Луї Жуль Трошю (; , острів — , Тур) — французький воєначальник і політичний діяч, голова Уряду національної оборони Франції (Gouvernement de la Défense nationale) під час Франко-прусської війни 1870—1871 років ( — ). Генерал.
У 1859 брав участь в Італійській кампанії і відзначився при Сольферіно. У 1867 випустив книгу «L'armée française» з різкою критикою порядків, що існували у французькій армії. У Франко-прусській війні після перших серйозних поразок був призначений військовим губернатором Парижа та начальником армії, що захищала столицю. Після Седана і падіння імперії Наполеона III, на пропозицію Гамбетти, вся влада зосереджена була в руках Трошю, обраного президентом уряду національної оборони. У 1872 Трошю подав у відставку і відійшов від державної діяльності.
Біографія
Луї Жюль Трошю народився на острові Бель-Іль. Здобув військову освіту в школі Сен-Сір, в 1837 році був направлений в школу Генерального штабу. У 1840 році — лейтенант, в 1843 — капітан.
Брав участь у завоюванні Алжиру; ад'ютант генерала де Ламорісьєра, потім маршала Бюжо, а під час Кримської війни — маршала Сент-Арно і генерала Канробера.
Як генерал, командир 2-ї дивізії брав участь у австро-італо-французькій війні.
Автор критичного огляду «Французька армія в 1867», в якому вказував на прийняття прусської військової системи як єдиний можливий засіб подолання недоліків.
На початку війни з Пруссією прийняв під командування 12-у дивізію, потім призначений комендантом Париж. Після отримання в столиці звісток про Битву при Седані і початку Вересневої революції, Трошю очолив уряд Франції. Намагався організувати оборону країни проти німців. В умовах, що загрожували неминучою поразкою (після укладання перемир'я з противником 28 січня), у лютому 1871 пішов у відставку.
Праці L'Armée française en 1867 Pour la vérité et pour la justice L'Armée française en 1879 Œuvres posthumes
Нагороди Орден Почесного легіону Великий офіцер (12 серпня 1861) Командор (22 вересня 1855) Офіцер (9 серпня 1854) Кавалер (2 січня 1844) Медаль Італійської кампанії 1859 Колоніальна медаль з планкою «Алжир» Кавалер ордена Леопольда (Бельгія) Великий офіцер Орден Святих Маврикія і Лазаря Великий офіцер Савойського військового ордена (Сардинія) Командор ордена Святого Григорія Великого (Святий Престол) Кавалер ордена Лазні (Велика Британія) Кримська медаль, 4 планки (Велика Британія)
Примітки
Література Yvert Benoît (dir.), Premiers ministres et presidents du Conseil. Histoire et dictionnaire raisonné des chefs du gouvernement en France (1815—2007), Paris, Perrin, 2007, 916 p. «Louis Jules Trochu», dans Robert et Cougny, Dictionnaire des parlementaires français, 1889