Ю́рій Бори́сович Ма́мін ( ) — радянський і російський режисер театру і кіно, сценарист, актор, композитор, телеведучий. Заслужений діяч мистецтв Російської Федерації (1997). 24 квітня 2026 року внесений в РФ до реєстру так званих «іноземних агентів» («іноагентів»)Бегунков В. Режиссер Юрий Мамин объявлен в России «иноагентом»// DW. — 2026. — 24 квітня..
Життєпис Народився 8 травня 1946 року в Ленінграді, в Російській Радянській Федеративній Соціалістичній Республіці (тепер — місто Санкт-Петербург в Росії).
У 1969 році закінчив режисерське відділення факультету драматичного мистецтва Ленінградського державного інституту театру, музики і кінематографії (ЛДІТМіК), де займався в майстерні народного артиста РРФСР Леоніда Макар'єва.
Початок режисерської кар'єри Після закінчення інституту працював режисером драматичного театру в місті Великі Луки Псковськоїй області Російської РФСР, а згодом — у ленінградському Малому драматичному театрі.
5 грудня 1975 року, у Ленінграді, у режисера народилася донька Катерина (вона закінчила Санкт-Петербурзьку державну академію театрального мистецтва і стала акторкою). Її охрестили в українській церкві у місті ВінницяПро це Катерина Ксеньєва розповіла в інтерв'ю американському блогеру Юрію Берковичу у його програмі «Шутки в сторону» 9 липня 2022 року.
У 1976-1979 роках працював режисером у «Ленконцерті». Як асистент режисера і другого режисера брав участь у постановках фільмів «Вдови» (1976), «Стрибок з даху», «Фантазії Фарятьєва» (1977), «Літня поїздка до моря» (1978), «Сергій Іванович іде на пенсію» (1980), «Порох» (1985).
У 1982 році закінчив Вищі курси сценаристів і режисерів, де навчався в майстерні Ельдара Рязанова. Дипломною режисерською роботою Маміна стала короткометражка «Бажаю вам…», яка отримала приз Кінофестивалю молодих кінематографістів у Києві.
Із 1982 по 1994 рік керував драмгуртком при Ленінградському інституті інженерів залізничного транспорту (ЛІІЗТ).
Режисер-постановник, сценарист, актор і телеведучий 1986 року на екрани вийшов фільм «Свято Нептуна», в якому Мамін дебютував як режисер-постановник. Фільм отримав головний приз на Кінофестивалі «Молодість» в Києві, приз «Золотий Дукат» на Кінофестивалі в Мангаймі (Німеччина) та гран-прі Кінофестивалю комедійних фільмів в Габрово (Болгарія).
У 1988 році зняв свій дебютнийБерман Борис. Урожай сатирика (О фильме Юрия Мамина «Фонтан») // Московские новости. — 1988. — №45. — 6 листопада. повнометражний фільм — драматичну комедію «Фонтан», в якій також зіграв епізодичну роль Сергія Борисовича Крилова, режисера театру, якого показали по телевізору. Фільм отримав головний приз, приз критики та приз кіноклубів на Кінофестивалі «Золотий Дюк» в Одесі; Премію імені Григорія Козінцева за кращу режисуру на Конкурсі професійних премій кіностудії «Ленфільм» і Ленінградського відділення Спілки кіноматографістів; Спеціальний приз акторському ансамблю на Кінофестивалі «Сузір'я» (, СРСР); Спеціальну премію журі на Міжнародному кінофестивалі авторського фільму в Сан-Ремо (Італія); Приз публіки на (Франція) та Премію за найкращий дебют на (Франція). А також гран-прі на Міжнародних кінофестивалях у (Швейцарія), Кемпері (Франція), Лас-Вегасі (США), Торремоліносі (Іспанія) і (Португалія) та на Міжнародному кінофестивалі комедійних фільмів у Габрово (Болгарія).
У 1990 році зняв кінокомедію «Бакенбарди», в якому також зіграв епізодичну роль журналіста. Фільм отримав приз FIPRESCI на 38-му Міжнародному кінофестивалі в Сан-Себастьяні (Іспанія). У 1990 році також вийшла сатирична кінокомедія «Імітатор», для якої Мамін написав сценарій (разом із В'ячеславом Лейкіним, Віктором Копильцем та Олегом Фіалко).
У 1993 році зняв двосерійний комедійний фільм-фантасмагорію «Вікно в Париж», в якому також зіграв епізодичну роль музичного продюсера. Також став співавтором сценарію фільму (разом із Аркадієм Тігаєм та Володимиром Вардунасом). Фільм отримав приз глядацьких симпатій Берлінського кінофестивалю, приз Московського міжнародного фонду сприяння ЮНЕСКО, приз за режисуру кінофестивалю «Кіношок» (Росія), приз фестивалю «Кінотавр» (Росія) та гран-прі фестивалю «Золотий Остап» (Росія).
