Володи́мир Ге́рманович Лі́дін (справжнє прізвище: Го́мберг; * — †) — російський письменник-прозаїк часів Російської імперії та СРСР єврейського походженняЛидин Владимир Германович // Писатели современной эпохи: Био-библиографический словарь русских писателей XX века. / Ред. Б.П. Козьмин. — М.: Гос. акад. худож. наук, 1928. — Т. 1. — С. 168., бібліофіл, педагог. Автор оповідань, повістей, мемуарів, нарисів, публіцистичних статей і 17 романівФайн Виктор. Школьная дорога, опалённая войной. Документальная повесть. — М.: Триумф, 2012. — С. 86. — ISBN 978-5-89392-538-8. Товариш Іллі ЕренбургаЭренбург Илья. Письма. Т.1. 1908-1930. «Дай оглянуться...»: [В 2 т.] / Изд. подгот. Б.Я. Фрезинским. — М.: Аграф, 2004. — С. 145. — ISBN 5-7784-0234-1.
Біографія Народився 15 лютого (3 лютого — за старим стилем) 1894 року у Москві в родині службовця експортної контори єврейського походження.
Початкову освіту отримав у Лазаревському інституті східних мов у Москві.
У 1916 (за іншою версією — у 1915Бажинов І. Д. Лідін Володимир Германович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.Муравьев Д. П. Лидин Владимир Германович // Краткая литературная энциклопедия: В 9 т. — Т.4. Лакшин — Мураново / Гл. ред. А.А. Сурков. — М.: Советская энциклопедия, 1967. — 1024 стб.) році — закінчив юридичний факультет Московського університету.
У 1918-1921 роках служив добровольцем у Червоній армії. Згодом — працював в Реввоєнраді РСФРР.
У лютому 1923 року померла перша дружина Лідіна — Олена ОлександрівнаЭренбург Илья. Письма. Т.1. 1908-1930. «Дай оглянуться...»: [В 2 т.] / Изд. подгот. Б.Я. Фрезинским. — М.: Аграф, 2004. — С. 268. — ISBN 5-7784-0234-1.
У 1928 році відвідав Париж і подорожував по Бретані разом з подружжям Еренбургів та СавичівРусское еврейство в зарубежье: статьи, публикации, мемуары и эссе / Сост., гл. ред. М. Пархомовский. — Иерусалим, 2002. — Т. 4 (9): Русские евреи во Франции: статьи, публикации, мемуары и эссе. Кн. 2: журнал в книге / Ред.-сост. М. Пархомовский, Д. Гузевич. — С. 206..
У 1930-х роках — подорожував по СРСР, зокрема, по Далекому СходуИстория русской литературы XX-начала XXI века : Учебник для вузов в 3-х частях. Часть II: 1925-1990 годы / Сост. и науч. ред. проф. В. И. Коровин. — М.: Владос, 2014. — С. 192. — ISBN 978-5-691-02029-2.
У 1931 році був свідком ексгумації тіла Миколи Гоголя з могили на кладовищі московського Свято-Данилова монастиря. Побачене, зокрема, відсутність черепа письменника, описав у спогадахЛидин В. Г. Перенесение праха Н. В. Гоголя / Публ. [вступ. ст. и примеч.] Л. Ястржембского // Российский Архив: История Отечества в свидетельствах и документах XVIII-XX вв.: Альманах. — М.: Студия ТРИТЭ: Рос. Архив, 1994. — С. 243-246..
З 1941 по 1943 рік — кореспондент газети «Известия».
У 1943 році Сталіну не сподобався один з нарисів Лідіна — письменника призначили у фронтову газету, а його твори — три роки не друкували (по 1946 рік).
З 1950-го по 1970-ті роки — викладав у Літературному інституті у МосквіБажинов І. Д. Лідін Володимир Германович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006..
Член Спілки письменників СРСР (з 1934 року)Владимир Германович Лидин (1894-1979)// Лидин Вл. Таяние снегов. Рассказы. — М.: Советский писатель, 1980. — С. 4., член Правління московського відділення Спілки письменників РРФСР, заступник голови Літературного фонду СРСРВладимир Германович Лидин // Русские советские писатели. Прозаики: Биобиблиографический указатель. — Ленинград: Публичная библиотека, 1964. — Т.2.Задорнов-Ляшко. — С. 744..
Помер 27 вересня 1979 року у Москві.
Похований — на Новодівичому цвинтарі. Поруч із другою дружиною, Марією Олександрівною Лідіною (*1899 — †1970), та тещею, Надією Василівною Коротнєвою (*1873 — †1949)Кипнис С. Е. Новодевичий мемориал: Некрополь Новодевичьего кладбища. — М.: Пропилеи, 1995. — С. 63. — ISBN 5-7354-0023-1.
Творчість Ранні твори Писати почав із 14 років.
У 1908 році у журналі «Весна» вийшли перші твори письменника — оповідання «Весна» () і «Житейське» ().
Друкувався також у виданнях Лазаревського інституту східних мов — збірниках «Первые опыты» (1909) і «Вопросы юности» (1910). У них вийшли оповідання «Вночі» () та «Перша радість» ().
