Гліб Павлович Глєбов (справжнє прізвище — Сорокін; ; 1899—1967) — радянський актор театру і кіно. Народний артист СРСР (1948).
Біографія
Народився 29 квітня (11 травня) 1899 року у Вознесенську (нині Миколаївської області ) (за іншими джерелами — у Воскресенську, нині Московської області) в родині залізничного службовця.
У 1920 році закінчив Бендерівську чоловічу гімназію. У 1920—1921 роках навчався в Одеському політехнічному інституті.
У 1921—1923 роках — артист Одеського колективу російської драми (нині Одеський академічний російський драматичний театр), у 1924—1925 — Миколаївського театру російської драми (нині Миколаївський академічний художній російський драматичний театр), у 1925—1926 — Вознесенського російського драматичного театру.
З 1926 року — актор 1-го Білоруського драматичного театру (нині Національний академічний театр імені Янки Купали (у 1941—1947 рр. — художній керівник). Творчість актора характеризувалося глибокою психологічною глибиною, природністю, тонким гумором.
В 1943 році очолював фронтову бригаду театру.
Працював на радіо.
Депутат Верховної Ради СРСР 6-го скликання (1962—1966).
Гліб Глєбов помер 3 березня 1967 року в Мінську. Похований на Східному кладовищі.
Нагороди та звання
Народний артист Білоруської РСР (1940) Народний артист СРСР (1948) Сталінська премія другого ступеня (1941) — за великі досягнення в галузі театрально-драматичного мистецтва Сталінська премія другого ступеня (1948) — за виконання ролі Кроплі у виставі «Костянтин Заслонов» А. Мовзона Два ордени Леніна (1940, 1955) Два ордена Трудового Червоного Прапора (1944, 1948) Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр .. » (1945).
Театральні роботи
— «Батьковщина» Кузьми Чорного — Неміра — «Скупий» Мольєра — Гарпагон — «Партизани» Кіндрата Кропиви — Халімон — «Загибель вовка» Едуарда Самуйленка — Харкевич — «Хто сміється останнім» К. Кропиви — Туляга — «Павлинка» Янки Купали — Пустаревич — «Костянтин Заслонів» А. Мовзона — Кропля — «Калиновий гай» Олександра Корнійчука — Романюк — «Вибачте, будь ласка» Андрія Макайонка — Горошок — «Щоб люди не журились» А. Макайонка — Самосєєв «День чудових обманів» Річарда Шерідана — Мендоза
Фільмографія
1949 — Костянтин Заслонов — Антон Петрович Кропля 1952 — Павлинка (телеспектакль) — Пустаревич 1953 — Співають жайворонки — Симон Верас 1954 — Хто сміється останнім? — Микита Семенович Туляга 1955 — Зелені вогні — Калина 1955 — Нестерка — антиквар 1955 — Посіяли дівчата льон — агроном 1956 — Миколка-паровоз — міський голова 1957 — Наші сусіди — Іван Кіндратович Шпаковський 1957 — Поліська легенда — пан Антоній 1959 — Люди на мосту — Петро Савелійович Поромов 1959 — Як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем — суддя Дем'ян Дем'янович 1959 — Сувора жінка — Спиридон Жилинка 1960 — Хліб і троянди — Ферапонт Тіунов 1960 — Перші випробування — дяк Бутяновський 1962 — Вулиця молодшого сина — підпільник 1963 — Не плач, Оленко (короткометражний) 1964 — Москва — Генуя — непман 1964 — Самотність — Фрол Баєв 1966 — Східний коридор — підпільник Зязюля 1967 — Запам'ятаємо цей день — бородатий селянин
Примітки
Джерела