Олександр Литвиненко був колишнім офіцером Російської Федеральної служби безпеки (ФСБ) та КДБ. Після критичних висловлювань щодо корупції у російському уряді, він утік до Великобританії побоюючись помсти. В еміграції залишався публічним критиком російської влади. Через шість років після втечі його смертельно отруїли двоє росіян.
1 листопада 2006 року Литвиненко раптово захворів і був госпіталізований. Через три тижні він помер, ставши першою підтвердженою жертвою смертельної променевої хвороби, спричиненої полонієм-210. Попередні заяви Литвиненка щодо злочинів ФСБ, а також його публічне звинувачення президента Росії Володимира Путіна в тому, що саме він стоїть за його незвичною хворобою, призвели до висвітлення цього отруєння у ЗМІ у всьому світі.
Подальші розслідування британською владою обставин смерті Литвиненка спричинили значну дипломатичну напругу в стосунках між урядами Великобританії та Росії. Ніяких офіційних звинувачень не було висунуто, але у 2014—2015 рр. було проведено позасудове публічне слухання, під час якого представник Скотленд-Ярду засвідчив, що «факти свідчать, що єдиним вірогідним поясненням є те, що російська держава так чи інакше причетна до вбивства Литвиненка». Один зі свідків заявив, що Дмитро Ковтун відкрито обговорював план вбивства Литвиненка, який мав на меті «подати приклад» покарання «зрадника». Головний підозрюваний у справі, колишній офіцер Російської федеральної служби охорони (ФСО), Андрій Луговий, залишається в Росії.
Передумови Олександр Литвиненко був колишнім офіцером Федеральної служби безпеки Росії, який уникнув переслідування в Росії та отримав політичний притулок у Великобританії. У своїх книгах «ФСБ підриває Росію» та «Лубянське злочинне угруповання» Литвиненко назвав прихід російського президента Володимира Путіна державним переворотом, організованим ФСБ. Він заявив, що ключовим елементом стратегії ФСБ було залякування росіян вибухами багатоквартирних будинків у Москві та інших містах Росії.Співробітник Університету Джонса Гопкінса та Інститута Гувера Девід Саттер описував цю ідею в свідченнях перед Палатою представників США: «Однак, коли для Єльцина та його сім'ї замайоріло можливе кримінальне переслідування, було розроблено план зі створення наступника, який би гарантував, що Єльцин та його сім'я будуть у безпеці від переслідування, а кримінальний розподіл майна в країні не підлягатиме перегляду. Однак, щоб операція „Наступник“ досягла успіху, потрібно було провести масову провокацію. На мою думку, цією провокацією були вибухи у вересні 1999 року житлових будинків у Москві, Буйнакську та Волгодонську. Після цих атак, які забрали 300 життів, розпочалася нова війна проти Чечні. Путін, новопризначений прем'єр-міністр, якому було доручене керівництво цією війною, за одну ніч став популярним. Єльцин подав у відставку достроково. Путіна було обрано президентом, і його першою дією було гарантувати Єльцину імунітету від переслідування.» (PDF) Він звинуватив російські спецслужби в тому, що вони влаштували кризу із заручниками московського театру через свого чеченського агента-провокатора, а також в організації розстрілу парламенту Вірменії в 1999 році. Він також заявив, що терорист Айман аль-Завахірі перебував під контролем ФСБ, коли він відвідував Росію в 1997 році.
Після прибуття до Лондона він підтримував російського олігарха в еміграції Бориса Березовського в його медіакампанії проти російського уряду.
Хвороба та отруєння 1 листопада 2006 року Литвиненко раптово захворів. Раніше цього дня він зустрічався з Андрієм Луговим та Дмитром Ковтуном. Луговой — колишній охоронець експрем'єр-міністра Росії Єгора Гайдара (також, як повідомляється, був отруєний у листопаді 2006 року) та колишній начальник служби безпеки російського телеканалу ОРТ. Ковтун наразі займається бізнесом. Литвиненко також обідав у суші-ресторані «Itsu» на лондонському Пікаділлі з італійським офіцером і «експертом з ядерних питань» Маріо Скарамеллою, якому він заявив про зв'язки Романо Проді з КДБ. Скарамелла, член Комісії Мітрохіна, яка розслідувала проникнення КДБ в сферу італійської політики, стверджував, що мав інформацію про смерть 48-річної Анни Політковської, журналістки, яка була вбита в жовтні 2006 року. Він передав Литвиненко документи, нібито про її долю. 20 листопада було повідомлено, що Скарамелла сховався через побоювання за своє життя.
