Паликорови

Паликорови́ — село в Україні, у Підкамінській селищній територіальній громаді, Золочівського району, Львівської області. Колишній орган місцевого самоврядування — Паликоровівська сільська рада, якій були підпорядковані села Паликорови, Кутище, Яснище. Населення становить 449 осіб.

Населення У 1765 році в селі мешкало 6 євреївŻydzi ziemi lwowskiej i powiatu żydaczowskiego w r. 1765 / zest. Ferdynand Bostel. — Kraków: Akademia Umiejętności, 1891. — S. 16. .

У 1787 році в селі налічувалося 90 господарств. Серед селян найпоширенішими прізвищами були: Юрченко, ЗьомбраЦДІА у м. Львів. — Ф. 134. — опис 2. — спр. 598. — арк. 4-14.. У 1839 році в селі було 206 греко-католиківSchematismus Universi Venerabilis archidioeceseos metropolitanae graeco catholicae Leopoliensis pro anni domini 1839. — Leopoli: Typographia Caes. Regii Aerarii, 1832. — S. 172. .

У 1857 році в селі мешкало 492 особиSkorowidz wszystkich miejscowości położonych w Królestwie Galicii i Lodomerii jakoteż w Wielkim Księstwie Krakowskim. — Lwów, 1868. — S. 155. , у 1870 році — 653 особиKonrad Oksza Orzechowski Przewodnik statystyczno topograficzny i skorowidz obejmujacy wszystkie miejscowosci z przysiolkami w w Krolestwie Galicyi W.X. Krakowskiem i X. Bukowinie, wedlug najswiezszych skazowek urzedowych. — Kraków: w drukarnie W. Korneckiego, 1872. — S. 63. , у 1880 році — 740 осіб та 42 особи мешкали у панському фільварку, з них: 465 римо-католиків, 297 греко-католиків та 20 юдеїв.

На початок 1890 року населення становило 833 особиBigo Jan Najnowszy skorowidz wszystkich miejscowości z przysiółkami w Królestwie Galicyi, Wielkiem Księstwie Krakowskiem i Księs. Bukowińskiem, z uwzględnieniem wszystkich dotąd zaszłych zmian terytoryalnych kraju, z oznaczeniem starostw, sądów powiatowych…. — Lwów: z drukarni «Dziennika Polskiego», 1897. — S. 139. , а на початок 1901 року в селі налічувалося 135 господарств та мешкало 869 осіб (436 чоловіків та 433 жінки), з них: 540 римо-католиків, 310 греко-католиків та 19 юдеївSkorowidz gminny Galicyi: opracowany na podstawie wyników spisu ludności z dn. 31.12.1900 / wyd. przez C. K. Centralną Komisyę Statystyczną. Kaiserlich-Königliche Statistische Zentralkommission. — Wiedeń: C. K. Drukarnia Nadworna i Państwowa, 1907. — S. 64. .

У 1910 році населення становило 1094 особиBigo Jan Najnowszy skorowidz wszystkich miejscowości z przysiółkami w Królestwie Galicyi, Wielkiem Księstwie Krakowskiem i Księstwie Bukowińskiem z uwzględnieniem wszystkich dotąd zaszłych zmian terytoryalnych kraju: z oznaczeniem Starostw, Rad powiatowych, Sądów, Urzędów podatkowych, Urzędów parafialnych, Liczby ludności…. — Lwów: nakładem i drukiem I. Jaegera, 1918. — S. 121. , на серпень 1918 року — 850 осібOrobkiewicz Władysław Z dziejów walk i cierpień na Kresach. Z 12 ilustracyami. — Warszawa; Lwów, 1919. — S. 93—94. .

У 1921 році в селі мешкало 974 осіб (470 чоловіків та 504 жінки), з них: 680 римо-католиків, 280 греко-католиків та 7 юдеївSkorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej. – T. 15: Województwo Tarnopolskie / opracowany na podstawie wyników Pierwszego Powszechnego Spisu Ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Główny Urząd Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej. — Warszawa, 1923. — S. 3. . До 1928 року чисельність населення не зміниласяKsięga adresowa Polski (wraz z w. m. Gdańskiem) dla handlu, przemysłu, rzemiosł i rolnictwa; Annuaire de la Pologne (y Compris la V. L. de Dantzig). — Warszawa; Towarzystwo Reklamy Międzynarodowej sp. z.o.o. Jener Reprez. Rudolf Mosse; Zakłady Graficzne «Biblioteka Polska», Bydgoszcz, 1928. — 1852 s. .

