Едуард Вагнер (; 1 квітня 1894, Кірхенламіц — 23 липня 1944, Цоссен) — німецький офіцер, генерал артилерії вермахту.
Біографія 1 серпня 1912 року вступив в Баварську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 26 серпня 1939 року — начальник штабу генерал-квартирмейстера Генштабу сухопутних військ Ойгена Мюллера. 1 жовтня 1940 року зайняв посаду Мюллера. 21 липня 1944 року відправлений в резерв ОКГ.
Вагнер був одним з організаторів Липневої змови, але безпосередньої участі в змові який не брав. Надав в розпорядження Клауса фон Штауффенберга особистий літак, що дозволило йому покинути Растенбург після вибуху. Після провалу спроби державного перевороту він боявся, що його заарештує гестапо, і що йому, можливо, доведеться видати інших змовників. Він наклав на себе руки, вистріливши собі в голову в полудень 23 липня 1944 року.
Звання
Фанен-юнкер (1 серпня 1912) Лейтенант (1 серпня 1914) — пізніше отримав новий патент від 20 жовтня 1912 року. Оберлейтенант (14 грудня 1917) Гауптман (1 листопада 1924) Майор (1 жовтня 1932) Оберстлейтенант (1 квітня 1935) Оберст (1 жовтня 1937) Генерал-майор (1 серпня 1940) Генерал-лейтенант (8 квітня 1942) Генерал артилерії (1 серпня 1943)
Нагороди
Залізний хрест 2-го і 1-го класу Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами і короною Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами (Фінляндія)
Література
Joachim Fest. Plotting Hitler's Death: The German Resistance to Hitler, 1933-1945. — Weidenfield & Nicholson, 1994. — ISBN 0-297-81774-4.
Посилання
Біографія.
Примітки