Отрута 3 листопада 2006 року Литвиненко (під ім'ям Едвін Картер) був прийнятий для обслідування в лікарні Барнет, Лондон. Після переміщення з місцевої лікарні на півночі Лондона до лікарні Університетського коледжу в центральній частині Лондона для інтенсивної терапії, його зразки крові та сечі були направлені до Британського управління з атомної зброї (AWE) для тестування. Вчені з AWE тестували їх на наявність радіоактивної отрути за допомогою гамма-спектроскопії. Спочатку не було виявлено помітних гамма-променів; однак невеликий спалах гамма-променів був помічений при енергії 803 кілоелектрон вольт (кеВ), ледь помітній над фоном. ВВС повідомляло, що за збігом обставин інший учений, який працював над британською програмою розробки атомної бомби десятиліттями раніше, випадково підслухав дискусію про невеликий спалах і назвав його ознакою гамма-променів від радіоактивного розпаду полонію-210, який був важливою складовою ранніх ядерних бомб. Увечері 22 листопада, незадовго до смерті, його лікарям повідомили, що отрутою, ймовірно, є полоній-210. Подальші тести на більшій пробі сечі за допомогою спектроскопії, призначеної для виявлення альфа-частинок, підтвердили результат наступного дня.
На відміну від найпоширеніших джерел випромінювання, полоній-210 випромінює дуже мало гамма-випромінювання, виділяючи при цьому велику кількість альфа-частинок, які навіть не проходять через аркуш паперу чи епідерміс людської шкіри, і тому відносно невидимі для звичайних детекторів випромінювання, таких як лічильники Гейгера. Це пояснює чому тести проведені лікарями та Скотланд-Ярдом у лікарні за допомогою лічильників Гейгера, були негативними. І гамма-промені, і альфа-частинки класифікуються як іонізуюче випромінювання, яке може спричинити радіаційне пошкодження. Речовина, що випромінює альфа-промені, може завдати значної шкоди лише при попаданні всередину або вдиханні, діючи на живі клітини подібно до зброї ближньої дії.«Death of a Dissident», page 327 За кілька годин до смерті, Литвиненка тестували на альфа-випромінювачі за допомогою спеціального обладнання.
Незабаром після його смерті Британське агентство з охорони здоров'я (HPA) повідомило, що тести встановили, що Литвиненко мав у своєму тілі значну кількість радіонукліду полоній-210 (210 Po). Британські та американські урядовці заявили, що використання 210 Po як отрути ніколи раніше не було задокументовано, і це, мабуть, перший раз, коли в організмі людини було знайдено 210 Po. Отрута була в чашці чаю Литвиненка. Ті, хто мав контакт з Литвиненком, також могли бути піддані випромінюванню радіації.
Вміст 210Po в організмі Литвиненка Симптоми, що спостерігалися у Литвиненка, виявилися збіжними із введеною активністю приблизно у 2 GBq (50 mCi), що відповідає приблизно 10 мікрограмам 210 Po. Це у 200 разів більше середньої летальної дози яка складає близько 238 μCi або 50 нанограм у разі прийому всередину.
Дослідження біорозподілу 210 Po з використанням спектрометрії гамма-променів у посмертних зразках оцінили кількість вжитої речовини в 4,4 GBq.
