Шоломи́ничі — село в Україні, у Городоцькій міській територіальній громаді Львівського району Львівської області. Населення, станом на 2001 рік, становило 538 осіб. Орган місцевого самоврядування — Городоцька міська громада.
Назва За однією з версій назва села Шоломиничі походить від давньоукраїнського слова «шелом» або «шеломин», що означає «горб, гора». Підтвердженням цієї версії є те, що село знаходиться в горбистій місцевості.
Історія Сліди заселення території села відносяться до І тисячоліття до н. е.
У VIII–VI до н. е. на території краю проживало кілька груп землеробсько-скотарського населення. Про це свідчать могильники, розкопані в колишньому Городоцькому районі. Також, поблизу села при видобутку торфу, знайшли на кількаметровій глибині човен-довбанку, на якому колись рибалили на ставках, які і до сьогодні є у селі.
У середині V ст. на території села і навколишніх сіл проживали племена білих хорватів.
Перша письмова згадка про село відноситься до XV ст. і датується 1426 роком.
В XV–XVIII ст. село Шоломиничі входило до складу Перемишльської землі Руського воєводства Речі Посполитої і знаходилось у власності різних феодалів, здебільшого поляків. Життя селян було важким, відомо, що вони за користування землею платили грошовий і натуральний податок. Крім того, сплачували податок державі.
Зі середини XVI ст. село належало до Городоцького староства. Селяни змушені були часто приймати на нічліг кінні королівські сотні і годувати їх. Страшним лихоліттям цих часів були татарські набіги на наші землі. Перший з них стався у 1450 році. Великий набіг стався також 1672 року. Біля села Градівка дотепер зберігся пам'ятний знак боїв з татарами у вигляді круглої цегляної колони, увінчаної залізним хрестом.
Австрійська імперія → Австро-Угорщина
В часи владарювання Австрії село належало до Самбірського округу, Рудківського повіту, Королівства Галичини та Володимирії.
Станом на 1849 рік село належало графу Генріху Фредро, управителем села був Куснеш Макар.Журнал обліку і опис нерухомого майна мешканців села Шоломиничі. Крайова земельна податкова комісія.1849. ЦДІА Фонд № 186, Опис № 1, Справа № 5607
Наприкінці ХІХ ст. Шоломиничі знаходилось у власності Марії Яблуновської графині Фредро, а останнім власником села був Северин барон Бруніцький, що виїхав до Польщі в 1939 році після приходу радянських військ.
За переписом населення 1880–1881 рр. було 770 душ, замешкалих в 141 домі, 744 греко-католики, 26 жидів. В Шематизмі Перемишльської греко-католицької єпархії з 1856 року подано і дочірню церкву в селі Годвишня з числом населення 358 греко-католиків. В селі діяла читальня «Просвіти», товариства «Рідна Школа», «Сільський господар» і кооператива з власним домом.
За переписом 1900–1901 рр. в Шоломиничах нараховувалося 884 особи, з них 869 говорили українською мовою, а 15 осіб польською мовою.
Школа, за Австро-Угорщини, була зорганізована, як приватна і була українською. Офіційне утворення школи відноситься до часу, коли окружна рада шкільна в Рудках звернулася до Крайової ради шкільної, у Львові 12 січня 1909 року, про необхідність заснування однокласної школи в селі Шоломиничі. Зазначалося також, що місця для будівництва школи немає. У відповідь на це 22 січня 1909 року Крайова рада шкільна у Львові на основі уставу шкільного від 24 квітня 1894 року видала постанову про утворення однокласної школи в селі Шоломиничі. Виконання постанови покладалося на сільську раду Шоломинич (виділення землі і будівництво приміщення) до 1 вересня 1911 року.Справа про заснування та діяльності початкової школи в селі Шоломиничі. ЦДІА Фонд 178, Опис № 2. Справа № 4582,С-1-8
З початком Першої світової війни склалася певна напруженість між польським і українським населенням краю. Зі вступом сюди мадярських поліційних військ польський провокатор вказав на селян, що прибули до міста Рудки за товарами першої необхідності, і звинуватив їх у москвофільстві. Селян затримали і 13-х розстріляли. За півтора місяця прийшли до краю війська Російської імператорської армії, які переслідували українців за прихильність до Австро-Угорщини. Товариства «Просвіта» і «Рідна школа» нещадно знищувались. Після Горлицького прориву в травні 1915 року німецько-австрійських військ на Східному фронті російські війська залишили Рудківщину. Під час цієї війни в рядах австро-угорської армії як громадяни Австро-Угорщини воювали і мешканці нашого села. Відомо, зокрема про Ходецького Івана Петровича (1895 р.н.).
