«Книги в червоній палітурці» , «Книжки в обкладинках червоних» () — вірш М. Цвєтаєвої з її дебютної збірки «Вечірній альбом» 1910 року, написаної у формі щоденника.
Історія створення
Вірш входить у цикл «Дитинство» і є автобіографічним твором — спогадом 18-річної авторки про власне дитинство, нерозривно пов'язане з відкриттям чудового світу книжок, пристрасть до яких була результатом сімейного виховання і передалась від матері дітям:
Світ книжок у поезії є символом родинного затишку і дитинства, а книжкові герої для поетеси не тільки вигадані персонажі, а й цілком реальні особи, до яких можна звертатися, як до рівних, за яких можна хвилюватися і переживати, як це робить лірична героїня твору, залюблена у пригоди героїв Марка Твена .Козорог, О., Дедушек, Т. (2020). Світ французької історії та дитячої книги в ранній ліриці Марини Цвєтаєвої. Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г. С. Сковороды, 4(70), 83 Книжки дитинства для Цвєтаєвої -— «незрадливі любі друзі …в старій червоній палітурці», а книжкові персонажі— «золоті імена», з якими можна іти у доросле життя.
Особливості композиції та стилістики твору
За формою це поетична замальовка дитячих і юнацьких переживань авторки. Сюжетом поезії є події внутрішнього життя юної героїні, плин її думок, образів і відчуттів у переплетінні з напруженими сюжетними епізодами романів Марка Твена "Пригоди Тома Соєра", "Пригоди Геккельбері Фіна", та "Принц та жебрак".
Для того, щоб передати хвилювання юної героїні, Цвєтаєва використовує незвичайний синтаксис речень - простий, але різноманітний і напружений: оклики, запитання,незавершені речення, вставні конструкції і тире .
Психологічною кульмінацією вірша є риторичне запитання: «О, чом би між червоних книг / Під лампою знов не заснути?», в якому звучить ціла гама почуттів: любов до читання, і туга за щасливим , затишним дитинством, і печаль від неможливості повернення в минуле.
У вірші Цвєтаєва згадує і улюблених композиторів: Гріга, Шумана, Кюї, кожен із яких у своїй музичній творчості звертався до казкових сюжетів і фольклорних образів.Настрій твору— світлий і радісний, з нотками ностальгічного смутку за дитинством, що минає, з його незмінними супутниками— книжками улюблених письменників і літературними героями.
Українські переклади поезії +Оригінал М.ЦвєтаєвоїПереклад Ігоря ПапушіПереклад Валерії БогуславськоїЦвєтаєва М. Книги в червоній палітурці: [переклад Валерії Богуславської]. // Ніколенко О. М. Зарубіжна література. 5 кл. підруч. для закл. загальн. середн. освіти / О. М. Ніколенко, Т. М. Конєва, О. В. Орлова, М. О. Зуєнко, О. І. Кобзар. — Вид. 2-е, доопрацьоване відповідно до чинної навчальної програми. — К.: Грамота, 2018. — С. 233-234. — ISBN 978-966-349-664-1.Переклад Богдана СторохиЦвєтаєва М. Книги в червоній палітурці (переклад Богдана Сторохи) // Зарубіжна література в школах України. — 2012, № 12. — С. 15.Цвєтаєва М. Книги в червоній палітурці: [переклад Богдана Сторохи]. // Ніколенко О. М. Світова література: підруч. для 5 кл. загальноосвіт. навч. закл. / О. М. Ніколенко,Т. М. Конєва, О. В. Орлова та ін. – К.: Грамота, 2013. – С. 261 – 263.Из рая детского житья Вы мне привет прощальный шлёте,
Неизменившие друзья
В потёртом, красном переплёте.З раю моїх дитячих літ
Ви, незрадливі любі друзі,
Шлете мені палкий привіт
В старій червоній палітурці.З дитячих раювань моїх
Розраду несете мені ви,
Червоні палітурки книг,
Мої ви друзі незрадливі.Із раю, де я ще дитя. Мені шлете свої привіти,
Одвічні друзі на життя,
В червону палітурку вшиті.Чуть лёгкий выучен урок, Бегу тотчас же к вам бывало.
— «Уж поздно!» — «Мама, десять строк!»…
Но к счастью мама забывала. Що тільки вивчу я урок
Відразу йду до вас бувало.
— Вже пізно! — мамо, лиш рядок!...
Та мати завше забувала.Урок ледь вивчу — й навтьоки
До вас: усе, здавалось, мало.
— Вже пізно! — Мамо, три рядки!..
На щастя, мама забувала.Лишень я вивчу свій урок. Тоді, бува, до вас біжу я.
— Вже пізно! — Мамо, ще рядок!..
Вона ж, на щастя, не слідкує.Дрожат на люстрах огоньки… Как хорошо за книгой дома!