На ранні твори вплинула творчість Антона Чехова та Івана БунінаЛидин // Литературная энциклопедия: В 11 т. — Т.6. Ла Барт-Маркс / НИИ литературы и искусства ; Гл.ред. Анатолий Васильевич Луначарский ; Редкол.: Павел Иванович Лебедев-Полянский, Иван Людвигович Маца, Исаак Маркович Нусинов, Владимир Максимович Фриче . — М.: Советская энциклопедия, 1932. — С. 109..
З 1912 року — друкувався у журналах «Путь», «Солнце России», «Аргус», «Новая жизнь», «Свободный журнал», «Русская мысль», «Современник», «Новая Россия», «Красная новь», «Звезда», «Русский современник», «Новый мир», у газеті «Известия ВЦИК», у збірках «Утренники», «Лирический Круг», «Наши дни», «Рол», «Новые берега», «Охотничий рог» та інших.
У 1916 році вийшли перша збірка оповідань «Трин-трава» (). Цього ж року — збірка «Вороні коні» ().
У 1917 — повість «Порожня вода» ().
Взимку з 1917 на 1918 рік у Москві познайомився і потоваришував з письменником Іллею Еренбургом. Згодом — написав спогади про Еренбурга «Від Бретані до Пензи» ()Новый мир. — 1979. — № 6. — С. 64-67.
1920-ті
У 1922 — вийшла повість «Курга-баба» ().
У 1923 — «Повісті про багато днів» () і збірка оповідань «Мишині будні» (). Обидві — про Жовтневий переворот і громадянську війну.
У 1924 році під редакцією Лідіна вийшла книга автобіографій белетристів «Літературна Росія» (). У 1926 — «Письменники» ().
У 1925 році опублікував збірку оповідань «Норд» () і «Блакитне і жовте» ().
У 1926 — романи «Йдуть кораблі» () і «Великий материк» ().
У 1927 — збірку нарисів «Шляхи і версти» () і роман «Відступник» (), присвячений рокам НЕПу.
1930-ті
У 1930 — опублікував збірку нарисів «Путина» ().
У 1931 — повість «Шукачі» ().
У 1932 — книгу оповідань і нарисів «Про Далекий Схід» () і роман «Могила невідомого солдата» ().
У 1933 — роман «Великий, або Тихий» ().
У 1938 — повість «Велика ріка» (), присвячену проблемі пошуків джерел води в районі вічної мерзлоти.
1940-ві
У 1940 — опублікував збірник «Дорога на Захід» ().
У 1942 — збірник нарисів «Зима 1941 року» (). У книзі є також його нариси, написані для газети «Известия».
У 1943 — збірник оповідань «Просте життя» ().
Написав нарис «Тальне» () про винищення євреїв однойменного українського міста для так і не виданої в СРСР «Чорної книги» (робота над збіркою тривала з 1944 по 1946 рік) про Голокост. Книга вийшла у 1980 році у ЄрусалиміЛидин В. Тальное // Чёрная книга / Под ред. Василия Гроссмана и Ильи Эренбурга. — Иерусалим: Издательство «Тарбут», 1980. — С. 36-37..
У 1947 році вийшла повість «Вигнання» ().
1950-ті
У 1950 — вийшов роман «Два життя» ().
У 1957 — книга спогадів «Люди і зустрічі» () і збірка «Далекий друг» ().
У 1959 — збірка оповідань «Нічні поїзди» ().
1960-ті
У 1962 — вийшла збірка оповідань «Дорога журавлів» () і збірка про власну бібліотеку письменника «Друзі мої — книги» ().
У 1963 — збірка оповідань «Шум дощу» ().
Останні роки
У 1970 — вийшла збірка «Приліт птахів. Оповідання 1954-1961» ().
У 1978 — збірка «Відображення зірок. Оповідання 1974–1976» ().
У 1980 році, посмертно — збірка оповідань 1978-1979 років «Танення снігів» ().
Твори перекладено мовами народів СРСР, зокрема, й українською.
Нагороди два Ордена Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаліРадецька М. М. Лідін Володимир Германович // — С. 170.
