Мирон Рафаїлович Кі́пніс (21 вересня 1913, Одеса — 21 вересня 1999, Нью-Йорк) — український скульптор і педагог; член Спілки радянських художників України з 1958 року. Чоловік Фелії, батько Алли Фальчуків.

Біографія Народився 21 вересня 1913 року в місті Одесі (нині Україна). Протягом 1932—1937 років навчався в Одеському художньому училищі, де його викладачами були зокрема Григорій Теннер, Данило Крайнєв, Олексій Шовкуненко. Після закінчення училища вступив на скульптурний факультет Київського державного художнього інституту, де навчався у Леоніда Шервуда, Макса Гельмана Кипнис Мирон Рафаилович / Они оставили след в истории Одессы. Одесский биографический справочник. .

З 1941 року служив в Червоній армії в кавалеріїПамять народа. . Брав участь у німецько-радянській війні. Протягом 1943–1945 років перебував у полоні.

1949 року закінчив перерване війною навчання у Київському художньому інституті і протягом 1949—1966 років викладав у Одеському художньому училищі, одночасно працював у скульптурному цеху відділення Художнього фонду України. Серед учнів: Володимир Потребенко, Кім Литвак, Андрій Соловйов, Ілля Єлуашвілі, Оксана Жникруп, Станіслав Чиж, Таїсія Судьїна.

Жив в Одесі в будинку на вулиці Червоної Гвардії, № 2, квартира 14, потім в будинку на вулиці Катерининській, № 81, квартира 1. 1993 року виїхав до США. Помер у Нью-Йорку 21 вересня 1999 року.

Творчість Працював в галузі станкової (переважно портрета) і монументальної скульптури. Серед робіт:

«Раціоналізатор» (1951); «Першотравень» (1952, у співавторстві); барельєф «Взяття Хаджибея» (1953, гіпс, Одеський залізничний вокзал), «Колгоспниця Л. Сомова» (1954); «Морська піхота» (1957, гіпс тонований; Одеський художній музей); «Голова юнака» (1958); «Водолаз» (1960, гіпс тонований; Одеський історико-краєзнавчий музей); «У таборі смерті» (1961, литий бетон); «Равенсбрюк» (1961); «У неволі» (1964, гіпс тонований); «Хліб» (1969, литий бетон; 1982, шамот); портрети «Підводник А. Яковлєв» (1964, епоксидна смола); «Ернесто Че Гевара» (1970, гіпс; Музей Че Гевари в Гавані); «Анатолій Луначарський» (1971, бронза; Одеський художній музей); «В. Г. Каверзін» (1971, шамот); «Філолог В. В. Петровський» (1972, гіпс); «Павло Волокидін» (1974, бронза); «Григорій Крижевський» (1977); «Олександр Фрейдін» (1977, гіпс); «Джума Джумадурди» (1977, теракота, Одеський художній музей; 1979, шамот); барельєф Володимира Леніна (1980, мідь кована); «Григорій Орджонікідзе» (1981, залізобетон). </div> пам'ятники монумент Зої Космодем'янській у Білгороді-Дністровському (1968, бетон); пам'ятні знаки загиблим воїнам у німецько-радянській війні в Оренбурзькій області РРФСР (1976 та 1979, залізобетон); генералу Івану Микитовичу Інзову у Білгороді-Дністровському (1980, мідь кована, бетон). У 1950-ті роки виконав також зразки статуеток для масового виробництва (порцеляна).

Брав участь у республіканських виставках з 1953 року, всесоюзних — з 1951 року.

У мистецтві Живописні портрети скульптора виконали художники Григорій Крижевський та Вячеслав Токарєв.

Примітки

Література Кіпніс Мирон Рафаїлович // ; Кіпніс Мирон Рафаїлович // ;