Франсуа Гіємо де Вільбоа (, ; 3 березня 1681, Геранд, Французьке королівство — 13 травня 1760, Дерпт, Російська імперія) — французький аристократ, що воював у армії Російської імперії, віцеадмірал. Батько генерал-фельдцейхмейстера Александра Гіємо де Вільбоа.
Біографія
Бретонський дворянин. Із 1697 року — на російській службі. У 1712 році був шафером на весіллі Петра I з Катериною I, пізніше одружився з дочкою вихователя імператриці пастора Глюка.
Учасник Великої Північної війни, командував загоном кораблів російського Балтійського флоту. У 1716 році командував гукором «Ласорсер», у 1719—1720 роках — шнявою «Наталія», у 1721 році — кораблем «Пантелеймон-Вікторія», у 1723 році — кораблем «Санкт-Михаїл», у 1725 році — кораблем «Астрахань», у 1726 році — кораблем «Нарва». Із 1724 року — начальник Петербурзької корабельної команди, із 1729 року — член Адміралтейської колегії. Із 1733 року — помічник головного командира, а з 1743 по 1744 рік — головний командир Кронштадтського порту. У 1747 році отримав військове звання віцеадмірала і вийшов у відставку.
Автор спогадів про Петра I.
Військові звання
Підпоручник (1712) Поручник (1715) Капітан-поручник (1717) Капітан 3-го рангу (1718) Капітан 2-го рангу (1721) Капітан 1-го рангу (1721) Капітан-командор (1727) Контрадмірал (1741) Віцеадмірал (1747)
Нагороди Орден Святого Олександра Невського
Примітки
Джерела
Российские адмиралы. Биографический словарь / Чертопруд С. В. — М.: Астрель, АСТ, Транзиткнига, 2004. — 746 с.. Пономарёв В. П., Шабанов В. М. Кавалеры Императорского ордена Святого Александра Невского. 1725—1917. — Т. 1. — М., 2009. — С. 218. — ISBN 978-5-89577-143-3 Веселаго Ф. Ф. Общий морской список от основания флота до 1917 г.. — СПб.: Типография В. Демакова, 1885. — Т. I / От основания флота до кончины Петра Великого. — С. 77—79. — 455 с. — (Военно-историческая библиотека).