Облога Кастельнуово (1539) — облога укріпленого міста Кастельнуово (сучасний Херцег-Новий в Чорногорії), що відбулася в липні 1539 р. під час османсько-габсбурзької боротьби за контроль над Середземним морем.

Кастельнуово було завойовано іспанцями в попередньому, 1538 році, під час загалом невдалої кампанії Священної ліги проти Османської імперії у водах Східного Середземномор'я. У відповідь, в 1539 році місто було обложене з суходолу та з моря потужною османською армією під керівництвом Хайр ад-Діна Барбаросси, який запропонував іспанцям почесну капітуляцію. Ці умови були відхилені іспанським командуючим Франциско де Сарм'єнто та його капітанами, хоча вони знали, що флот Священної ліги, розгромлений Барбароссою за рік до цих подій в битві при Превезі не зможе надати їм допомогу. Венеційці також відмовились від обіцяної підтримки морського зв'язку з Кастельнуово з поставками та підкріпленнями. Після загальної наради зі своїм військом, Франциско де Сарм'єнто відповів на пропозицію Барбаросси про капітуляцію: «Que viniesen cuando quisiesen» (приходьте, коли забажаєте). Під час облоги османська армія Барбаросси зазнала значних втрат через стійкий опір іспанців, однак зрештою Кастельнуово було захоплено османами, а майже весь іспанський гарнізон, включаючи Сарм'єнто, загинув. Втрата міста ознаменувала закінчення невдалої спроби християн відновити контроль над Східним Середземномор'ям. Однак мужність, виявлена іспанською терцією під час останнього штурму отримала високу оцінку та захоплення у всій Європі і стала предметом численних поем та пісень.

Передумови

У 1538 р. головну небезпеку для християнських країн Європи становила експансія Османської імперії. Армії султана Сулеймана Пишного вдалось зупинити під Віднем в 1529 роціArsenal/Prado, p. 22. У Середземному морі християни намагалися усунути небезпеку великого османського флоту і в 1535 році потужна армада на чолі з самим імператором Карлом V захопила Туніс, вигнавши османського адмірала Хайр ад-Діна Барбароссу з Західного Середземномор'я. У відповідь султан надав Барбароссі великий флот для проведення кампанії проти володінь Венеційської республіки в Егейському та Іонічному морях. Барбаросса захопив острови Сірос, Егіна, Іос, Парос, Тінос, Карпатос, Касос, Наксос та здійснив напад на Корфу. Також були пограбовані італійські міста Отранто та Удженто та фортеця Кастро в провінції Лечче.

Венеційська республіка, злякавшись втрати своїх володінь та завдання суттєвих втрат своїй торгівлі, провела енергійну кампанію за створення «Священної ліги» з метою відновлення втрачених територій та вигнання османів з моря. У лютому 1538 р. папі Павлу III вдалося створити Священну лігу, яка об'єднала Папську державу, Венеційську республіку, Імперію Карла V, Австрійське ерцгерцогство та Мальтійських лицарівArsenal/Prado, p. 23. За попереднім планом, флот союзників повинен був складатися з 200 галер і ще 100 допоміжних кораблів, а також армії з приблизно 50 000 піхотинців і 4500 кіннотників. Але фактично вдалось зібрати лише 130 галер та армію близько 15 000 піхотинців, переважно іспанцівFernández Duro, p. 234. Командування флотом було номінально передано генуезцю Андреа Доріа, але Вінченцо Капелло та Марко Гримальді, керівники венеційського та папського флотів, мали під своїм командуванням майже вдвічі більше кораблів, ніж Доріа. Командувачем сухопутної армії був Ернандо Гонзага, віце-король Сицилії.