Образ у мистецтві Лідіну присвячена епіграма Володимира Маяковського «(На В. Г. Лідіна»)» ():
Лідіну присвячена епіграма Олександра Безименського «В. Лідін» ():
Бібліографія Весна // Весна. — 1908. — № 16. — С. 14. Житейское // Весна. — 1908. — № 16. — С. 14. 1910-ті Счастье. Рассказ // Путь. — 1912. — № 7. — С. 28—32. В чаду вечернем... (Из настроений усталой женщины)// Московская газета. — 1912. — 22 жовтня. Плен. Рассказ // Путь. — 1913. — № 3. — С. 20—26. Холодные дни. Повесть // Хмель. — 1913. — № 3. — С. 4—12. Призраки сердца. Повесть // Хмель. — 1913. — № 4—6. — С. 2—21. Ротмистр. Рассказ // Всемирная панорама. — 1913. — № 231. С. 3—11. Старый дом. Рассказ // Солнце России. — 1913. — № 9. — С. 6—10. Мертвый ключ. Рассказ // Всемирная панорама. — 1913. — № 237. — С. 1—7. Прошлое. Рассказ // Солнце России. — 1913. — № 23. — С. 5—8. Шкуна капитана Брауна. Рассказ // Аргус. — 1913. — № 12. — С. 37—45. Фризовая шинель. Рассказ // Аргус. — 1914. — № 13. Мое платье. Рассказ // Мир женщины. — 1914. — № 5. — С. 2—3. Миниатюры: Золотой браслет. Последнее // Мир женщины. — 1914. — № 8. — С. 1—3. Царевна // Лукоморье. — 1914. — № 8. С. 1—6. Ощущения. Рассказ // Мир женщины. — 1914. — № 11. — С. 3—5. Заря. Рассказ // Мир женщины. — 1914. — № 17. — С. 14—17. Журавлиный крик // Лукоморье. — 1915. — № 3. — С. 8—12. Ковыль. Рассказ // Мир женщины. — 1915. — № 2. — С. 1—2. Зося. (Из рассказов, писанных на столике в кафе) // Мир женщины. — 1915. — № 6. — С. 1. Никогда. Рассказ // Русская иллюстрация. — 1915. — № 12. — С. 1—3. Болото. Рассказ // Русская иллюстрация. — 1915. — № 20. — С. 1—2. Из рассказов, писанных на столике в кафе // Мир женщины. — 1915. — № 11. — С. 7. Старинный роман. Рассказ // Русская иллюстрация. — 1915. — № 25. — С. 4—6. Алое солнце. Рассказ // Мир женщины. — 1915. — № 17. — С. 9. Святополк Окаянный. Рассказ // Новый журнал для всех. — 1916. — № 1. — С. 11—13. Летний шторм. Рассказ // Утро России. — 1916. — 1 квітня. Подагра. Рассказ // Ежемесячный журнал. — 1916. — № 5. — С. 53—60. В шалаше // Новая жизнь. — 1917. — Січень. — С. 85—94. Трын-трава. — М.: Северные дни, 1916. Вороные кони. Рассказы. — Петербург: Новая книга, 1916. — 167 с. Полая вода. — М.: Северные дни, 1917. Заря // Рампа и жизнь. — 1917. — № 10—11. — С. 4. Табачный дым. Рассказ // Современный мир. — 1917. — № 4—6. — С. 55—69. Хитрая выдумка // 20-й век. — 1917. — № 22. — С. 12—13. Олень. Рассказ // Путь. — 1918. — № 1. — С. 3—6. Мёд // Сполохи. Книга 12. — М., 1918. — С. 54—72. Угра — Веселая. Рассказ // Вестник Воронежского округа путей сообщения. — 1919. — № 6—7. — С. 7—11. Семнадцатый год. (Отрывок из романа) // Стихи и проза о русской революции. Сборник 1-й. — Киев, 1919. — С. 70—75.
1920-ті Отрывок из повести «Суземы» // Утренники. Книга 1. — Петербург, 1922. — С. 53-54. Спутник. Рассказ // Рупор. — 1922. — № 2. — С. 7-9. Моря и горы. Рассказы 1917-1918. — М.: Северные дни, 1922. — 110 с. Хозяин. Рассказ // Северные дни. Сборник 2. — М., 1922. — С. 31-49. Апрель // Московский альманах. — Берлин, 1922. — С. 137-172. На путях. Повесть // Одиссея. Книга 1. — Берлин, 1922. — С. 27-59. Отрывок // Новости. — 1922. — 30 жовтня. На путях. Повесть // Рол. Сборник 1. — М., 1923. Повести о многих днях. — Берлин: Огоньки, 1923. — 110 с. Морской сквозняк. Повесть. — М.-Петербург: Изд-во Л.Д.Френкель, 1923. — 162 с. Мышиные будни. — М.-Берлин: Геликон, 1923. — 95 с. Будда. Рассказы. — М.-Петербург: Изд-во Л.Д.Френкель, 1923. — 30 с. Шестая дверь. — Берлин: Книгоиздательство писателей в Берлине, 1923. — 65 с. Европа танцует... // Россия. — 1923. — № 5. — С. 2-7. Господин Доллар // Россия. — 1923. — № 7. — С. 19. Повесть временных лет. Рассказ // Рефлектор. — 1923. — № 3. — С. 1—2. Курга-баба. Повесть эпическая // Эпопея (Берлин). — 1923. — № 4. — С. 42—60. Варя. Рассказ // Огонек. — 1923. — № 19. — С. 1—4. Осенний вечер. Из повести // Огонек. — 1923. — № 30. — С. 1—4. Испания. Рассказ // Огонек. — 1923. — № 35. — С. 4—5. Суземы. Рассказ // Рефлектор. — 1923. — № 8—9. — С. 10—11. Молодая зима. Рассказ // Прожектор. — 1923. — № 22. — С. 11—14.