Станом на 9 грудня 1931 року в селі Паликорови було 214 господарств та мешкало 1417 осіб. На початку 1939 року у Поликоровах мешкало 1510 осіб, з них: 340 українців, 25 поляків, 350 польських колоністів, 790 латинників та 5 євреїв. Село Паликорови було третім населеним пунктом тодішнього Бродського повіту Польщі за кількістю поляків. Більше поляків було лише у Підкамені та Бродах.

Наприкінці 1960-х років в селі Паликорови мешкало 584 особи. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в селі мешкало 449 осіб, у 2005 році — 455 осіб, у 2022 році — 449 осіб.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним: + Мовний склад населення с. ПаликоровиМоваЧисло ос.Відсоток українська 447 99,55 російська 2 0,45+

Географія Урочища:

Піщина Селища За рудою Жолубина Сабариха Віднога Застав

Клімат

Назва Існує декілька версій походження назви села. За однією з версій, селяни не хотіли коритися польським панам, підіймали проти них повстання, знищували панське майно, вбивали панських слуг. Панам вдалося придушити повстання. Непокірних селян жорстоко покарали: садили на палю (кіл). У перекладі з польської мови, звучить як «палі крові». Підтвердженням цього є те, що у 1872 році австрійська влада видала розпорядження, за яким правильно назву поселення було писати Палікрови, а не Палікрові.

За іншими даними, у давні часи на село нападали татари, які забирали селян в полон, палили їх майно, а разом із тим спалювали й корів (кочівникам корови були не потрібні), тому і назва, — Паликорови.

За інформацією Державного архіву Львівської області, що в незапам’ятні часи у селі почали масово вимирати люди, а поселення тоді було в урочищі «За рудою». Селяни взяли пару волів, впрягли у плуг й заорали поле для нового села. А ці воли-корови спалили. З того часу й пішла назва села Паликорови. За розповідями старожилів, що пізніше, вже за панщини, селяни орали в урочищі «За рудою», де знаходили черепки та вугілля згарищ. Недалеко від теперішнього села стояв кам'яний хрест з написом польською: «Jest tu cmentarz cholery», що вказував на місцерозташування цвинтаря, де були поховані селяни, які померли під час епідемії холери.

Польський історик Садок Баронч пов'язує походження назви «Паликорови» з язичницькими часами, коли люди, здійснюючи жертвоприношення, спалювали коровиBarącz Sadok Dzieje klasztoru WW. OO. Dominikanów w Podkamieniu…. — S. 1..

Український філолог Станіслав Губерначук відносить назву «Паликорови» до ведійського часу. Корінь «пал» з ведійської мови означає захисник, Паликорови — захисник корів.

Бродівський краєзнавець Дмитро Чобіт пов'язує назву Паликорови із готами: «…Готи живцем спалювали годувальниць їх сімей — корів. Це жахливе видовище, яке супроводжувалося неймовірним ревінням худоби, так вразило місцевих людей, що вони назвали місце, де готи здійснювали жертвоприношення, – Паликорови».

.

Історія Перша писемна згадка про село Паликорови датується 1501 роком. На початку XVI століття селом Паликорови володіли шляхтичі Цебровські, князі Збаразькі. У 1515 році на село Паликорови напали татариДАЛО. — Р-1617. — Опис 1. — сп. 196. — арк. 9..

У 1516 році село Паликорови переходить у власність Мартина з Кам'янця, подільського воєводи. Разом з Паликоровами у власність Мартина потрапили також інші села Підкамінського ключа. 1519 року власником села стає Вінцент Цебровський.

1524 року село Паликорови перебувало у власності польського короля Сигізмунда І. Цього ж року король передав село Паликорови (та інші села Підкамінського ключа) у заставу Вінценту Цебровському терміном на 18 років. Через 4,5 роки Цебровський передає своє право застави Мартину з Кам'янця, за умови, що через 13,5 років с. Паликорови та інші села будуть повернуті у власність Цебровського та його спадкоємцівMartynowski F. K. Starożytna Polska pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym. — Warszawa: Orgelbrand S., 1886. — T. 3. — S. 87. .

