«Листок конюшини» () — транспортна розв'язка на двох рівнях із чотирма напрямками, у якій для лівих поворотів застосовують петлеподібні з'їзди (рампи). Тобто замість повороту ліворуч на 90° авто здійснює поворот праворуч на 270°. Розв'язка за стандартною схемою має один шляхопровід, чотири лівоповоротні рампи (270°±) та чотири прямі правоповоротні рампи (90°±). Зазвичай, мостом прокладають дорогу з меншою інтенсивністю руху .
Розв'язки, у яких наявні всі чотири петлі, називають повними. Повні схеми не завжди доцільні на перехрестях доріг із великою різницею в інтенсивності руху, тому в таких випадках застосовують «неповні» схеми – з трьома чи двома лівоповоротними петлями.
Уперше впроваджений у Нью-Джерсі (США, 1929), «листок конюшини» швидко набув популярності. У перші ж роки споруджено сотні таких розв'язок у багатьох країнах світу. Проте зі збільшенням інтенсивності руху та суворішими вимогами до організації руху транспортних потоків «листок конюшини» перестав задовольняти потреби у швидкій та зручній зміні напрямків руху. У наступні роки його застосування значно звузилося, а багато наявних «листків конюшини» зазнали перебудови.
Загальний опис
Із висоти пташиного польоту схема розв'язки подібна до листка чотирилисткової конюшини — рідкісної варіації трилисткової конюшини. У США такий тип транспортної розв'язки впроваджено задовго до появи мережі автомагістралей, спочатку — на перехрестях, де пропускна спроможність ромбоподібної схеми була вже недостатньою. Головною перевагою такої схеми була відсутність світлофорної сигналізації. Це дозволяло влаштовувати їх на перехрестях не лише автомагістралей, а й магістральних і артеріальних доріг, де світлофори стають причиною заторів.
У США схема «листка конюшини» швидко поширювалася з розвитком системи міжштатних автомагістралей.
У Європі така схема теж стала найпоширенішою.
У міських умовах рампами для «листка конюшини» слугують вулиці, а ділянки землі всередині рамп відводять для зелених насаджень. У цьому випадку, зазвичай, усі рампи мають прямокутну видовжену форму.
Застосування такої схеми для перехресть доріг на одному рівні трапляється надзвичайно рідко. Один із таких прикладів — перехрестя доріг County Route 571 і Hooper Ave біля містечка Томс-Рівер у Нью-Джерсі. Неподалік — на перехресті Main Street і Highway 37 — існує «пласка» розв'язка у вигляді неповного листка.
Ще одна подібна пласка розв'язка існувала колись на перехресті двох доріг (Lake Shore Blvd & Irving Park Rd, Чикаго) поблизу озера Мічиган . У США такі «пласкі» варіанти листка часто називають Jughandle cloverleaf або Mini-cloverleaf .
Історія
Перший патент на транспортну розв'язку «листок конюшини» виданий у 1916 році Артуру Гале у США. Проте схема не зацікавила інженерів, оскільки стан доріг та транспортних засобів на той час не потребував таких дорогих споруд.
У 1927 році дещо спрощений варіант пропонувався для перехрестя доріг Lake Shore Drive і Irving Park Road в Чикаго (Іллінойс). У ньому в'їзні та виїзні рампи у квадрантах передбачалося сумістити в одну дорогу з двостороннім рухом. Проте, рішення було прийняте на користь ромбоподібної схеми.
1928 року збудована перша повноцінна розв'язка Woodbridge Cloverleaf на перехресті доріг Lincoln Highway і Amboy Avenue у Вудбрідж Тауншип (Нью-Джерсі)
. Вона відкрилася для проїзду в 1929. Інтенсивність автомобільного руху у штаті Нью-Джерсі перевищувала середньоамериканську всемеро, тому саме там вперше виникла потреба у дворівневих транспортних перехрестях.
