Я́снище — село в Україні, у Підкамінській селищній територіальній громаді Золочівського району Львівської області. До 2020 року органом місцевого самоврядування була Паликоровівська сільська рада, якій підпорядковувалися села Паликорови, Кутище, Яснище. Населення становить 208 осіб.
Географія Поблизу села протікає річка Серет Лівий.
Населення 1857 року населення села Кутище становило 356 осіб, 1870 року — 391 особа. За даними, поданими у «географічному словнику Королівства Польського», 1880 року в селі мешкало 409 осіб та 46 осіб мешкало на панському дворі. Станом на 1885 рік населення становило 455 осібSokalski M. Jaśniszcze… — S. 256..
В селі, відповідно до перепису 31 грудня 1900 року було 69 житлових будинків, де мешкало 559 осіб (276 чоловіків, 283 жінки) або 433 українці, 106 поляків та 20 юдеїв. На панському дворі мешкало 53 особи (20 чоловіків та 33 жінки) або 30 поляків, 19 українців та 5 юдеївSkorowidz gminny dla królestw i krajów w radzie państwa reprezentowanych: opracowany na podstawie wyników spisu ludności z dnia 31 grudnia 1900. — T. 12: Galicya. — Wiedeń: Centralna Komisja Statystyczna, 1907. .
У 1910 році населення становило 652 особиBigo Jan Najnowszy skorowidz wszystkich miejscowości z przysiółkami w Królestwie Galicyi, Wielkiem Księstwie Krakowskiem i Księstwie Bukowińskiem z uwzględnieniem wszystkich dotąd zaszłych zmian terytoryalnych kraju: z oznaczeniem Starostw, Rad powiatowych, Sądów, Urzędów podatkowych, Urzędów parafialnych, Liczby ludności…. — Lwów: nakładem i drukiem I. Jaegera, 1918. — S. 121. , на серпень 1918 року — 850 осібOrobkiewicz Władysław Z dziejów walk i cierpień na Kresach. Z 12 ilustracyami. — Warszawa; Lwów, 1919. — S. 63. .
Станом на 30 вересня 1921 року в селі Яснище було 85 будинків, де мешкало 561 особа (260 чоловіків, 301 жінка), з них 417 українців, 140 поляків та 4 юдеївSkorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników Pierwszego Powszechnego Spisu Ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. — T. 15: Województwo Tarnopolskie. — Warszawa: Główny Urząd Statystyczny, 1923. — S. 3. і чисельність населення не змінювалася до 1928 рокуKsięga adresowa Polski (wraz z w. m. Gdańskiem) dla handlu, przemysłu, rzemiosł i rolnictwa 1928; Annuaire de la Pologne (y Compris la V. L. de Dantzig). — Warszawa; Towarzystwo Reklamy Międzynarodowe, Sp. z.o.o, Jener Reprez. Rudolf Mosse; Zakłady Graficzne «Biblioteka Polska» w Bydgoszczy, 1928. — S. 1832. .
1931 року в селі було 104 будинків, де мешкало 605 осіб.
На початок січня 1939 року в селі мешкало 650 осіб, з них 470 українців, 20 поляків, 30 польських колоністів та 130 латинників.
За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в селі мешкало 208 осіб.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним: + Мовний склад населення с. ЯснищеМоваЧисло ос.Відсоток українська 207 99,52 російська 1 0,48+
Назва У сиву давнину вся територія сучасних Яснищ була під лісом. Люди вирубали посеред лісу, неподалік води, галявину і та тvт оселилися. З часом галявина розширювалася, а навкруги поселення розросталася пустка. Люди побачили, що село залишилось на найяснішому місці — з жодного боку на село не падала тінь. Тому дали поселенню назву Ясніско, тобто місце на якому завжди ясно. З часом перейшло у Яснище.
За іншою легендою, ще під час нападів татар, аби село не було примітним для нападників, селяни обсаджували село ясенами, звідси і назва Яснище.
Історія Від першої згадки й до 1939 року Перша писемна згадка про село припадає на 1546 рік, за іншими даними — 1580 рік.
У 1552 році власниками декількох поселень Золочівського ключа, у тому числі і Яснищ була родина ГурківБ. В. Смерека Золочівський комплекс у Львівській землі Руського воєводства: власники, територія і населення у XVI ст. (за даними фіскальних джерел) // Наукові праці історичного факультету: збірка наукових праць / Запорізького національного університету. — 2016. — вип. 45. — том 1. — С. 18..
1648 року села Кутище та Яснище разом мали площу близько двох ланів або 24 га, а населення становило лише 36 осіб. Під час національно-визвольної війни через село проходило козацьке військо під проводом полковника Данила Нечая, яке близько трьох місяців тримало в облозі Бродівський замок. Козацько-татарське військо, що поверталося після перемоги над військом Речі Посполитої у битві під Пилявцями. 1648 року, увійшло на територію Львівської землі з боку Збаража і Тернополя. Тоді села Кутище та Яснище сплатило 21 злотих 27 грошів податку. У 1648—1649 роках збирали подвійний податок для покриття недоїмки минулих років. Цю суму сплатили не селяни, а власниця села — Анна Гурська. Про спустошення сіл Кутище та Яснище у 1649 році присягу перед польською владою складали Іван Вовків з Кутищ та Петро Сидорович з Яснищ. Із сплаченого селами Кутище та Яснище податку можна зробити висновок, що в обох селах, на той час, мешкало близько 210 осіб (10 грошів від особи). Наступного, 1650 року, села мали сплатити 15 злотих 2 грошів податку, але через спустошення села Анни Гурської сплатили лише 9 злотих податку. Відповідно до сплаченої суми, в обох селах залишалося приблизно 90 платоспроможних осіб.
