Гаврило Олександрович Петров (, місто Москва, тепер Російська Федерація — , місто Москва, Російська Федерація) — радянський діяч органів держбезпеки, генерал-лейтенант, начальник відділу прикордонних і внутрішніх військ НКВС Вірменської РСР. Депутат Верховної ради СРСР 1-го скликання.

Біографія Народився в родині селянина-середняка. У 1913 році закінчив чотирикласне церковнопарафіяльне училище в селі Рождєство Боровського повіту Калузької губернії.

У червні 1913 — жовтні 1914 року — ремонтний робітник роз'їзду №14 Московсько-Київської залізниці в Нарофомінському повіті Московської губернії. З жовтня 1914 по травень 1915 року — хлопчик, робітник приватної майстерні магазину в Москві. У травні 1915 — серпні 1918 року — учень слюсаря, слюсар прядильної фабрики в місті Нарофомінську Московської губернії.

З серпня 1918 року — в Червоній армії, учасник громадянської війни. З серпня 1918 по жовтень 1920 року служив червоноармійцем військових продовольчих загонів № 66 і № 1648 в Україні та на Кубані.

Член РКП(б) з грудня 1918 року.

З жовтня по грудень 1920 року — помічник воєнкома військового продовольчого загону № 1648 на Кубані. У грудні 1920 — травні 1921 року — начальник зведеного продовольчого загону № 1 на Кубані.

У травні — вересні 1921 року — член колегії військового продовольчого бюро в Єйську. У вересні 1921 — лютому 1922 року — член колегії виїзної сесії Кубано-Чорноморського військового обласного революційного трибуналу.

З лютого по квітень 1922 року — рядовий 3-го стрілецького полку 4-ї Смоленської стрілецької дивізії Західного фронту в Борисові.

У квітні — грудні 1922 року — уповноважений особливого відділу ДПУ 4-ї Смоленської стрілецької дивізії в Борисові та Мінську. У грудні 1922 — лютому 1923 року — співробітник агентури особливого відділу ДПУ Білоруської СРР. У лютому — серпні 1923 року — уповноважений особливого відділу ДПУ Білоруської СРР. У серпні 1923 — січні 1924 року — начальник відділення особливого відділу ДПУ Білоруської СРР. У січні — березні 1924 року — начальник спеціальної оперативної частини прикордонного відділення № 3 в містечку Заславль Білоруської СРР. У березні 1924 — лютому 1927 року — помічник начальника по спеціальній оперативній частині 12-го і 15-го прикордонних загонів у Заславлі та Полоцьку Білоруської СРР.

З лютого 1927 по лютий 1928 року навчався у Вищій прикордонній школі ОДПУ СРСР.

У березні 1928 — червні 1929 року — помічник начальника по спеціальній оперативній частині 16-го прикордонного загону в містечку Койданово Білоруської СРР. У червні 1929 — травні 1933 року — начальник 16-го прикордонного загону в містечку Койданово Білоруської СРР.

У травні 1933 — квітні 1934 року — помічник начальника Управління прикордонної охорони і військ Повноважного представництва ОДПУ по Західно-Сибірському краю. У квітні — липні 1934 року — начальник оперативного відділу Управління прикордонної охорони і військ Повноважного представництва ОДПУ по Західно-Сибірському краю. У липні 1934 — березні 1937 року — начальник оперативного відділу Управління прикордонної і внутрішньої охорони УНКВС по Західно-Сибірському краю.

16 березня 1937 — 4 лютого 1938 року — начальник відділу прикордонних і внутрішніх військ НКВС Вірменської РСР.

У лютому 1938 — березні 1939 року — начальник оперативного відділу Головного управління прикордонних і внутрішніх військ (ГУПВВ) НКВС СРСР. У березні — травні 1939 року — заступник начальника штабу Головного управління прикордонних військ (ГУПВ) НКВС СРСР. У травні 1939 — квітні 1940 року — начальник 5-го відділу і помічник начальника ГУПВ НКВС СРСР. У квітні 1940 — березні 1941 року — начальник 1-го управління і заступник начальника ГУПВ НКВС СРСР.

11 березня 1941 — 9 січня 1951 року — начальник 1-го управління Головного управління прикордонних військ НКВС (МВС, МДБ) СРСР.

Одночасно під час німецько-радянської війни був начальником штабу винищувальних батальйонів НКВС СРСР (з 31 липня 1941 по 4 травня 1943), начальником Малоярославецького сектору Московської зони оборони (з 13 жовтня по грудень 1941), начальником штабу охорони Московської зони оборони (з жовтня 1941 по травень 1942).

У 1947 році закінчив вечірнє відділення Військової академії імені Фрунзе.

Брав участь у виселенні карачаївців, калмиків, чеченців та інгушів з території Північного Кавказу та Калмикії у 1943—1944 роках. З березня 1949 року — уповноважений МВС СРСР з депортації «куркулів із сім'ями та сімей бандитів і націоналістів» з Естонської РСР.

9 січня — 11 травня 1951 року — заступник начальника Головного управління прикордонних військ МДБ СРСР. 11 травня 1951 — 25 листопада 1953 року — начальник штабу та 1-й заступник начальника Головного управління прикордонних військ МДБ (МВС) СРСР. З листопада 1953 по лютий 1954 року перебував у розпорядженні управління кадрів МВС СРСР.

З лютого 1954 року — на пенсії в Москві. Помер 16 грудня 1961 року в Москві.

Звання полковник (28.12.1935) комбриг (17.03.1938) генерал-майор (4.06.1940) генерал-лейтенант (17.11.1944)

Нагороди два ордени Леніна (21.02.1945, 14.02.1951) п'ять орденів Червоного Прапора (14.02.1941, 14.04.1943, 3.11.1944, 16.09.1945, 24.11.1950) орден Кутузова І ст (24.02.1945) орден Кутузова ІІ ст (8.03.1944) орден Вітчизняної війни І ст (3.12.1944) орден Червоної Зірки (14.02.1936) орден Трудового Червоного Прапора Білоруської РСР вісім медалей знак Почесний співробітник держбезпеки (18.12.1957) «Почесний працівник ВНК—ДПУ (XV)» (17.09.1933)

Джерела Петров Н. Кто руководил органами государственной безопасности, 1941—1954: справочник. М., 2010.

Примітки