За іронією долі, автор проєкту — Едвард Делано () — не знав про виданий раніше патент. За спогадами його дочки, ідею Едвард запозичив з обкладинки якогось інженерного журналу з Буенос-Айреса. На тому зображенні була схема організації руху в центральній частині Буенос-Айреса, яка нагадувала плаский варіант (без моста) сучасного «листка конюшини». Едвард додав міст для розділення перехресних транспортних потоків і отримав нову транспортну розв'язку. Департаменту доріг було надано два варіанти розв'язки — дешеву, добре відому і випробувану схему кільцевої розв'язки та зовсім нову схему «листка конюшини». На велике здивування Делано, департамент обрав для впровадження саме «листок конюшини».
Відразу після спорудження розв'язка Вудбріджа стала відомою. Її порівнювали за значущістю з моделлю автомобіля Ford Model T. А відомий щотижневик «Engineering News-Record» («ENR») розмістив статтю про цю розв'язку на головній сторінці випуску («„CLOVERLEAF“ CROSSING FIRST IN THE WORLD. Unique State Highway Intersection Meet Modern Yet Designed By Engineers», листопад 1931), відсунувши замітку про греблю Гувера на задню сторінку. На початку 2000-х років була пропозиція включити цю розв'язку до Національного реєстру історичних місць Америки, але міркування безпеки руху переважили та її кардинально перебудували.
Першу розв'язку на захід від Міссісіпі відкрили 20 серпня 1931, на перехресті Watson Road і Lindbergh Boulevard поблизу Сент-ЛуїсаA Bit of Missouri 66 History .
Уже через вісім років у США налічувалося понад 125 перехресть типу «листка конюшини» і найбільше їх було в Каліфорнії .
«Листок конюшини» став настільки популярним на перехрестях американських доріг, що сенатор від Монтани Лі Меткалф () якось заявив: «Листок конюшини став нашим національним символом». Спочатку для водіїв було незвично, що для повороту ліворуч на 90° потрібно повернути праворуч на 270°. До цього потрібно було призвичаїтися і зрозуміти логіку руху. Розв'язка Вудбріджа проіснувала з незначними вдосконаленнями аж до 1995 року. Але вузькі дороги, відсутність смуг прискорення й сповільнення, аварійний стан моста потребували кардинальної перебудови, що й було зроблено на початку 2000-х років і коштувало 320 мільйонів доларів.
У Канаді перша схема побудована на перехресті першої автомагістралі QEW і Highway 10 (зараз — Hurontario Street) у Port Credit (зараз Міссісога). На початку Highway 10 пролягав через QEW. 1962 року QEW додали колекторні смуги, наявний міст не вписувався в габарит і перехрестя перебудували таким чином, що QEW стала проходити через Hurontario Street. Під час наступного розширення QEW (2008—2010) розв'язка набула вигляду гібриду «листка конюшини» і «ромба», з одною лівоповоротною тричетвертною рампою).
У Європі патент на «листок конюшини» виданий у Швейцарії 15 жовтня 1928 року. А перша розв'язка відкрилася для проїзду в жовтні 1935 року у Стокгольмі (Швеція). Через рік подібна з'явилася поблизу Лейпцига (Німеччина) на перехресті сучасних автобанів A 14 й A 9. Після останніх перебудов додалася пряма рампа для потоків Захід→Південь. Це зробило зайвим відповідну тричетвертну рампу. У результаті остання використовується лише для розвороту назад (Захід→Схід). Така ж схема існує і на перехресті автобанів A 1 і A 2 поблизу Дортмунда, але в ній зайва тричетвертна рампа закрита для проїзду.
Розрахункові параметри та дорожні знаки У випадку, коли дороги, які перехрещуються, мають різну категорію та різну розрахункову швидкість руху, — петлеві рампи матимуть різний радіус кривини. Лівоповоротна рампа для з'їзду з дороги вищої категорії матиме значно більший радіус. Кругова рампа не є геометричним колом. Вона завжди починається й закінчується клотоїдами (спіральними кривими), між якими можуть бути ділянки кругових кривих постійного радіуса або спряжені комбінації кругових і прямих. У найбільш типовій схемі кругова рампа має формулу: 50 м клотоїди + 234 м кругової кривої + 50 м клотоїди.
Мінімальна розрахункова швидкість руху на лівоповоротних рампах однакова у стандартах різних країн і становить 50 км/год, мінімальний радіус горизонтальної кривої для такої швидкості становить 50 м. Екзотично великим є «листок конюшини» поблизу Міжнародного аеропорту Шарджі (Об'єднані Арабські Емірати), у якому петлеві рампи мають радіус 100 м.
