— японський легендарний герой.

З дитинства Кінтаро мав надлюдську силу. За легендою, його виховала Ямауба на горі . Подорослішавши, Кінтаро став вірним послідовником Мінамото Йосіміцу (також відомого як Райко) під новим ім'ям .

Прототип Прототипом Кінтаро вважають  — самурая, відомого героя Мінамото Йосіміцу. Він жив у 956—1012 роках у період Хейан і помер від хвороби, яка перебігала з гарячкою, під час походу проти піратів острова Кюсю. Вважається, що його поховано в святилищі . Життя і подвиги Сакати Кінтокі пізніше обросли міфами і легендами.

Дослідниця японської міфології Норіко Т. Райдер припускає, що Кінтаро насправді звали Сімоцуке Кінтокі. Він був служителем (тонері) імператора Коное. В обов'язки тонері в період Хейан входила участь в обрядах, перегонах, стрільбі з лука та охорона імператорського палацу. Кінтокі згадували як одного з кращих танцюристів і співаків каґура.

Легенди Існує кілька легенд про народження Кінтаро. За однією з них, він був сином , дочки багатія Сіман-тьо: дзя. Батьком Кінтаро був відомий самурай з Кіото. Незабаром після одруження з коханою він через наклеп удаваних друзів потрапив у немилість при дворі і його вислали зі столиці. Не минуло й двох місяців, як він помер, залишивши дружину саму. Жінка втекла, побоюючись помсти людей, які обмовили її чоловіка, і зникла в горах Асігара. У глухому лісі вона народила хлопчика й назвала його Кінтаро. А саму Яегірі стали називати Ямауба.

З дитинства Кінтаро мав надзвичайну фізичну силу, «у вісім років вільно піднімав він кам'яну ступку». Він ходив по лісі з величезною сокирою за спиною, допомагаючи лісорубам валити дерева. Кінтаро знайшов друзів серед тварин і міг розуміти їхню мову. У численних легендах розповідається про пригоди Кінтаро: його битви з монстрами і демонами-оні, участь у сумо, боротьбу з величезним коропом.

Подорослішавши, Кінтаро змінив своє ім'я на Саката Кінтокі. Одного разу в горах він зустрів самурая Мінамото Йосіміцу. Той був вражений величезною силою Кінтаро, і тому привіз його з собою в Кіото як особистого слугу. Кінтокі вивчав там бойові мистецтва і врешті-решт став главою . Ця назва відсилає до буддійського уявлення про чотирьох небесних королів. За легендою, сітенно за допомогою обману — снодійного, підмішаного в саке, — перемогли демона на ім'я .

За іншою версією, Кінтаро зустрів Усуї Садаміцу, посланника Мінамото Райко, який переконав його служити в князя Саката. Саката дав Кінтаро нове ім'я — Саката Кінтокі.

Галерея

Образ у культурі

Традиційна культура Вперше Кінтокі з'являється в збірці «». Надалі він фігурував у легендах отоґі-дзосі, але тільки в період Едо Кінтаро став дуже популярним персонажем.

Дитинство Кінтаро вперше описано в дзьорурі , де він постає в ролі самурая. Історія героя Кін із , популярної в Едо в 1670-х роках, лягла в основу легенди про Кінтаро.

Образ Кінтаро фігурує в постановках театру но і кабукі, токівадзу, нагаути.

Крім цього, Кінтаро часто зображували відомі художники: Торії Кійонага, Цукіока Йосітосі, Утаґава Кунійосі, Кітаґава Утамаро, Кацусіка Хокусай.

Місця, пов'язані з Кінтаро Біля підніжжя гори Асіхара в районі Хаконе є святилище Кінтокі, присвячене Кінтаро. Неподалік від нього лежить гігантський валун, за легендою, розрубаний самим Кінтаро. Тут у День дітей проводиться фестиваль. Діти до 12 років можуть взяти участь у боях сумо і танцювальному заході.

Інше пам'ятне місце — водоспад . Кажуть, саме тут купали новонародженого Кінтаро, а пізніше перед водами цього водоспаду Кінтаро змінив ім'я.

Сучасна культура Образ Кінтаро популярний у сучасній масовій культурі. Його найчастіше зображують із сокирою в червоному фартуху харакаге з ієрогліфом 金 («кін», перший ієрогліф в імені Кінтаро). Інший популярний сюжет — Кінтаро, який перемагає ведмедя або коропа.

Солодощі  — японські солодощі; льодяник із зображенням обличчя Кінтаро. Вважається, що подібні цукерки з'явилися вже в період Едо, але спочатку на них зображували окаме й фукусуке. В період Мейдзі їхнє місце зайняв Кінтаро. Нині льодяник також популярний. Крім Кінтаро на цукерках можна зустріти обличчя інших популярних персонажів, фрукти та квіти.

На честь Кінтаро названо один з видів какігорі — з додаванням пасти з бобів адзукі, яку також називають «кінтокі». Це пов'язано з тим, що Кінтаро на гравюрах часто зображують із червоною шкірою.

Примітки

Посилання Reider, Noriko T. Seven Demon Stories from Medieval Japan. — University Press of Colorado, 2016. — С. 29-32. — 312 с. — ISBN 978-1-60732-489-8. Казка про появу героя Історія про Кінтаро, золотого хлопчика Казка про героя на Вікісховищі