Хоробрів — село в Україні, в Шептицькому районі Львівської області. Населення становить 819 осіб.
Історія Перша письмова згадка датується 1453 р. Село детально описане в королівській люстрації 1565 р.
Станом на 1880 р. у Хороброві налічувалось 695 жителів, з них 605 — греко-католиків, 60 — римо-католиків і 30 юдеїв.
У міжвоєнний період село було адміністративним центром ґміни Хоробрув, яка входила до Сокальського повіту Львівського воєводства.
Напередодні Другої світової війни, на 01.01.1939 р. в селі проживало вже 1010 мешканців, з них 820 українців-греко-католиків, 140 українців-латинників, 25 поляків-римо-католиків, 15 євреїв і 10 німцівКубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 . — Вісбаден, 1983. — с. 80..
Після Другої світової війни Хоробрів, як і інші села Сокальського Закерзоння опинилося в складі Польщі. 6 травня 1946 р. українське населення села примусово було виселено до УРСР (здебільшого до Тернопільської області). Збройний опір депортації українців у Хороброві чинили відділи УПА. Так, 5 травня 1946 р. стрільці УПА ВО-БУГ провели успішну наступальну операцію проти радянських і польських військових формувань із застосуванням німецьких реактивних снарядів . 6-15 липня 1947 року в рамках операції «Вісла» решту 81 мешканця, які на той час ще залишались у селі (із змішаних польсько-українських сімей) було депортовано у північно-західні райони Польщі. У селі залишилося 67 поляків.
До 1951 р. село знаходилось у складі Польщі. За радянсько-польським обміном територіями 15 лютого 1951 року село передане до УРСР, а частина польського населення переселена до Нижньо-Устрицького району, включеного до складу ПНР. У 1953 р. знову заселене українцями і перейменоване на Правда. Сюди було переселено мешканців с. Хітар Стрийського р-ну Львівської області. До рідного села в середині 1950-х рр. повернулася лише частина корінних мешканців.
У 1993 р. відновлено колишню назву Хоробрів.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Сокальської міської територіальної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Сокальського району, село увійшло до складу новоствореного Червоноградського (від 2024 року — Шептицького) району.
Сучасність У селі дерев'яна церква св. Косми і Дам'яна (1864 р.), загальноосвітня школа, дитячий садок, Народний дім, амбулаторія.
У 2011 р. встановлено пам'ятник, присвячений 20-річчю незалежності України.
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська81699.63%російська20.24%румунська10.13%Усього483100%
Церква св. Косми і Дам'яна
Найдавніші згадки про церкву у Хороброві походять з 1564—1656 р. Ерекційний акт надано вже існуючій церкві польським королем Августом у 1759 р. На переломі XVIII—XIX століть була зведена нова дерев'яна церква на місці давнішої. У 1864 р. вибудували чергову дерев'яну тризрубну триверху церкву, освячену у 1881 р. Восьмерики, встановлені на зрубах надопасань, завершені зрізаними наметовими банями, увінчаними ліхтарями і маківками. До бабинця з заходу прилягає ґанок-присінок, а до вівтаря з півночі — захристія. Оточена церква невеликим піддашшям. Поруч мурована стінна дзвіниця.
До заборони УГКЦ і депортації українців у 1946 р. церква була парохіяльною у Варяжському деканаті Перемишльської єпархії.
Знамениті люди Івченко Олексій Григорович — український політик правого спрямування, підприємець, банкір.
В 1939 році у волосному уряді волості Хоробрів працював Василь Хома.
Примітки
Посилання
http://www.sokal.lviv.ua/library-khramy_sokalshchyny__491.html http://upa.in.ua/book/?p=157 Історія знищення с. Городиловичі