Хронологія нейтронних зір, пульсарів, наднових та білих карликів

Зверніть увагу, що цей список стосується переважно розвитку знань, а також включає деякі історичні наднові. Окремий список останніх наведений у статті Список наднових. Усі дати стосуються того, коли наднову дійсно спостерігали на Землі або могли б спостерігати на Землі, якби в той час існували досить потужні телескопи.

Часова шкала 185 — китайські астрономи стали першими, хто записав спостереження наднової SN 185. 1006 — Алі ібн Рідван та китайські астрономи спостерігають найяскравішу (видима зоряна величина −7,5) відому наднову SN 1006, яка спалахнула у сузір'ї Вовка. 1054 — китайські, арабські астрономи та астрономи індіанців Америки спостерігають SN 1054, вибух наднової, яка утворила Крабоподібну туманність. 1181 — китайські астрономи спостерігають наднову SN 1181. 1572 — Тихо Браге виявляє наднову SN 1572 у сузір'ї Кассіопея. 1604 — наднова Йоганна Кеплера SN 1604 спостерігається у сузір'ї Змії. 1862 — Елван Грем Кларк спостерігає Сіріус B. 1866 — Вільям Гаґґінс вивчає електромагнітний спектр нової і виявляє, що вона оточена хмарою водню. 1885 — наднова S Андромеди, яка спостерігається у сузір'ї Андромеди, веде до визнання наднових як окремого класу нових зір. 1910 — спостерігається спектр зорі 40 Ерідана В, що робить її першим підтвердженим білим карликом. 1914 — Волтер Сідні Адамс визначає неймовірно високу щільність Сіріуса В. 1926 — Ральф Фаулер використовує статистику Фермі — Дірака для пояснення білих карликів. 1930 — Субрахманьян Чандрасекар відкриває межу максимальної маси білого карлика. 1933 — Фріц Цвіккі і Вальтер Бааде пропонують ідею нейтронної зорі і припускають, що наднові можуть бути створені в результаті колапсу нормальних зір у нейтронні зорі — вони також вказують, що такі події можуть пояснити реліктове випромінювання. 1939 — Роберт Оппенгеймер і Джордж Волков обчислюють перші моделі нейтронних зір. 1942 — Дж. Дж. Л. Дуйвендак, Ніколас Мейолл та Ян Оорт дійшли висновку, що Крабоподібна туманність є залишком наднової SN 1054, яку спостерігали китайські астрономи. 1958 — , Кент Гаррісон, Масамі Вакано і Джон Вілер показують, що білі карлики нестійкі до зворотного бета-розпаду. 1962 — Ріккардо Джакконі, , Френк Паоліні та Бруно Россі відкривають джерело Скорпіон X-1. 1967 — Джоселін Белл та Ентоні Г'юїш виявляють радіоімпульси від пульсара PSR B1919 + 21. 1967 — Дж. Р. Гарріс, , Р. Дж. Френсі та А. Г. Фентон відкривають перший рентгенівський транзієнт (Центавр X-2). 1968 — Томас Ґолд висуває гіпотезу, що пульсари є нейтронними зорями, які обертаються. 1969 — , Едвард К. Рейфенштейн, Вільям Кокк, і Дональд Тейлор відкривають пульсар у Крабоподібній туманності, поєднуючи таким чином наднові, нейтронні зорі та пульсари. 1971 — Ріккардо Джакконі, Герберт Гурскі, Ед Келлогг, Р. Левінсон, Е. Шрайер і Х. Тананбаум виявляють 4,8-секундні рентгенівські пульсації від джерела Центавр X-3 1972 — виявляє наднову типу Ia SN 1972e у NGC 5253, яка спостерігатиметься понад рік і стане основою для цього типу. 1974 — Рассел Галс і Джозеф Тейлор відкривають подвійну систему пульсарів PSR B1913+16. 1977 — Кіп Торн та Анна Житков представляють детальний аналіз об'єктів Торна — Житков. 1982 — , , , Майкл Девіс і Міллер Госс відкривають мілісекундний пульсар PSR B1937 + 214. 1985 — відкриває квазіперіодичні коливання на частоті 30 Гц у GX 5-1. 1987 — відкриває SN 1987A у Великій Магеллановій Хмарі. 2003 — перша подвійна система пульсарів, PSR J0737−3039, виявлена обсерваторією Паркса. 2006 — та П. Мондол відкривають SN 2006gy (можлива гіпернова) у NGC 1260. 2017 — перше спостереження за злиттям нейтронних зір, що супроводжувалося сигналом гравітаційної хвилі GW170817, короткими гамма-спалахами GRB 170817A, оптичним перехідним процесом AT 2017gfo та іншими електромагнітними сигналами .

Примітки