Талій — початкова гіпотеза Скотленд-Ярд спочатку розслідував твердження, що Литвиненко був отруєний талієм. Повідомлялося, що ранні дослідження підтверджували наявність отрути. Серед симптомів отруєння талієм є випадіння волосся та пошкодження периферичних нервів і фотографія Литвиненка в лікарні, опублікована в ЗМІ від його імені справді показувала, що його волосся випало. Той факт що він не помер одразу, Литвиненко пояснював хорошим серцево-судинним здоров'ям та швидким початком лікуванням. Пізніше припускалося, що радіоактивний ізотоп талію міг бути використаний для отруєння Литвиненка. Аміт Натвані, один із лікарів Литвиненка, сказав: «Його симптоми трохи дивні для отруєння талієм, і хімічні рівні талію, які нам вдалося виявити, не є тими рівнями, які ви бачите в токсичності». Стан Литвиненка погіршився, і 20 листопада його перевели в реанімацію. За кілька годин до смерті в його шлунку за допомогою рентгенівського сканування було виявлено три невідомі предмети круглої форми. Вважається, що ці предмети майже напевно були тінями, спричиненими наявністю Берлінської лазурі яка була частиною його лікування від отруєння талієм.
Пізно ввечері 22 листопада, серце Литвиненка зупинилося; офіційний час смерті — 21:21 у лікарні Університетського коледжу в Лондоні.
Аутопсія відбулася 1 грудня. Вона показала, що Литвиненко проковтнув полоній-210, отруйний радіоактивний ізотоп. Маріо Скарамелла, який їв разом з Литвиненком, повідомив, що лікарі сказали йому, що в організмі Литвиненка була доза полонію-210 в п'ять разів більша летальної. Церемонія прощання з Литвиненком відбувся 7 грудня в центральній мечеті Лондона, після чого його тіло було поховано на кладовищі Гайгейт у північному Лондоні.
У своїй останній заяві він звернувся до Путіна зі словами:
Розслідування
Перші кроки Технічний підрозділ поліції столичної поліції Великого Лондона розслідував отруєння та смерть. Керівник підрозділу з боротьби з тероризмом, заступник уповноваженого комісара Пітер Кларк, заявив, що поліція "відстежить можливих свідків, розгляне рух пана Литвиненка у відповідний час, зокрема, коли йому вперше стало погано, та встановить людей, з якими він міг зустрічатися. Також буде проведена детальна експертиза матеріалів відеоспостереження ". Комітет уряду Великобританії COBRA зібрався для обговорення розслідування. Річард Колко з ФБР Сполучених Штатів заявив, що «на запит інших держав ми надаємо допомогу», маючи на увазі ФБР, яке приєдналося до розслідування через їхні знання щодо радіоактивної зброї. 6 грудня 2006 року столична поліція оголосила, що сприймає смерть Литвиненка як вбивство. Інтерпол також долучився до розслідування, забезпечуючи «швидкий обмін інформацією» між британською, російською та німецькою поліцією.
Сліди полонію Детективи простежили три різні сліди полонію в Лондоні в три різні дати, що, за даними слідства, свідчить про те, що Андрій Луговий і Дмитро Ковтун зробили дві невдалі спроби ввести Литвиненку полоній. Перша спроба відбулася 16 жовтня 2006 року, коли в усіх місцях, які відвідували співробітники ФСБ до і після зустрічі з Литвиненком, було виявлено радіоактивні сліди. Вони ввели отруту до його чаю, але він її не пив.
Схоже, Луговий і Ковтун не до кінця усвідомлювали, що мають справу з радіоактивною отрутою. Журналіст Люк Гардінг описав їхню поведінку як «ідіотську, на межі суїцидальної»; під час роботи з негерметичним контейнером вони зберігали його у своїх готельних номерах, використовували звичайні рушники для прибирання розливів отрути і врешті-решт викидали отруту в туалет. 17 жовтня, можливо, зрозумівши, що вони забруднили свої номери, вони передчасно виписалися, переїхали в інший готель і наступного дня залишили Лондон.
Ще один невдалий замах відбувся 25 жовтня, коли Луговий і Ковтун знову вилетіли до Лондона. Вони знову залишили радіоактивні сліди у своєму готелі перед зустріччю з Литвиненком, але не ввели отруту, можливо, через камери відеоспостереження в залі для зустрічей. Вони знову позбавилися від отрути через туалет своєї кімнати і виїхали з Лондона.