Плетнівський провулок — провулок у Основ'янському районі Харкова. Пролягає від Павлівського майдану до Кузнечної вулиці. Плетнівський провулок перетинає Кооперативну вулицю. Рух односторонній до перехрестя з Кооперативною і двосторонній після нього.
Історія Початок заселення Подолу відносять до середини XVII століття. У 1760-ті роки ця місцевість почала приваблювати купців, оскільки поруч розташовувався осередок харківської торгівлі.
У 1804 році Плетнівський провулок називався Молчанівською вулицею, за ім'ям вахмістра у відставці Молчанова, який на ній мешкав. Сучасну назву «Плетнівський» провулок отримав у середині XIX століттяАндрей Парамонов. Плетневский переулок. Можливо, що ця назва пов'язана з іменем Романа Плетньова, харківського промисловця, купця 3-ї гільдії й гласного міської думи.
У провулку уся ліва сторона належала купцю Ломакіну, а згодом ця земля була продана купцям Віссаріону Костюрину та Івану Боровкову.
Будинки Вхід до Плетнівського провулка позначений двома пам'ятками архітектури початку XX століття. Ліворуч розташоване колишнє кредитне товариство (архітектор О. М. Бекетов, реконструкція Ю. С. Цауне). Праворуч — колишній купецький банк (архітектори О. І. Ржепішевський і М. В. Васильєв).
На перехресті з вулицею Кооперативною розташований Харківський коледж Державного університету телекомунікацій.
Будинок № 5 — пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 7282-ХаНаказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 4 червня 2020 року № 1883 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України». 1910-ті роки, архітектор невідомий. Колишнє Товариство взаємного кредиту. Нині в будинку розміщується Харківський інститут фінансів. Будинок № 7 — пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 7283-Ха. Житловий будинок 1916 року.
Першим власником цієї ділянки землі був купець Боровков, який влаштував тут свою садибу. По його смерті дворове місце успадкували його внуки. А в 1894 році ділянку придбав київський купець Михайло Абрамович Ясний. На початку XX століття він вирішив звести для своєї великої сім'ї новий дім. Проєкт розробив архітектор О. М. Гінзбург. У 1913 році на ділянці знесли старі будівлі і розпочали будівництво 4-поверхового прибуткового будинку. У 1916 році будівництво було завершено. Будинок був електрифікований, підключений до водопроводу і каналізації, в усіх квартирах були встановлені телефони. Сім'я Ясних зайняла весь 2-й поверх, а решту квартир здавала в оренду.
У травні 1918 року, в період установлення влади Гетьманату, коли в Харкові було розміщено німецький гарнізон, Михайло Абрамович продав будинок сім'ї харківського купця 1-ї гильдії Сергія Цетліна. Одну з квартир зайняв його син, лікар Марк Сергійович Цетлін, який колекціонував антикваріат, твори живопису і скульптури.
У 1919 році будинок був реквізований радянською владою і відданий під губернський військкомат. Більша частина творів мистецтва була знищена і зіпсована солдатами. Роботи, що збереглися, були перевезені до Харківського художнього музею.
У 1918—1919 роках сім'ї Михайла Ясного і Сергія Цетліна виїхали з Харкова, а будинок був націоналізований. У радянський період у ньому розміщувалися різні державні установи.
Сучасне використання будівлі — міська дитяча клінічна лікарня № 24. Будинок № 12 — пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 7284-Ха. Особняк кінця XIX століття, архітектор невідомий.
Галерея
Примітки
Джерела Єдиний адресний реєстр міста Харкова Харьков транспортный. Переулок Плетнёвский Улицы и площади Харькова. Переулок Плетнёвский
Т. В. Тихомирова. Харьковский Подол