ЗУНР З постанням Української Держави, в результаті подій 1 листопада 1918 р. утворювалася нова українська влада. 13 листопада у Львові було проголошено ЗУНР, а 17 листопада в Рудках в присутності прибулого народу з навколишніх сіл у маєві національних прапорів відбулася урочиста присяга на вірність Українській Державі, яку проводив о. Ю. Кміть. Проте поляки, які вважали, що Польща має відродитися в кордонах 1772 року розпочали загарбницьку війну проти ЗУНР. Через деякий час поляки захопили залізницю, яка з'єднувала Перемишль зі Львовом і до 22 листопада оволоділи Львовом. Фронт наблизився до Рудок.Голинський В. Рудки — Дрогобич: Коло, 2010 р. С. 75. Як згадував Осип Станімір, командувач групи «Городок» Української галицької армії у ніч на 19 березня 1919 року, його група згідно з наказом залишила Черляни і закріпилась на рубежі Поріччя–Грунтове–Мальованка–Угерці–Шоломиничі. На цих рубежах галицький фронт тримався до середини травня 1919 р.Литвин М. Українсько-польська війна 1918—1919 рр. — Львів: Інститут українознавства НАНУ; Інститут Центрально-Східної Європи, 1998 Сьогодні про ті бої свідчать залишки траншей поблизу Шоломинич, а також могили двох стрільців УГА бойової групи «Городок».
Польська республіка
У 1920-х рр. край остаточно підпав під владу Польщі. В той час українці зіткнулися з беззаконням і свавіллям польських властей. Серед українського населення краю, в тому числі і у Шоломиничах почалися протести проти приєднання до Польщі. 5 квітня 1923 року староста в Рудках суворо попереджав греко-католицьких священників під час богослужінь не забороняти протестувати проти приєднання до Польщі, бо це буде розцінюватися як збройна зрада.Переписка староства з служителями релігійних культів українських сіл Рудківського повіту про протидію українського населення проти приєднання до Польщі. [ДАЛО Ф 1065, опис 2, справа 30
Свавілля стосувалось і шкіл. Так, народну школу в Шоломиничах на основі проведеного плебісциту в 1925 році безпідставно визнано повітовим інспектором в Рудках, як утраквістичну (тобто польсько-українську), на якій основі не відомо, оскільки польських дітей у шкільному віці в громаді не було, а було тільки 15 жидівських дітей.Справа про введення двомовного навчання в початковій школі. Фонд 179. Опис№ 2, Справа № 3808 Відомо, що тоді в селі була трьохкласна школа, а вчителем з педагогічною освітою був Слупський. В 1931 році за великим старанням вчителя Сайка було збудовано нову школу. Варто зазначити, що в будівництві школи великі перешкоди творило Рудківське староство і місцевий поміщик барон Бруніцький, що намагалися звести школу з польською мовою навчання.Нарис з історії села Шоломиничі. ДАЛО, Ф. Р — 1617 , Опис 1, справа 158 У 1932 році громада села звернулася до шкільного інспекторату в Рудках з домаганням української мови навчання в прилюдній школі Шоломинич. В результаті чого школа 1933 року стала школою з українською мовою навчання.Декларація жителів с. Шоломиничі про введення української мови навчання в місцевій школі. ЦДІА ф.179, Опис № 2. Справа № 3809
