Ольга Миколаївна Романова (,  — ) — королева-консорт Вюртембергу у 1864—1891 роках, велика княжна Російської імперії з дому Романових, донька імператора Російської імперії Миколи I та прусської принцеси Шарлотти, дружина короля Вюртембергу Карла I. Відома своєю благодійністю.

Авторка мемуарів, написаних у 1881—1883 роках.

Біографія

Дитинство та юність Народилась 11 вересня 1822 року в Аничковому палаці Санкт-Петербургу. Була третьою дитиною та другою донькою в родині великого князя Миколи Павловича та його дружини Шарлотти Прусської, яка в православ'ї йменувалася Олександра Федорівна. Новонароджена отримала ім'я на честь рівноапостольної княгині Ольги.Стаття Юти Арбатської «Великая княжна Ольга Николаевна: немецкий трон и французская роза» Мала старшого брата Олександра та сестру Марію. Згодом сімейство поповнилося донькою Олександрою та синами Костянтином, Миколаєм і Михайлом. У колі родини дівчинку кликали Оллі.

Наприкінці 1825 року її батько став імператором Росії.

Холодну пору року сімейство проводило в Зимовому палаці Петербургу, навесні на кілька днів навідували палац Єлагіного острову, після чого переїздили до Царського Села, у липні — до Петергофського літнього палацу, а восени — повертались до Петербургу, де жили в Аничковому палаці. Під час маневрів мешкали в Гатчині або у Ропші.

Ольга виховувалася разом із сестрами у простоті та строгості. За свідченням сучасників, покої дівчат на першому поверсі Зимового Палацу були позбавлені звичайних розкошів, книги для бібліотеки великі княжни купували на власні гроші, гардероб був скромним, і навіть свічки видавалися їм по нормі. Разом з тим, королева Вюртембергу згадувала дитинство з теплими почуттями: відносини в родині були доброзичливими, батьки виховували дітей в атмосфері довіри та любові,Стаття «Великая княжна и несчастная королева Ольга Николаевна» від 17 грудня 2018 року а також надавали їм досить свободи. Фрейліна Марія Фредерікс писала, що «імператор Микола I відрізнявся своєю любов'ю і повагою до дружини та був найніжним батьком». Ольга Миколаївна Ольга була його улюбленицею та у всьому йому корилася. Спілкувалися в сім'ї зазвичай французькою мовою.

Велика княжна зростала замкнутою дитиною, часто відчувала себе самотньою. Сама вона писала про свої почуття: «Мої сестри були життєрадісними та веселими, я ж серйозною та замкнутою. Від природи поступлива, я намагалася догодити кожному, часто піддавалася глузуванням і нападкам Мері, не вміючи захистити себе. Я здавалася собі дурною та простакуватою, плакала ночами в подушку». Вона і Олександра з дитинства вважалися хвороблими дівчатками, хоча остання могла вистоювати тривалі богослужіння, на відміну від Ольги. Разом з тим, середня сестра вирізнялася вдумливістю, спостережливістю та чудовою пам'ятю.

Як і всі діти імператорської сім'ї, до п'яти років перебувала під наглядом няні Марії Василівни Кайсовської. Першою гувернанткою Ольги стала у 1828 році шведка Шарлотта Дункер, яку у 1836 році, за особистим вибором батька, змінила Анна Олексіївна Окулова, зарахована також до штату фрейлін. Остання запропонувала великій княжні вести щоденник, аби краще розібратися в собі та побороти сором'язливість.

Ольга отримала ґрунтовну домашню освіту під керівництвом низки педагогів, у тому числі професора Петра Олександровича Плетньова,Сайт Президентської бібліотеки імені Б. М. Єльцина. Стаття «Народився поет та критик Петро Олександрович Плетньов» доктора богослов'я Герасима Петровича ПавськогоПортал «Біографіка». Відомості про Павського Герасима Петровича та відомого поета Василя Жуковського. Останній був ініціатором видання домашнього журналу «Мурашник», до якого, окрім нього самого, писали Ольга та Марія, спадкоємець престолу Олександр та його однолітки, Йосиф Вієльгорський і Олександр Паткуль.Лященко Л. М. Александр II, или История трёх одиночеств. — М.: Молодая гвардия, 2002. — стор. 491. — (Жизнь замечательных людей. Вып. 1015 (815)). — 10 000 экз. — ISBN 5-235-02479-6. Також поет прищепив своїй учениці любов до російської літератури, і, зокрема, до творчості Олександра Пушкіна. Листування між ними тривало до самої смерті Жуковського.