У 1994 році поставив у Театрі на Ливарному (Санкт-Петербург) виставу «Кремлівські куранти, або приїжджайте до нас років так через…», за п'єсою Аркадія Тігая. Цього ж року завершив після смерті кінорежисера і свого друга Віктора Арістова його фільм «Дощі в океані».
Із 1995 року був автором і ведучим телепрограм «Від форте до п'яно…» (спільно з Олексієм Заліваловим; 1995—1997, РТР), «Хамелеон» (1997—1998, РТР), щотижневої авторської програми «Обсерваторія» (1999—2001, РТР-Петербург) та інших.
У 1997 році зняв пародійний телесеріал «Санчо з ранчо» (в рамках програми Петербурзького телебачення «Хамелеон») та фільм «Пливемо на Гаваї». Цього ж року отримав звання Заслужений діяч мистецтв Російської Федерації.
У 1998 році, разом з режисером Аркадієм Тігаєм, зняв комедійний фільм «Гірко!». Також став співавтором сценарію фільму (разом із Володимиром Вардунасом та Аркадієм Тігаєм). Наречену у фільмі зіграла донька Юрія Маміна, Катерина Ксеньєва — це був її кінодебют. Фільм отримав приз як найкращий комедійний фільм на Кінофестивалі у Виборзі (Росія).
2000-ні—2010-ті У 2000-2003 роках створив сатиричний телесеріал «Російські страшилки» для каналу СТС (продюсер Алі Теляков), в якому також зіграв епізодичну роль художника (у серії «Свиня-перевертень»). Також став співавтором сценарію серіалу (спільно з Володимиром Вардунасом). Серіал — пародія на російську дійсність і комедійний парафраз на американський серіал «X-files»Ардова Н. «Секретные материалы» по-русски // Комсомольская правда. — 2001. — 2 листопада.. Головну героїню серіалу — косооку журналістку Машу Палкіну — зіграла Катерина Ксеньєва.
Про акторський талант Катерини Ксеньєвої Юрій Мамін відгукнувся так:
29 жовтня 2006 року Юрія Маміна побили підлітки по дорозі в Пушкіно, де він планував відвідати сценариста В'ячеслава Лейкіна для обговорення деталей майбутніх проектів. За словами Маміна, напад було скоєно за мотивами ксенофобії. Режисер відбувся струсом мозку.
У 2008 році зняв сатиричнийКичин В. Юрий Мамин и несбыточная мечта про белых обезьян// Российская газета. — 2009. — 30 січня. фільм «Не думай про білих мавп». Також став співавтором сценарію фільму (разом із Володимиром Вардунасом). Фільм вийшов у російських кінотеатрах у січні 2009 року та отримав численні російські і міжнародні нагороди: приз Міжнародної федерації кіноклубів Московського міжнародного кінофестивалю; приз за новаторство у жанрі кінокомедії на кінофестивалі «Посміхнися, Росія»; гран-прі як найкращий зарубіжний фільм і гран-прі найкращому закордонному актору на (Велика Британія); художню премію «Петрополь» за видатний внесок у мистецтво кінокомедії (Росія); гран-прі як найкращий зарубіжний фільм на Міжнародному кінофестивалі авторського кіно в Рабаті (Марокко); спеціальну премію короля Марокко Хасана II на міжнародному кінофестивалі авторського кіно в Рабаті. Катерина Ксеньєва зіграла у фільмі роль Даші — за цю роль отримала Спеціальний приз журі на Міжнародному кінофестивалі авторського кіно у Рабаті. За словами Маміна, фільм був незаконно скопійований і розміщений на сотнях піратських сайтів, у результаті прокатники відмовилися від укладення контрактів. Режисер виплачував борги протягом десятиліття: довелося продати все, що було, включаючи квартиру в Петербурзі.
2009 року став членом журі фестивалю студентського кіно «Актуальна суміш» ().
Із 2009 року вів курс «режисури екранних видовищ» у Петербурзькому комерційному інституті телебачення, бізнесу та дизайну (ІТіД).
У 2009-2012 роках вів програму «Будинок культури» на телеканалі 100ТВ і випускав сатиричний журнал «Осколки».
З 2016 року викладав у Санкт-Петербурькому гуманітарному університеті профспілок режисуру мультимедіа та акторську майстерність, і до половини третього курсу був майстром однієї з навчальних груп, після чого звільнився. У процесі роботи Мамін входив до складу журі конкурсів і виступав на наукових конференціях, проводив спеціальні заняття зі школярами та абітурієнтами.