Розбіжності серед керівників флоту зменшили його ефективність проти такого досвідченого супротивника, як Барбаросса. Це призвело до розгрому союзників в битві при Превезі, що відбулась в вересні 1538 року в Амбракійській затоці. Але ще до цієї поразки флот Священної ліги встиг забезпечити підтримку сухопутним військам, які висадились на узбережжі Далмації і захопили місто Кастельнуово (сучасний Герцег-Новий в Чорногорії)Arsenal/Prado, p. 24. Це невелике містечко було стратегічною фортецею між венеційськими володіннями Каттаро та Рагуза в районі, відомому як Венеційська Албанія. Тому, після захоплення Кастельнуово, Венеція претендувала на право власності на це місто, але Карл V відмовився поступитися ним. Це був початок кінця Священної ЛігиFernández Duro, p. 269.

Кастельнуово отримало досить потужний гарнізон, що складався з приблизно 4000 чоловік. Головною силою була терція з іспанських солдатів-ветеранів, чисельністю близько 3500 чоловік під керівництвом досвідченого генерала (маестро-де-кампо) Франциско Сарм'єнто де Мендоса-і-Мануель. Ця терція, названа Терція з Кастельнуово, була сформована з 15 прапорів (компаній), що належали іншим терціям, зокрема Старій Терції з Ломбардії, що була розпущена роком раніше після заколоту через відсутність заробітної плати6 flags of the Tercio of Florence, 3 of the Tercio of Lombardy, 2 of the Tercio of Naples, one of the Tercio of Nice and three new flags.. 15 капітанів, що відповідали за прапори, були Махін де Мунгуя, Альваро де Мендоса, Педро де Сотомайор, Хуан Візкайно, Луїс Серон, Хайме де Маскефа, Луїс де Гаро, Санчо де Фріас, Олівера, Сільва, Камбрана, Алькосер, Кузан, Боргоньон та Лазаро де КоронDe Sandoval, p. 375. До складу гарнізону входило також 150 солдатів легкої кавалерії, невеликий контингент грецьких солдатів і лицарів під керівництвом Андреса Ескрапули, а також 15 артилеристів під керівництвом капітана Хуана де Урреса, які обслуговували кілька артилерійських гармат,. Капелан Андреа Дорії на ім'я Єремія також залишився в Кастельнуово, разом із 40 кліриками та торговцями, і був призначений єпископом міста.

Причиною значного розміру гарнізону фортеці було те, що за попереднім планом, Кастельнуово мало стати плацдармом для великого наступу вглиб Османської імперіїFernández Duro, p. 228. Однак доля військ, які знаходились у фортеці, повністю залежала від підтримки флоту Священної Ліги, який за рік до облоги Кастельнуово було повністю розбито Барбаросою в битві при Превезі. Більше того, невдовзі зі Священної ліги вийшла Венеція, яка уклала невигідну угоду з османамиLevin, p. 159Arsenal/Prado, p. 25. Без венеційських кораблів, флот союзників не мав шансів перемогти османський флот Барбаросси, в складі якого було багато досвідчених османських капітанів, таких як Тургут-реїс.