Економічний стан в селі був вкрай важкий. За земельною реформою 1920 року відновлювалось поміщицьке землеволодіння, проте великим землевласникам можна було мати до 400 га землі, решту — за відповідну плату держава розпродувала поміж колоністами і корінним населенням. Такі парцелянти були і у Шоломиничах. В селі у пореформенний період земля в тих, що займалися рільництвом, дробилася і вижити з пару гектарного господарства було важко. Переважна більшість селянських господарств нашого краю володіли трьома моргами землі (1 морг = 0,58 га). Більшість хат таких господарств була під стріхою, обробіток землі вівся примітивними знаряддями праці. Значна кількість господарств були однокінними або безкінними. Селянські хати були покриті соломою. До 1939 року збереглось кілька курних хат. Велика кількість молоді ішла в найми до місцевих багатіїв, а частина виїжджала за кордон. Так, в 1923 році виїхали до Франції: Федір Хамець, Іван Гурин, Василь Кізима, Андрій Галайко і Іван Августин.Нарис з історії села Шоломиничі/ДАЛО, Ф. Р — 1617 , Опис 1, справа 158
Згідно з Шематизмом Перемишльської єпархії 1928-го року в с. Шоломиничі проживало 1127 греко-католиків і 30 жидів. Парафіяльним священником був о. Прокіп Тиса.Книга Комарно-Рудки та околиця Український архів Том XLIII -. Нью-Йорк, Сідней, Торонто,-1987, С-840-841
В 1921 році було засновано в селі пожежно-гімнастичне товариство «Луг», що посідало вагоме місце у національному і фізичному розвитку громади. Воно також приносило і практичну сторону діяльності — пожежогасіння.Реєстрація пожежно-гімнастичного товариства «Луг» в с. Шоломиничі. ДАЛО. Фонд№ 1, Опис№ 53. Справа№ 9675Цікавим фактом є політична орієнтація села. Так, станом на 1927 рік в Шоломинівську гміну (сільську раду) входили представники таких політичних партій: УНДО — 2 осіб, СельРоб — 21 особа, КПЗУ — 1 особа.Справа виборів 1927 року в с. Шоломиничі. ДАЛО Ф. 1, Опис 3, справа 426, С-54
В часи «пацифікації» 1930 р. село входило в район карательних загонів кавалерійського ескадрону, який вступив на територію Рудківського повіту 9 жовтня 1930 року. Свідомих українців за прояв невдоволення політикою польського уряду стосовно «українського питання» жорстоко карали, аж до катувань і вбивств.Розпорядження воєводського управління про наведення порядку в Рудківському повіті. ДАЛО Ф. 1, Опис 51, справа 188 Про антипольські настрої в селі Шоломиничі Рудківське староство повідомляло відділ безпеки Львівського воєводства від 21 січня 1928 року. Було арештовано мешканця села Голіяна Григорія, як людину комуністичних переконань.Переписка Рудківського староства з відділом безпеки Львівського воєводства. ДАЛО Ф. 1,Опис 51, справа 64 В 1936 році вибухнув страйк у північних районах Рудківського повіту. Страйкували робітники денні. Страйк поширився і на село Шоломиничі. Про це Рудківське староство повідомляло відділ безпеки.Справа страйку робітників денних і селян в Рудківському повіті. ДАЛО Ф. 1, Опис 10, справа 7,С-107-111
Вагоме місце в національно-культурному житті села посідає о. Прокіп Тиса із села Ременів біля Львова, що брав активну участь в боротьбі за український університет у Львові, перебув польську тюрму в Перемишлі і Модліні (1919). Як парох Шоломинич гуртує навколо себе неграмотних селян і будує новий просвітянський дім. Загинув 28 червня 1941 року від рук більшовиків на 58 році життя.Українські Щоденні Вісті, Львів № 18 26 липня 1941р, С-76 Завдяки культурно-просвітницькій роботі місцевих греко-католицьких священників о. Прокопа Тиса і о. Петра Гуля, село залишалося національно свідомим.
На 1938 рік населення становило 1042 особи.
Варто зазначити про активну діяльність товариств «Просвіта» і «Луг», що активно діяли в селі, і які були осередком українства та гуртували сільську молодь навколо української національної ідеї. Відомо, що в селі організовувалися різноманітні українські свята, ставилися вистави, проводилися вечорниці, читання творів видатних українських письменників, організовувалися також і спортивні змагання.
УРСР