Еміграція до США У березні 2019 року емігрував до США, пояснивши, що «в сучасній Росії у кінематографістів, які відмовляються обслуговувати інтереси влади, немає ніяких перспектив». Зокрема, відзначив, що «ненавидить путінський режим», який «перетворив населення на країну глухих і сліпих»Пономарёва А. «Здесь стало нечем дышать». Режиссер Юрий Мамин эмигрировал в США // Радио Свобода. — 2019. — 25 березня.:
6 лютого 2020 року створив канал на YouTube, і 9 лютого виклав перший випуск авторської програми «Будинок культури Юрія Маміна». Свій проєкт описав так:
В одному з випусків «Будинку культури Юрія Маміна» сказав, що пише книгу «Люди, гади, життя», в якій викладає «всі спомини про тих, з ким бачився, з ким працював, про кого багато знаю — отак книга позбавить багатьох від зваблювання своїми кумирами».
Громадянська позиція
1990 року разом з дружиною, Людмилою Самохваловою, їздив до Естонії чинити опір російським танкам — на знак солідарності з громадянам країн Балтії у боротьбі за незалежність. У 2000-х-2010-х роках брав активну участь у громадських акціях протесту, зокрема у захисті Петербурга від забудови та проти путінської владиОколо трех тысяч человек пришли на «Марш в защиту Петербурга»// Радіо Свобода. — 2010. — 9 жовтня.Митинг в Петербурге: «более тупой и маргинальной власти у нас не было»// BBC News. — 2017. — 18 березня..
З 2014 року послідовно виступає проти російської агресії в Україні. Про свою позицію заявив таке:
24 квітня 2026 року внесений в РФ до реєстру так званих «іноземних агентів» («іноагентів»).
Сім'я Дружина — актриса і продюсер Людмила Самохвалова. Дочка — актриса, співачка Катерина Ксеньєва.
Фільмографія
Режисер — «Альтер его» (короткометражний) — «Черга» (короткометражний) — «Бажаю вам...» (короткометражний) — «Свято Нептуна» — «Фонтан» — «Нефонтан» (короткометражний) — «Бакенбарди» — «Вікно в Париж» — «Дощі в океані» — режисер монтажної версії фільму Віктора Арістова 1997 — «Санчо з ранчо» (пародійний телесеріал в рамках програми Петербурзького телебачення «Хамелеон») 1997 — «З Новим роком, Ельдар Олександрович!» (телевізійний) — «Пливемо на Гаваї» — «Гірко!» 2001—2003 — «Російські страшилки» (телесеріал — 18 серій) — «Не думай про білих мавп» — «Рокмен»Рокмен 2011 — «Царськосельський Вернісаж» (короткометражний, телевізійний) 2011 — «Юрій Мамін: вивчення російської мови в Америці» (документальний)
Сценарист — «Альтер его» (короткометражний, СРСР) — «Бажаю вам…» (короткометражний, СРСР) спільно з В'ячеславом Лейкіним — «Імітатор» (СРСР) спільно з В'ячеславом Лейкіним, Віктором Копильцем, Олегом Фіалко — «Вікно в Париж» (Росія / Франція) спільно з Аркадієм Тігаєм, Володимиром Вардунасом за участю В'ячеслав Лейкіна — «Гірко!» (Росія) спільно з Володимиром Вардунасом, Аркадієм Тігаєм — «Російські страшилки» (телевізійний серіал, Росія) спільно з Володимиром Вардунасом — «Не думай про білих мавп» (Росія) спільно з Володимиром Вардунасом
Композитор
— «Свято Нептуна» (середньометражний, СРСР) — «Вікно в Париж» (Росія / Франція) спільно з Олексієм Заліваловим — «Гірко!» (Росія) спільно з Олексієм Заліваловим — «Російські страшилки» (телевізійний серіал, Росія)
Актор
— «Фонтан» (СРСР) — «Бакенбарди» (СРСР) — «Вікно в Париж» (Росія/Франція) — «Гірко!» (Росія) — «Російські страшилки» (телевізійний серіал, Росія: серія «Свиня-перевертень», художник)
Блогер З 2020 року — Цикл передач «Будинок культури Юрія Маміна» на каналі YouTube
Нагороди та премії
1986 — ВКФ «Молодість» в Києві (гол. приз, фільм «Свято Нептуна») 1986 — Міжнародний кінофестиваль (МКФ) в Мангаймі (Приз «Золотий Дукат», фільм «Свято Нептуна») 1987 — МКФ комедійних фільмів в Габрово (Гран-прі, фільм «Свято Нептуна» 1988 — Кінофестиваль (КФ) «Золотий Дюк» в Одесі (Гран-прі, Приз критики, Приз кіноклубів, фільм «Фонтан»)