У 1527 році село знову переходить у власність Мартина з Кам'янця. Після його смерті власником Паликоровів у 1531 році стає його син.

У 1538 році село Паликорови в довічне користування отримує Ян Цетнер.

До 1569 року в околицях села Паликорови проходив кордон між Польщею та Великим князівством Литовським. В описі встановлення кордону зазначено, що село Паликорови, станом на 1546 рік, є власністю Яна Каменецького. Можливо, Цетнери продали село Паликорови Каменецькому, або ж він захопив село силою, що у цей час було звичним явищем. При визначенні меж села Паликорови згадано такі урочища в його околицях: «Мокре», «Урвихвіст», «Чехів став». Представники Збаразьких, чиї землі межували із землями Каменецького, переконували урядового комісара, що кордон має проходити по середині ставу у селі Паликорови. Представник Яна Каменецького це заперечував .

1552 року Паликорови згадується в податковому реєстрі сіл Золочівського ключа. Згідно податкового документу власником села Паликорови у той час був Анджей Гурка, якому окрім Паликоровів, належали ще сусідні села.

У 1602 році село перебувало у власності Войтеха (Войцеха) Гурського. Цього року він подав позов до Львівського суду у справі втечі селян з його маєтку. У лютому 1604 року скаргу Гурських розглядав вже суд у Вінниці. В документі згадуються прізвища жителів села Паликорови: Лях, Шимко, Яцко та Мартин Нестерович, які цілими сім'ями, разом з усім власним майном втекли із села Паликорови Руського воєводства до містечка Жорнище (володіння брацлавського підкоморія Лавріна Пісочинського), що у Брацлавському воєводстві. Справу не було вирішено, бо 1605 року Барбара Гурська, вдова Войцеха Гурського, знову подала позов у тій самій справі. Барбара Гурська запевняла суд, що втікачі — її власність, проте суд зажадав від позивачки «титул права» — нотаріально засвідчене право власності. Гурська не пред'явила суду ніяких документів, тому у задоволенні позову на її користь суд відмовивConfraternitas: Ювілейний випуск на пошану Ярослава Ісаєвича / За ред. Микола Крикун, Остапа Середи. Львів, 2006—2007 // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Збірник наукових праць-15. — Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України. — 940 с. — ISBN 966-02-3928-9.. Ймовірно, Гурські заволоділи селом Паликорови незаконно, або документально не оформили майно відповідно до тогочасних вимог.

У 1628 році село Паликорови перебувало у власності нащадків Марціна КаменецькогоPodkamień 1528 i 1626 // Dodatek Tygodniowy przy Gazecie Lwowskiej. — 1857. — 21 listopada. — nr 47. — S. 194. .

1649 року Паликорови перебували у власності пана Гурського. Село в цей час зазнало великого спустошення, а 1698 року — у власності пані ГурськоїBarącz S. Dzieje klasztoru WW. OO. Dominikanów w Podkamieniu…. — S. 115.. Справи у Гурських йшли, мабуть, погано, бо 19 грудня 1711 року Станіслав Гурський, староста літинський, позичив у кляштора 20 000 злотих, за що віддав у заставну оренду село ПаликоровиBarącz S. Dzieje klasztoru WW. OO. Dominikanów w Podkamieniu…. — S. 129.. Не відомо, чи повернули Гурські гроші монастирю, бо у 1725 році село Паликорови згадується вже як монастирське володінняBarącz S. Dzieje klasztoru WW. OO. Dominikanów w Podkamieniu…. — S. 156..

17 грудня 1729 року дідичі Юзеф з Домбровиці Фірлей-Ґурський, кагарлицький староста, з дружиною Маріанною Божичівною з Єловицьких подарували маєтності — села Паликорови та Паньківці — Антонію Цетнеру з Чертвиць на Підкамені, Краківці, Пневі, Делятині — старості коритницькомуKonopka Jan h. Nowina (1778—1843) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1968. — T. XIII/4, zeszyt 59. — S. 567. . У 1735—1736 роках село Паликорови перебувало в оренді Підкамінського монастиря, який віддав село в суборенду одному єврею.

У 1772—1918 роках неподалік села Паликорови проходив кордон між Австрійською та Російською імперіями.