Через малі радіуси кривих рампи мають максимальні величини віражів. Зазвичай, найбільший поперечний похил становить 60 ‰. У міських умовах, де швидко прибирається сніг та дорожнє покриття обробляється проти утворення ожеледі, а також у безсніжних районах максимальний похил допускається до 80 ‰.
У більшості країн на рампах «листка конюшини» не вимагається встановлення знаків рекомендованої швидкості чи її обмеження. Провінція Онтаріо в Канаді — одна з винятків, де на всіх рампах встановлено знаки рекомендованої швидкості. Зазвичай, вона на 10 км/год менша від максимальної швидкості, на яку розраховувалася геометрія рампи.
Автомобільні дороги не облаштовують знаками про тип чи форму наступної транспортної розв'язки. Для простих схем це зайве, а складні надто заплутані. Тому обмежуються лише знаками напрямку руху. У деяких країнах додають знаки рекомендованої швидкості руху на рампах (Канада) та попереджувальні знаки про рампу на 270° (США, Канада).
Знак повороту на 270° (США, Посібник зі стандартних пристроїврегулювання руху.)Знак петлевої рампи та рекомендованої швидкості руху(Онтаріо, перехрестя HWY410 і HWY401.)Знак рекомендованої швидкості та шеврони на (лівоповоротній) рампі(розрахункова швидкість — 40 км/год)(Онтаріо, перехрестя HWY427 і Rexdale Blvd.)
Переваги «Листок конюшини» є найпростішим способом розділити дві дороги на різні рівні, для чого споруджують лише один міст. Жодна рампа не потребує моста, проте всі площі, обмежені рампами, зазвичай містять принаймні одну водоприймальну споруду (колодязь) або водопропускну трубу.
Однією з переваг, яка не була метою такої схеми, є те, що водій, який мав намір повернути праворуч, але пропустив перший з'їзд (пряма рампа), може скористатися наступним з'їздом (петлевою рампою) відразу за півсотні метрів, потім знову двома подібними рампами і виїхати в потрібному напрямку. Окрім того, скориставшись двома лівоповоротними рампами, можна повернути назад. Інша особливість листка конюшини — рухаючись лише петлевими рампами, на ньому можна нескінченно кружляти по замкненій траєкторії. Таку особливість ще має дворівнева кільцева розв'язка
Зона всередині петлевих рамп може бути використана для спорудження або для відсипки ґрунту, якщо він непридатний для рекультивації. Рекордсменом з раціонального використання внутрішніх площ є перехрестя автомагістралей HWY427 і HWY409 (Торонто), де у петлевих рампах влаштовано два великі ставки-відстійники, кожен на 10 тисяч кубометрів води. Вони очищають зливову воду перед скиданням її до річки Міміко.
У Франції всередині кругових рамп часто влаштовують випаровувальні басейни, як, наприклад, на розв'язці поблизу аеропорту Шарля де Голля.
Приклади використання площі всередині лівоповоротних рамп Ставок-відстійник у петлевій рампі (перехрестя HWY427 і Rexdale Blvd, Онтаріо.)Насипи з ґрунту, непридатного для використання, та споруда для очищення зливових вод (перехрестя A1 і A2 поблизу Дортмунда, Німеччина.)Ландшафтне оформлення петлевої рампи (Райпур, Індія)
Українські технічні норми передбачають влаштування ставків-відстійників для талих та зливових вод, проте в Україні немає прикладів їхнього спорудження у петлях транспортних розв'язок. Натомість, у США та Канаді це передбачено стандартами і широко практикується.
Недоліки
Принциповими недоліками «листка конюшини» є: довший шлях для транспорту, що повертає ліворуч, перехрещення (переплетення) транспортних потоків (), мала довжина ділянки, на якій авто повинні змінити смугу руху, значна площа відчуження землі.
Якщо відсутні колекторні смуги, то додатковими недоліками є: перехрещення транспортних потоків на головних дорогах, подвійні з'їзди з головних доріг, проблеми, пов'язані з розміщенням інформаційно-вказівних знаків.