Від 1661 року села Кутище та Яснище перебували у власності Бжуховських. У 1661—1668 роках — у власності Томаша Бжуховського, а від 1668 року — у власності Станіслава Бжуховського. Станіслав Бжуховський у червні 1668 року пожертвував на будівництво лікарні у Підкамені, а також зобов'язався утримувати її. Після його смерті це мали робити його нащадки. Також Станіслав дав розпорядження забезпечувати продуктами всіх убогих, які перебуватимуть у лікарні. За це знедолені повинні були молитися на Славу Божу 2 рази на день.
У 1870 році власником села був Юзеф Мйончинський. 1890 року Мйончинський в селі Яснище мав 2 корчми та млин, а також був власником близько 190 га землі. За що в державну казну платив 93 злотих земельного податку та 48 злотих податку з будівель. На той час в селі існувала кредитна спілка з капіталом у 178 злотих. 1900 року у власності Мйончинського було вже 223 га землі.
Під час першої світової війни село було знищене майже вщерть. Львівський часопис «Czas» відніс село Яснище до категорії: «залишились де-не-де якісь мури та де-не-де якісь господарські будівлі»Bezdomni // Czas. — R. 71. — nr. 357. — 17 sierpnia 1918. — S. 1. . До серпня 1918 року жодної допомоги від держави для відновлення нормального життя не надходило.
У 1928 році в Яснищах Болеслав Мйончинський мав у своїй власності 222 гектари землі. На той час в селі діяв споживчий кооператив «Скала» та винокурня Ф. Йоллєка.
Друга світова війна (1939—1945) На фронтах Другої світової війни у лавах радянської армії воювали 57 жителів села Яснище. 17 осіб загинули, а 25 осіб за бойові заслуги нагороджені орденами та медалями.
Радянські репресії та діяльність УПА (1944—1953) У ніч на 1 червня 1949 року в селі Яснище бійцями УПА було вбито голову сільради Максиміва Петра Лук'яновича та секретаря сільради Бойчука Петра Федоровича. У відповідь на цю акцію радянська влада заарештувала двох учасників підпілля ОУН та підготувала на виселення до Сибіру шість сімей.
Протягом 1947—1954 років через допомогу УПА, а найчастіше за сфабрикованими обвинуваченнями, окупаційною радянською владою було незаконно засуджено та відправлено на спецпоселення до Сибіру близько 20 осіб, серед них, родини Демчуків, Музичків, Плескалюків, Слатюків, Телегів. Реабілітовані Львівською обласною прокуратурою у 1991—1992 роках.
В Незалежній Україні Від 24 серпня 1991 року в складі України.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», селище увійшло до складу Підкамінської селищної територіальної громади. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бродівського району, село увійшло до складу новоутвореного Золочівського району.
Шкільництво Ґміна Яснище на початку липня 1873 року постановила збудувати в селі Яснище школу з руською мовою навчання. З цією метою зобов'язала громаду відремонтувати будівлю виділену під майбутню школу разом з помешканням вчителя та утримувати їх у доброму стані, надати землю для створення шкільного саду (не менше 0,2 га), оплачувати роботу кожного вчителя помісячно, із розрахунку 160 золотих ринських на рік. Також громада мала забезпечити опалення будинку взимку, тобто привезти 14 фір деревини і ще 3 фіри (за потреби) та порубати цю деревину; сплачувати щорічно 4 злотих на шкільні видатки — на забезпечення шкільної обслуги з числа місцевих селян або виділяти на неї 10 злотих. Зазначена вище субсидія наразі доповнюється національною шкільною радою на рік та субсидією 30 злотих ринських. Пан Мйончинський, як власник села, взяв на себе зобов’язання за вищевказаною субсидією. Аби звільнити громаду від тягаря покриття витрат на школу, він 18 червня 1873 року погодився виплачувати 12 злотих щорічно на шкільні потреби, а також мав право рекомендувати вчителя для школиCzęść Urzędowa: Z Rady szk. krajowej. Lwów, dnia 25. czerwca 1873 // Gazeta Lwowska. — R. 63. — nr. — 155. — 8 lipca 1873. — S. 1. . Упродовж 1873—1874 років посада вчителя була вакантноюSzematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1874. — Lwów: C.K. Namiestnictwo, 1874. — S. 414. . Можливо, що до вересня 1874 року не було полагоджено усіх формальностей.
Першим вчителем у ясницькій школі був Вільгельм Карнелі, призначений на цю посаду 1875 рокуSzematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1875. — Lwów: z drukarni A. J. O. Rogosza, 1875. — S. 410 . Громада села була дуже невдоволена його діяльністю через те, що він зневажаючи законом про мову викладання у школах, з першого класу примушував дітей вивчати польську мову, а не українську, хоча в класі не було жодної польської дитини. За цим законом польську мову можна було викладати починаючи з другого класу. Наприклад, при складанні іспиту за перше навчальне півріччя хлопці ледве декілька літер з латинської абетки могли написати, а натомість, жодної української не знали. Пан Мйончинський, як делегат шкільної ради, звернув увагу на те, що не потрібно вести таким чином навчання, оперте на фальшивий патріотизм, а хоча би з другого півріччя розпочати навчання руською (українською) мовою. Невідомо, чи Карнелі узяв це до уваги. Також селяни були незадоволені моральними якостями вчителя. До школи він часто приходив у нетверезвому стані, а поза школою гульвіса не пропускав жодних поминок та хрестин. Громада неодноразово повідомляла про витівки Карнелі до повітової шкільної ради, але жодної реакції не було. Лише 1876 року Вільгельма Карнелі звільнено, а на його місце призначений Юліан ДолінськийSzematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1876 . — Lwów: z drukarni A. J. O. Rogosza, 1876. — S. 419. .