Леонід Андрійович Попов ( 14 серпня 1919, Арилахський насліг — 1 квітня 1990) — радянський якутський поет, письменник, драматург, перекладач; член Спілки письменників СРСР з 1944 року Якутія літературна..
Біографія Народився 14 серпня 1919 в Арилахському наслізі (тепер Сунтарський улус, Республіка Саха, РФ) в сім'ї вчителя. 1941 року закінчив факультет мови і літератури Якутського педагогічного інституту. Закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті імені Олексія Горького. Працював старшим редактором Якутського книжкового видавництва, завідувачем відділом в редакції журналу «Хотугу сулус». Член КПРС з 1964 року.
Помер 1 квітня 1990 року.
Творчість Почав друкуватися з 1937 року. Автор: збірок віршів і поем «Күүтэбин көрсүһэр күннэри» / «Чекаю днів зустрічі» (1943, присвячена німецько-радянській війні); «Истиҥ сүрэхтэн» / «Від щирого серця» (1950); «Хоптолор» / «Чайки» (1958); «Хаамыах халыҥ хаарынан» / «Йдемо по сніжній цілині» (1962); «Вогнище у куреня» (1966); збірок повістей і оповідань «В тайзі сонячного каменю» (1961); «Кюнделі» (1970); поем «Ырыа буолбут олох» / «Життя, що стало піснею» (1948, про Героя Радянського Союзу Федора Попова); «Мин республикабар» / «Моїй республіці» (1951, про успіхи якутів у будівництві комунізму); п'єс «Түбүктээх сынньалаҥ» / «Неспокійний відпочинок» (присвячена добувачам алмазів); «Орли літають високо» (1959); «Сини Охонооса» (1968). Писав також для дітей.
Переклав на якутський мову «Тараса Бульбу» Миколи Гоголя, «Повість про справжню людину» Бориса Полевого і «Молоду гвардію» Олександра Фадєєва, вірші Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова, Володимира Маяковського.
Відзнаки Ордени Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», медалі; Народний поет Якутії; Державна премія РРФСР імені Максима Горького.
Примітки
Література Писатели Якутии. Краткий биобиблиографич. справочник, Якутськ, 1972 ;