Облога

Перші маневри

Султан Сулейман Пишний наказав Барбароссі реорганізувати і переозброїти свій флот протягом зимових місяців, щоб він був готовий до битви навесні 1539 р. 10 тис. піхотинців та 4 тис. яничарів було взято на борт кораблів для посилення власних сил флоту. Згідно з наказом, армія Барбаросси, що нараховувала близько 200 суден з 20.000 воїнів на борту, мала блокувати Кастельнуово з моря, в той час як сухопутна армія в складі 30.000 солдатів на чолі з губернатором османської Боснії, персом Уламеном мала взяти в облогу фортецю з суші. Тим часом Сарм'єнто використовував мирні місяці, що залишались до початку облоги, щоб покращити оборону міста, відремонтувати стіни та бастіони та побудувати нові укріплення. Проте він не зміг зробити значних покращень через брак доступних засобів, оскільки загальний план не передбачав укріплювати місто, яке мало бути використане лише як плацдарм для висадки військ, що надалі мали прямувати вглиб країни. Із закликами про допомогу до Іспанії було відправлено капітана Алькосера, Педро де Сотомайор був відправлений на Сицилію, а капітан Замбрана — у Бриндізі, але жодна з цих місій не мала успіхуArsenal/Prado, p. 27. Андреа Доріа, який перебував в Отранто на чолі флотилії з 47 імператорських та 4-х мальтійськими галер, отримав звістку про ситуацію в Кастельнуовово, але, зважаючи на малі сили свого флоту, надіслав Сарм'єнто повідомлення з рекомендацією здатисяFernández Duro, p. 247.У червні Барбаросса направив 30 галер з метою перекрити вхід в Которську затоку. Судна дійшли до Кастельнуово 12 червня і висадили тисячу солдатів з метою пошуку води та захоплення іспанських солдатів або місцевих цивільних осіб для отримання інформації. Після того, як іспанців попередили про присутність ворога, Сарм'єнто відправив для нападу на османів три роти під керівництвом капітана Махіна де Мунґуї та кавалерію під керівництвом Лазаро де Корона. Після запеклого бою османський десант був змушений вступити, хоча знову повернувся після обіду. Його знову було розьито, цього разу особисто Франциско де Сарм'єнто, який здійснив напад на османський загін на чолі 600 іспанських солдат, разом із капітанами Альваро де Мендоса, Оліверою та Хуаном Віскаїно. Триста османів загинули під час бою, ще 30 потрапили в полонDe Sandoval, p. 374. Решта втекла на свої кораблі. 18 липня Барбаросса прибув з основними силами і негайно почав висаджувати війська та артилерію, не чекаючи на Уламена, який прийшов разом зі своєю армією через кілька днівArsenal/Prado, p. 26. Османські війська п'ять днів рили траншеї та будували вали для 44 важких облогових гармат, що були доставлені на борту флоту Барбаросси та військом Уламена, і навіть розрівнювали поля навколо Кастельнуово для полегшення маневрів. Кастельнуово також було піддано обстрілу з моря з 10 гармат, що були встановлені на османських галерах. Тим часом іспанці здійснили кілька бойових вилазок, щоб перешкодити облоговим роботам. Ці вилазки призвели до багатьох втрат в османському таборі, зокрема було вбито Агі, одного з провідних офіцерів Барбаросси. Чергова вилазка загону з 800 іспанців захопила зненацька кілька підрозділів яничарів, які намагалися взяти штурмом стіни Кастельнуово, вбивши більшість із них і залишивши поле вкрите трупами. Коли Барбаросса був проінформований про невдачу, він суворо докоряв своїм офіцерам, оскільки втрати османського елітного корпусу було важко замінити. Барбаросса наказав заборонити сутички, щоб уникнути повторення поразки.

Великий штурм

До 23 липня армія Барбароси була готова розпочати загальний штурм, а його артилерія готувалася зруйнувати стіни Кастельнуово. Враховуючи величезну кількісну перевагу над іспанським гарнізоном, який був повністю ізольований і не міг отримати підтримку чи припаси, Барбаросса запропонував іспанцям почесну капітуляцію. Сарм'єнто та його людям було запропоновано безпечно відпливи до Італії, з можливістю солдатам зберегти свою зброю та прапори. В якості додаткового заохочення Барбаросса запропонував видати кожному іспанському солдату 20 дукатів. Єдиною його вимогою до Сарм'єнто була здача іспанцями османам артилерії та пороху. Двоє капралів з компанії капітана Віскаїно — Хуан Алькарас і Франсіско де Тапіа, через багато років зуміли повернутися в Неаполь і написати свою версію подій. Вони описали відповідь надану Сарм'єнто Барбароссі — «Генерал проконсультувався з усіма офіцерами, а офіцери з їх солдатами, і вони вирішили, що вони воліли б померти в служінні Богові і Його Величності».