє сонце» (1968, картон, олія); «Біла свитка» (1970); «Автопортрет» (1970, картон, олія); «Стара Лавра» (1980) «Квіти» (1992, картон, олія). </div> Брала участь у республіканських виставках з 1947 року.
Деякі роботи художниці зберігаються в Національному художньому музеї України в Києві.
Примітки
Література Берлявская-Заруба, Наталия Ивановна // Художники народов СССР. Библиографический словарь. Том 1 (Аавик—Бойко). Издательство «Искусство». Москва. 1970, сторіка 380 ; Заруба-Берлявськ Наталя Іванівна // ;