Сабу́ров Петро́ Фе́дорович (1746 — не раніше 1805) — слобідсько-український губернатор у 1798—1800 роках, будівельник Сабурової дачі (м. Харків).
Біографія Народився сім'ї бригадира Федора Васильовича Сабурова (1717—1790) та його другої дружини Надії Іванівни (1725—1786), до шлюбу Каминіної. У Петра Федоровича були брати: Олексій Федорович (дійсний таємний радник), Іван Федорович (генерал-майор), Василь Федорович (бригадир).
До 1770 року Петро Федорович перебував на військовій службі в Ізмайловському лейб-гвардії полку. Під час служби мав чини: рядовий (1759), капрал (1761), фур'єр (1762), сержант (1763), підпоручник (1769).
У травні 1770 року влаштувався прокурором Охтирську канцелярію, через три роки ставши губернським прокурором Слобідської України. В 1780 році очолив перший департамент Верхнього земського суду, з 1784 року голова палати кримінального суду.
У червні 1798 року статський радник Сабуров Петро Федорович отримав посаду віцегубернатора в Рязань, де був підвищений у чині до дійсного статського радника.
У грудні 1798 року російський імператор Павло I призначив Петра Федоровича губернатором Слобідсько-української губернії. Обіймав цю посаду до липня 1800 року.
Родина Петро Федорович Сабуров був одружений тричі: Перша дружина — Катерина Степанівна Кондратьєва, дочка одного з найбагатших поміщиків Слобожанщини. Родина Кондратьєвих, вельми впливова на Слобідській України, старшинсько-козацька за походженням, її представники майже безперервно займали полковницький уряд в Сумському козацькому полку і епізодично в Охтирському козацькому полку, крім того були старшиною і в других слобідських полках; Друга дружина — Катерина Олексіївна Спиридова (пом. 1778), племінниця адмірала Спиридова Григорія Андрійовича; Третя дружина — Ганна Андріївна Суровцова; за заповітом 1803 року передавала цінності в Охтирський Свято-Троїцький монастир.
Завдяки вдалим шлюбам Петро Федорович накопичив солідний стан у 1200 душ.
У трьох шлюбах мав трьох синів і двох дочок, з яких одна була душевнохворою, а інша (Ганна) стала дружиною Скалона Олександра Антоновича (1770-1851), який згодом став таємним радником.
Вшанування пам'яті Пам'ять про губернатора Сабурова залишилася в назві Сабурової дачі, його заміського палацу в околицях Харкова, яка зважаючи на хворобливий психічний стан дочки, була передана їм у розпорядження місцевого будинку божевільних. Будівлі палацу губернатора, підсобних служб та стайні збереглася на території лікарні донині.
Див. також Слобідська Україна Харківське намісництво
Примітки
Джерела С. И. Посохов, А. Н. Ярмыш Сабуров Петр Федорович // Харьковская областная клиническая психиатрическая больница № 3 (Сабурова дача). Долгоруков П. В. Российская родословная книга. 4 части. — Спб., 1854-1857. Багалей Д., Миллер Д. История города Харькова за 250 лет его существования, тт. I—II, — X., типография М. Зильберберг и Сыновья, 1905, 1912.