Под Грига, Шумана и Кюи
Я узнавала судьбы Тома. На лампі мерехтять вогні…
Як гарно з книгою у хаті!
Під Гріга, Шумана, Кюї
Про долю Тома запізнати.Від люстри вогники тремкі.
Як з книжкою чудово вдома!
Під Ґріґа, Шумана, Кюї
Я проживала долю Тома.У люстрі вогник миготить... Із книгою так добре вдома!
Під Гріга, Шумана, Кюї
Я пізнавала долю Тома.Темнеет… В воздухе свежо… Том в счастье с Бэкки полон веры.
Вот с факелом Индеец Джо
Блуждает в сумраке пещеры… Вже смеркло, холод у вікно…
Том з Беккі з вірою чекають.
І смолоскип індійця Джо
У сутінках печер блукає.Смеркає. Крізь духмяність лип
Щасливий з Беккі Том. Знічев'я.
Джо-індіанець смолоскип
Узяв і никає в печері.Вечірня сутінь, свіжість, щем... Том разом з Беккі щиро вірить.
Ось Індіанець Джо з вогнем
В печері темній зло сновидить...Кладбище… Вещий крик совы… (Мне страшно!) Вот летит чрез кочки
Приёмыш чопорной вдовы,
Как Диоген живущий в бочке. На цвинтарі десь крик сови…
(Боюсь!) Біжить — крізь темінь стежка
Хлопчина, прийма у вдови,
Як Діоген, що в бочці мешка.От цвинтар. Віщий крик сови.
(Вжахнусь!) Не винний у крадіжці,
Гек, що не втримавсь у вдови,
Як Діоген, що жив у діжці.І цвинтар... Віщий гук сови... (Як страшно!) Мчить через купини
Приймак бундючної вдови,
Як Діоген, схиливши спину.Светлее солнца тронный зал, Над стройным мальчиком — корона…
Вдруг — нищий! Боже! Он сказал:
«Позвольте, я наследник трона!» Сіяє в залі трону лак
Над юнаком – корона вежить
Раптом (О Господи!) — жебрак,
Ще й мовить: Трон мені належить!»Світліш од сонця тронний зал,
Над хлопчаком струнким — корона.
Жебрак, що раптом проказав:
— Даруйте, спадкоємець трону — це я.Ясний, як сонце, тронний зал, Над хлопчиком струнким корона...
О Боже! Злидар!.. Він сказав:
«Я нині спадкоємець трону!»Ушёл во тьму, кто в ней возник. Британии печальны судьбы…
— О, почему средь красных книг
Опять за лампой не уснуть бы? Та кожен знову в пітьмі зник.
Британії судьба — страждати…
—Та чом би серед любих книг
Знов з лампою не задрімати?В пітьмі — він і двійник.
Британію стрясають смути.
— О, чом би між червоних книг
Під лампою знов не заснути?Хто з темряви той в ній і зник. Британії печальні долі...
— Чому ж серед червоних книг
Заснути знов не маю волі?О золотые времена,
Где взор смелей и сердце чище!
О золотые имена:
Гекк Финн, Том Сойер, Принц и Нищий! О золоті мої часи,
Палає серце на папері!
Та й імені ці золоті:
Жебрак, принц, Том і Геккельбері!Легенди золотих часів.
Відвага — з чистою красою!
О, золотих імен засів:
Принц і жебрак, Гек Фінн, Том Сойєр!О золота ця сторона, Де погляд вільний, в серці вирій!
О золоті ці імена:
Гек Фінн. Том Сойєр, Принц і Злидар!
Примітки
Література Козорог, О., Дедушек, Т. (2020). Світ французької історії та дитячої книги в ранній ліриці Марини Цвєтаєвої. Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г. С. Сковороды, 4(70), 83-92. doi: https://doi.org/10.34142/2312-1572.2019.04.70.13 Шенкман В. Стихотворение М. Цветаевой Книги в красном переплёте — Литература. 2009. — 2 — С. 6-9. https://lit.1sept.ru/article.php?ID=200900105 Цвєтаєва М. Книги в червоній палітурці: [переклад Богдана Сторохи]. // Ніколенко О. М. Світова література: підруч. для 5 кл. загальноосвіт. навч. закл. / О. М. Ніколенко,Т. М. Конєва, О. В. Орлова та ін. – К.: Грамота, 2013. – С. 261 – 263. Цвєтаєва М. Книги в червоній палітурці: [переклад Валерії Богуславської]. // Ніколенко О. М. Зарубіжна література. 5 кл. підруч. для закл. загальн. середн. освіти / О. М. Ніколенко, Т. М. Конєва, О. В. Орлова, М. О. Зуєнко, О. І. Кобзар. — Вид. 2-е, доопрацьоване відповідно до чинної навчальної програми. — К.: Грамота, 2018. — С. 233-234. — ISBN 978-966-349-664-1.