Жи́ґмонд Пе́рені (; 18 листопада 1783, Чопівка, Берег — 24 жовтня 1849, Пешт) — закарпатський угорський поміщик, політичний діяч. Ішпан Угочанської жупи. Учасник Угорської революції 1848—1849 років. Походив з роду виноградівських баронів Перені. Страчений у Пешті за активну участь в Угорській революції.

Ранні роки Перені — один з найдавніших аристократичних родів Угорщини, що від 1399 року володіли Угочанською жупою на Закарпатті.

Народився 18 листопада 1783 року у селі Чопівка — колишньому селі поблизу Берегова. Батько Жиґмонда, Іштван, був поміщиком та ішпаном комітатів Нітра та Унг. Мати — баронеса Єва Горват.

Початкову освіту здобував удома. Закінчив гімназію у Трнаві, у Кошицях, після чого пройшов обов'язкове стажування у Пешті та ПожоніFónagy Zoltán: Perényi Zsigmond báró. 265. o..

Політична діяльність Політичну кар'єру Жиґмонда Перені розпочав на посаді головного нотаріуса Березької жупи. З 1808 року був представником Береґу в Державних зборах. Відзначився як молодий політик з ліберальними поглядами, часом опозиційними до династії Габсбургів. Підтримував західні ліберальні ідеї, виступав за полегшення долі селян шляхом зменшення податкового тягаря, викупу кріпаків і зменшення селянських повинностей. У парламенті здобув відомість завдяки своїм поглядам та ораторським здібностям. У 1811—1812 роках на Перені написали низку донесень, через які розпочали королівське судове слідство. Перені довелося тимчасово відійти від справ. Зрештою, слідство не довело звинувачень. 1811 року Перені став другим піджупаном Берегу, а 1814 року його обрали першим піджупаном. Тоді ж став лейтенантом, проте незабаром подав у відставку. Був членом з моменту її заснування.

У 1825 році став заступником жупана в Березькій жупі. Тоді ж відновив політичну діяльність у нових Державних зборах. Там Перені перебував в опозиції до правління Габсбургів. Виступав проти габсбурзького абсолютизму, підтримував упровадження станової конституції. Обстоював суспільні ініціативи, пропоновані опозиційними депутатами нижньої палати. Під час роботи Державних зборів 1843—1844 років голосував за надання угорській мові статусу офіційної. Перені у парламенті сприяв розв'язанню релігійних конфліктів, виступав за надання протестантам прав, рівних із іншими конфесіями (в основному це стосувалося змішаних міжконфесійних шлюбів, узаконення шлюбів, благословенних протестантськими священниками, а також прав дітей, що народилися поза церковним шлюбом).

Попри свою опозиційну діяльність, Перені обіймав і низку державних посад. У 1831 році, під час епідемії холери, став королівським повіреним у прикордонні з королівством Галичини та Володимирії для запобігання поширенню хворобиJónás Károly: Báró Perényi Zsigmond. У 1832 році став депутатом верховної палати Національних зборів. 1834 року став намісником жупана в Угочанській жупі, а 1836 року став повноцінним жупаном. Згодом став королівським повіреним у Трансильванських державних зборах. У 1834 році призначений суддею Верховного суду — . Розглядав апеляційну скаргу на вирок Міклоша Вешшелені та Лайоша Кошута, де голосував за виправдання першого та пом'якшення вироку другомуFónagy Zoltán. Perényi Zsigmond báró. 266. o.. У 1835 році став членом Ради директорів Угорської академії наук.

Значну увагу Перені приділяв модернізаційним перетворенням. Належав до Угорської господарської спілки. Сприяв розбудові інфраструктури, будівництву й облаштуванню доріг, виступав за впровадження капіталістичних відносин в економіку. У селі Дийда побудував глиноземний завод з обробки алюмінієвих галунів.

Участь в Угорській революції (1848—1849) У березні 1848 року розпочалася Угорська революція, яка була частиною «весни народів». Лайош Баттяні, тодішній голова угорського уряду, пропонував Жиґмонду Перені стати міністром, проте він відхилив пропозицію, після чого поїхав у Коложвар, щоб взяти участь у Трансильванських державних зборах. На цих зборах він відіграв ключову роль у прийнятті Трансильванією унії з Угорщиною.

Був соратником Лайоша Кошута — голови штабу, що керував угорською національно-визвольною війною. 3 жовтня 1848 року став членом Комітету національної оборони Угорщини, де регулярно доповідав про воєнну ситуацію.

Основна діяльність Перені у роки «весни народів» пов'язана з роботою в угорському парламенті — Національних зборах, що були скликані 5 липня 1848 року. Перені намагався забезпечити у верхній палаті парламенту кворум голосів в умовах, коли представники аристократії дедалі більше відмовлялись брати участь у роботі парламенту. Указом імператора Фердинанда I Перені був призначений віцеголовою парламенту. За відсутності голови Перені вів засідання Національних зборів. Організував переїзд парламенту до Дебрецена наприкінці 1848 — на початку 1849 року.

14 квітня 1849 року Національні збори Угорщини ухвалили рішення про відсторонення представників династії Габсбургів від влади над Угорщиною. На засіданні парламенту головував разом з віцеспікером Перені. Останній у своїх промовах обстоював ідею незалежності, обґрунтовував необхідність прийняття такого рішення. Після поразки Угорської революції внаслідок російської інтервенції, 16 серпня барона арештували за цей прецедент. 24 серпня відбувся суд над Жиґмондом Перені. Проти барона висунули звинувачення у зраді короля. За рішенням суду 24 жовтня 1849 року його було страчено у Пешті.

Існує народний переказ, згідно з яким барон Жиґмонд Перені, будучи арештованим, востаннє покидаючи палац Перені у Виноградові, наказав не зачиняти в'їзні ворота в палац до його повернення. Після цього барон більше ніколи не повертався у Виноградів, проте його вказівка неухильно дотримується.

Родина Був одружений двічі: спершу з Юлією Стойкою, пізніше — з Леопольдіною Ковачич. Мав сина Жиґмонда (1843—1915), що був ішпаном комітатів Береґ та Угоча й депутатом угорських Національних зборів. У нього був син Жиґмонд (1870—1946) — міністр внутрішніх справ Угорщини (1919), регентський комісар Підкарпатської території (1939—1940), хранитель Корони, голова Верхньої палати угорського парламенту (1943—1944).

Вшанування пам'яті У місті Виноградів Закарпатської області діє угорськомовна школа імені Жиґмонда Перені, а перед її будівлею стоїть пам'ятна статуя діячеві 1906 року за проєктом Ерно Секелі. У палаці Перені у Виноградові розміщена меморіальна дошка на честь Жиґмонда Перені.

Примітки

Джерела