Не плутати з воєначальником!

Ойген Отт (; 8 квітня 1889, Роттенбург-ам-Неккар — 23 грудня 1977, Тутцінг) — німецький військовий і дипломатичний діяч, генерал-майор вермахту.

Біографія Син чиновника. З 1907 року служив в армії. У складі 26-ї піхотної дивізії під командуванням Вільгельма фон Ураха брав участь у Першій світовій війні на Східному фронті. З 1917 року служив в Генштабі. Після демобілізації армії, залишений в рейхсвер. В 1923-30 роках служив у відділі Т1 Військового управління Імперського військового міністерства. З лютого 1930 року — командир 3-го дивізіону 5-го артилерійського полку. У жовтні 1931 року призначений начальником відділу збройних сил військового міністерства. Відповідав за зв'язок з ветеранськими та воєнізованими організаціями, серед яких були СА і Сталевий шолом. Був ад'ютантом, найближчим співробітником і довіреною особою генерала Курта фон Шляйхера. Побічно причетний до відставки міністра рейхсверу Вільгельма Гренера. 1 грудня 1932 року за дорученням Шляйхера зустрічався з Адольфом Гітлером у Веймарі і запропонував йому місце віце-канцлера в кабінеті Шляйхера, але отримав категоричну відмову. В кінці січня 1933 року разом з генералами Фердинандом фон Бредовим і Куртом фон Гаммерштайн-Еквордом, а також статс-секретарем Імперської канцелярії Е. Планке звернувся до рейхспрезидента Пауля фон Гінденбурга з проханням не призначати Гітлера рейхсканцлером, а ввести надзвичайний стан і передати владу в руки армії.

1 червня 1933 року призначений спостерігачем від Німеччини при японській армії. З лютого 1934 року — військовий аташе при німецькому посольстві в Японії. У жовтні-листопаді 1936 року брав участь в переговорах, що завершилися підписанням Антикомінтернівського пакту між Німеччиною і Японією. З 28 квітня 1938 по 31 грудня 1942 року — посол Німеччини в Японії. У серпні 1938 року вступив в НСДАП. Звільнений з посади через скандал з арештом радянського розвідника Ріхарда Зорге, який з 1934 року входив в оточення Отта. Аналіз відносин Зорге з Оттом показав, що посол повністю довіряв Зорге, і той мав дозвіл на доступ до надсекретних кабелів зв'язку з Берліна в токійське посольство. Ця довіра було головною основою успіху Зорге.

До кінця Другої світової війни Отт залишався в Пекіні, як приватна особа. Його прохання про повернення на військову службу були відхилені. Після війни повернувся в ФРН.

Звання

Фанен-юнкер (1 жовтня 1907) Фенріх (16 червня 1908) Лейтенант без патенту (25 лютого 1909) — 24 березня 1909 року отримав патент від 25 лютого 1907 року. Оберлейтенант (24 грудня 1914) Гауптман (5 жовтня 1916) Майор (1 лютого 1928) Оберстлейтенант (1 квітня 1932) Оберст (1 червня 1934) Генерал-майор (1 жовтня 1937)

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), лицарський хрест Ганзейський Хрест (Гамбург) Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 2-го класу Орден Фрідріха (Вюртемберг), лицарський хрест 1-го класу з мечами Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) Орден Вранішнього Сонця 1-го класу з квітами павловнії (Японська імперія)

Бібліографія

Ein Bild des Generals Kurt von Schleicher. In Politische Studien, 10. Jg. (1959), Heft 110, S. 360–371. Aus der Vorgeschichte der Machtergreifung des Nationalsozialismus, Vortrag am 19. Mai 1965, Text bei Bavaria Atelier GmbH, Akte Schleicher. Teilnachlass und Befragungsprotokolle: Institut für Zeitgeschichte, München.

Література

Константин Залесский. «Элита» Гитлера во Второй мировой войне. Кто был кто в Третьем рейхе. М., Яуза, 2012; Prange, Gordon W. (1984). Target Tokyo. New York: McGraw Hill. ISBN 0-07-050677-9.

Посилання

Біографічні дані.

Примітки