Осіч

Осі́ч — село в Україні, у Батуринській територіальній громаді Ніжинського району Чернігівської області.

Географія

Розташоване за 25 кілометрів на північ від міста Бахмач, на правому березі річки Сейм. Середня висота села — 117 метрів над рівнем моря. Ландшафти характерні для Чернігівського полісся. Довкола численні болота. Поруч розташований православний Крупицький монастир (контролює Московська патріархія).

Історія Перша згадка про село Осіч зустрічається в описі 1781 року. Воно належало Крупицькому монастирю. На зорі свого існування це був невеликий хутірець. З роками село розросталось.

1892 року - селище Батуринської волості, 104 двори, 478 мешканців.Список населенных мест Черниговской губернии, имеющих не менее 10 жителей.... ... по данным за 1892 год. — 1892. — 94 с..

На початок XX століття Осіч була досить великим селом. Господарське життя селян було тісно повязане з монастирем. Більшість із них працювали на землях та в господарстві монастиря. Власної землі в селян було мало. В цілому населення було досить бідним, але було і декілька відносно заможних родин.

Під час Першої світової війни більшість чоловічого населення були мобілізовані на фронт. Після більшовицького перевороту 1917 року на території села було створено дві Ради. Монастирська земля була поділена між селянами. Жителі села в Громадянській війні на території Росії активної участі не брали.

Під час колективізації, в 1931 році, в селі було організовано два колгоспи: «Новий світ» та «Вільне життя». На хуторі Крупицькому (Вербівка) був організований колгосп імені Постишева.

Колективізація викликала опір з боку селянства, про що свідчать факти вбивства колгоспних активістів.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР в 1932—1933 та 1946—1947 роках. Але завдяки географічному розташуванню села, яке з усіх боків оточене лісом і болотами, масової смертності не спостерігалось. Люди харчувалися рибою, жолудями та іншим, що добували в лісі.

У кінці 30-х років ХХ ст. осіцький колгосп «Новий світ» досяг певних успіхів і був удостоєний права участі у Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві.

З початком Німецько-радянської війни майже все доросле чоловіче населення села пішло на фронт. З 1941 року по 1943 рік село було окуповане. В перші дні окупації німці заарештували партійний актив та спалили їх будинки. Постійного німецького гарнізону в селі не було, а було тільки декілька поліцейських із місцевих жителів. Населення села не брало активної участі в партизанському русі, хоч і відомо декілька випадків активної і пасивної протидії окупантам. Завдяки діям місцевого старости, який попереджав про масові акції німців, багатьом молодим людям вдалося уникнути відправки на каторжні роботи до Німеччини.

6 вересня 1943 року село було деокуповане.

У 60-х роках ХХ ст. колгосп «Новий світ» приєднано до колгоспу «Червона Зірка» села Обмачів. У селі було ліквідовано сільську раду. Відтоді почався занепад села, яке було віднесене до «неперспективних». Поступово скорочувалася чисельність його населення, занепадало господарство. Особливо криза загострилася в кінці 1980 — на початку 1990-х рв.

Восени 1999 почав відроджуватися Батуринський Крупицький монастир — як православна жіноча обитель.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Батуринської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бахмацького району, село увійшло до складу Ніжинського району Чернігівської області.

Школа

Першу початкову школу відкрито у 1913 на кошти громади села.

Перед революцією 1917 в селі відкрили однокомплектну школу, в якій навчалось 20 учнів. Пізніше в селі Осіч діяло дві школи — Осіцька і Крупицька, в яких навчались діти шкільного віку, а для старших та тих, що не могли навчатись до жовтня, відкрили третій клас вечірньої школи для молоді, в якій ліквідовували неписьменність. В 1931 в Осіцькій школі навчалось 126 дітей, її завідувачем був Павло Семенович Копил.

В 1932 р. Осіцьку і Крупицьку школи об’єднано в один заклад. В старих приміщеннях школи стало тісно. В 1933 р. з ініціативи голови сільради Огієнко П.В. та голови місцевого колгоспу Циганок О.С. розпочалося облаштування нової школи. Для цього правління колгоспу вирішило відпустити майстрів на ціле літо і дати їм продукти харчування.

Поруйновану монастирську будівлю (будинок настоятеля) відремонтували. З лісоматеріалу колгоспу були зроблені нові вікна, двері, послані підлоги та виготовлено 30 парт. У вересні 1933 р. учні пішли на навчання до світлої, теплої і затишної школи. В 1948 р. школа стала семирічною.Осіцька ЗОШ І-ІІ ступенів. Місцевих вчителів у селі в той час не було. Приїзджі мешкали у спеціальному гуртожитку на території школи.

Через аварійність навчального приміщення Осіцька неповна середня школа в 1999 р. з монастирської території була переведена в центр села.

1 вересня 2002 відкрито нову будівлю школи на 4 класні кімнати у центрі села. Решта класів навчалася поруч в пристосованому примішенні.

За рішенням Бахмацької районної ради від 12 липня 2017 Осіцька загальноосвітня школа І-ІІ ступенів була ліквідована.Про ліквідацію Осіцької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Бахмацької районної ради Чернігівської області. Напередодні закриття в ній навчалося 6 учнів, працювало 4 вчителі та 2 технічні працівники. Останній директор — Наталія Василівна Стельмах.

Пам'ятки

У селі є Крупицько-Батуринський монастир XVII—XIX століть, до якого належать мурована Дзвіниця (1825), Спасо-Преображенська тепла церква (1803 р.) та келії (1834 р.).

Примітки

Джерела Воробей С. М. Бахмаччина, Бахмач, 2003

Посилання Погода в селі