Василь Андрійович відгукувався про неї так:

Сама княжна писала про це:

Вивчала арифметику, фізику, хімію, всесвітню та вітчизняну історію, французьку, німецьку, англійську та російську мови, а також російську словесність. Отримувала уроки танців від Роз Колінетт, малювання—  від художника О. І. Зауервейда, який обладнав для неї студію в палацовій вежі, та навчалась ваянню під наглядом скульптора І. П. Віталі. Також чудово співала, грала на фортепіано та органі.Сидорова А. «Юность под кровом отцовской любви»: Воспитание великой княжны Ольги Николаевны // Родина. — 2009.— № 11. — стор. 96.

Разом із домашньою освітою великі княжни числилися у класах Смольного інституту шляхетних дівчат. Хоча більшу частину програм вони виконували вдома, при відвідуванні інституту родичами великі княжни вдягали форму та вставали до рядів свого класу. З раннього віку їх також вчили розуміти та поважати потреби народу, прищеплювали співчуття до знедолених і видавали кожній на благодійність 5000 рублів сріблом на рік.

Великі княжни знаходилися у Зимовому палаці, коли у грудні 1837 там почалася пожежа. Були терміново перевезені до Аничкового палацу. Після відновлення будівлі сімейство повернулося туди у листопаді 1839 року.

У 1835 році Ольга здійснила з батьками поїздку німецькими князівствами та Австрійською імперією, про що писала у своїх спогадах. Восени 1838 року знову навідала діда Фрідріха Вільгельма III у Берліні. Навесні 1840 року була присутньою на його кончині, після чого перебувала з матір'ю на лікуванні в Емсі.

Сучасники вважали її найкрасивішою з доньок імператора: «неможливо уявити собі більш милого обличчя, на якому виражалися б у такій мірі лагідність, доброта й поблажливість. При граційній ході, при ідеальній чистоті погляду в ній було щось, право, неземне». Втім, незважаючи на уявну м'якість, Ольга була розважливою та самолюбною.. Залученням дівчини до світського життя з 1839 року займалася велика княгиня Олена Павлівна.

Красива й освічена велика княжна вважалася однією з кращих наречених Європи. Першим її залицяльником став кронпринц Баварії у 1838 році. Микола I бачив Максиміліана чоловіком Марії, однак той неочікувано закохався в Ольгу. Втім, юнак не сподобався жодній з дівчат, а імператор не мав наміру їх примушувати. Марія влітку 1839 року одружилася з Максиміліаном Лейхтенберзьким.

Руки Ольги просив князь Олександр Барятинський, однак Микола І не погодився на шлюб.Марія Барятинська. «Моя русская жизнь. Воспоминания великосветской дамы, 1870—1918» Глава 1. Юность. Союзу з ерцгерцогом Стефаном, який подобався Ользі, завадила його мачуха через ревнощі до першої дружини чоловіка, Олександри Павлівни. Втім, велика княжна кілька років продовжувала сподіватися на укладення з ним шлюбу. Олена Павлівна у 1840 році докладала зусиль аби влаштувати весілля небоги з Фрідріхом Вюртемберзьким, однак ідея одружитися з людиною, вдвічі старшою за себе, викликала обурення самої дівчини. Наступного року тітка Марія Павлівна сподівалася оженити з котроюсь із сестер свого сина Карла Олександра, однак Микола І не підтримав даної ідеї. Пропозиція ерцгерцога Альбрехта також була відхилена. Спадкоємний ландграф Гессен-Касселю Фрідріх Вільгельм віддав перевагу її сестрі Олександрі, а герцог Нассау — княжні Єлизаветі Михайлівни. Симпатії Ольги до молодшого з принців Нассау також не мали результату, незважаючи на взаємність.

Велика княжня, яку почали вважати холодною натурою, все більше часу присвячувала благодійності. Супроводжувала матір-імператрицю у відвідинах жіночих шкіл та інститутів. Завдяки її старанням, навесні 1842 року Миколою I було прийнято рішення про відкриття у Росії шкіл для дівчат з духовного стану. Заклади мали утримуватися на кошти від продажу свічок в церквах. У вересні того року була відкрита школа у Царському Селі, згодом — наступна у Ярославлі.

У 1844 році Ольга та оберпрокурор Святі́йшого Синоду Микола Протасов проявили ініціативу щодо відновлення в столиці діяльності жіночого монастиря. В результаті, указом імператора від березня 1845 року був відновлений Воскресенський Новодівочий монастир на Васильєвському острові.Офіційний сайт Воскресенського Новодівочого монастиря. Історія.

Після смерті молодшої сестри влітку 1844 року, зблизилася із братом Олександром та його дружиною Марією.

1 січня 1845 року отримала від батька, як новорічний подарунок, призначення шефом 3-го гусарського Єлисаветградського полку, що викликало її велику радість. Для вояк велика княжна написала полковий марш.

Заручини

З кінця серпня 1845 року Ольга супроводжувала матір у поїздці до Італії. Кілька місяців жінки мешкали у Палермо на віллі «Олівуцца». Велика княжна брала уроки італійської мови. У листопаді того року вюртемберзький та австрійський двори знову поцікавились можливістю зближення з Росією шляхом укладення шлюбу. З ходом подій, у грудні з'ясувалося, що кращою кандидатурою є вюртемберзький кронпринц. Молоді люди бачилися одного разу підлітками, але тоді не справили одне на одного враження.

1 січня 1846 року Карл Вюртемберзький прибув до Палермо. Того ж дня він зустрівся з Ольгою й імператрицею-матір'ю та сподобався потенційній нареченій. Велика княжна зазначала: «він був вищим за мене на півголови. Очі карі, волосся каштанове, красиво обрамляє лоб і скроні, губи повні, вигнуті, посмішка заразлива. Руки, ноги, вся фігура були бездоганні». Також дівчина писала про глибоке відчуття довіри до нього та відмічала сором'язливість і природність принца. 6 січня було прийняте рішення про шлюб. 16 січня юнак від'їхав до Вюртембергу через хворобу батька.

При російському дворі новина була прийнята із задоволенням: «Це весілля по серцю росіянам. Дай Бог, аби Ольга була такою щасливою, як того заслуговує, і стільки, скільки бажає їй того вся Росія».

На зворотньому шляху до Петербургу, в Ліворно, вюртемберзький кронпринц приєднався до нареченої та її матері. В щоденнику велика княжна писала: «проїхали Пізу з її кривою вежею, але я ледь дивилася на все це: мій Карл був зі мною, і я бачила тільки його…». Щодо Флоренції вона зауважила: «Я дивилася на все його очима і слухала його в захваті; але майбутня велика зміна в моєму житті дуже займала мене, щоб у мене збереглися ясні спогади і враження. Тоді мені здавалося важливішим дізнатися характер і натуру Карла». Через Венецію та Трієст молоді люди у супроводі імператриці прибули до Зальцбургу, де відбулася зустріч із батьками нареченого. Наприкінці травня, після деякого спільно проведеного часу, вюртемберзька родина від'їхала до Штутгарту, а Ольга із матір'ю вирушили до Лінцу, де зустрілися з імператрицею Австрії Марією Анною. Повертаючись до Росії через Прагу Ольга вперше побачила ерцгерцога Стефана, дружиною якого сподівалася раніше стати, і була розчарована його честолюбством і відсутністю простоти.

3 червня жінки повернулися до Петергофу, невдовзі до Росії прибув і Карл Вюртемберзький. 25 червня пройшли урочисті заручини пари у церкві Петергофу.

Шлюб У 23 роки Ольга взяла шлюб із кронпринцом Вюртембергу Карлом, своїм однолітком. Вінчання пройшло року у Петергофі спочатку за православним, а після — за лютеранським обрядом. Шлюбний контракт, укладений напередодні, регулював фінансові можливості великої княжни, а також релігійні питання. Ольга зберігала православну віру, але в особливих випадках мала супроводжувати чоловіка на протестантських богослужіннях. Дівчина отримала великий посаг,Довідник міста Штутгарт. Ольга Миколаївна — королева Вюртембергу який готувався ще з весни 1840 року.Стаття Василіси Пахомової-Герес «Адіні та її посаг» у журналі «Наше Наследие» № 55 від 2000 року Урочистості з нагоди одруження «були обставлені з усією можливою розкішшю та блиском. Цілий день дзвонили дзвони, ілюмінацією були прикрашені не лише палаци, фонтани і парк у Петергофі, але й багато будинків у Петербурзі».