Войцех Михайлович Бевзюк (нар. 8 травня 1902, Окладне, Вінницька обл. — 20 липня 1987, Москва, СРСР) — радянський і польський воєначальник, генерал-лейтенант СРСР (11.07.1946), генерал дивізії ПНР (01.08.1945).
Біографія Народився в селі Окладне, Могилівського повіту, Російська імперія.
У 1917 році завершив початкову школу.
У 1924 році РВК був покликаний у РСЧА.
Брав участь у придушенні повстання в Грузії (1924 р.).
У 1927 році вступив, а в 1931 році закінчив Київську артилерійську школу.
У 1934 році закінчив курси при Військовій академії в Ленінграді.
У 1938 році закінчив курси при Військовій академії в Москві.
У Велику Вітчизняну війну, з червня 1941 року командир дивізіону 383-го гаубичного артилерійського полку 86-ї стрілецької дивізії.
З серпня 1941 року — начальник штабу 909-го артилерійського полку 336-ї стрілецької дивізії.
З жовтня 1941 року майор Бевзюк начальник штабу артилерії, а з грудня 1942 року начальник артилерії 336-ї стрілецької дивізії.
З травня 1943 року підполковник Бевзюк начальник артилерією в Піхотній дивізії імені Тадеуша Костюшка.
З травня 1943 року підполковник Бевзюк начальник артилерії 1-ї польської піхотної дивізії імені Тадеуша Костюшка.
З 20 листопада 1943 року полковник Бевзюк командир 1-ї польської піхотної дивізії імені Тадеуша Костюшка.
13 березня 1944 року Бевзюку одночасно присвоєно радянське військове звання генерал-майор і польське — бригадний генерал.
1 серпня 1945 року Бевзюку присвоєно звання генерала дивізії Війська Польського.
Після війни з 27 вересня 1945 року призначений командувачем словацького військового округу в Любліні.
11 липня 1946 присвоєно радянське військове звання генерал-лейтенант .
З 27 листопада 1946 року призначений інспектором артилерії Сілезького військового округу в Литві.
З 30 вересня 1948 року — головний інспектор по артилерії Збройних сил Польщі.
З 12 квітня 1950 року — заступник головного інспектора по артилерії Збройних сил Польщі.
З 1 вересня 1950 року заступник командувача артилерією Збройних сил Польщі.
У грудні 1951 року направлений до Москви на навчання в Вищу військову академію імені К. Е. Ворошилова.
З 27 березня 1953 року — командувач артилерією Сілезького військового округу, а з 25 листопада 1953 року — Варшавського військового округу.
У січні 1956 року повернувся до СРСР і продовжив службу в Радянській Армії до виходу у відставку.
Помер у Москві 20 липня 1987 року.
Нагороди
СРСР
Два ордени Леніна (16.02.1945, 15.11.1950Награждён в соответствии с Указом Президиума Верховного Совета СССР от 04.06.1944 «О награждении орденами и медалями за выслугу лет в Красной Армии») Три ордени Червоного Прапора (11.11.1943, 03.11.1944, 05.11.1954) Орден Кутузова I ступеня (29.05.1945) Орден Вітчизняної війни I ступеня (06.04.1985)Награжден в соответствии с Указом Президиума Верховного Совета СССР от 11 марта 1985 года «О награждении орденом Отечественной войны активных участников Великой Отечественной войны 1941—1945 годов» Орден Червоної зірки (05.11.1942)
Медалі СРСР в. т. ч. «За оборону Москви» «За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» «За взяття Берліна» «За визволення Варшави» «Ветеран Збройних Сил СРСР»
Накази (подяки) Верховного Головнокомандувача в яких відзначений В. М. Бевзюк За оволодіння фортецею Прага — передмістям Варшави і важливим опорним пунктом оборони німців на східному березі Вісли. 14 вересня 1944 року № 187. За оволодіння столицею союзної нам Польщі містом Варшава — найважливішим стратегічним вузлом оборони німців на річці Вісла. 17 січня 1945 року. № 223. За оволодіння містами Дейч-Кроне і Меркиш-Фрідлянд — важливими вузлами комунікацій і сильними опорними пунктами оборони німців у Померанії. 11 лютого 1945 року. № 274. За оволодіння містами Бервальде, Темпельбург, Фалькенбург, Драмбург, Вангерін, Лабес, Фрайенвальде, Шіфельбайн, Регенвальде і Керлін — важливими вузлами комунікацій і сильними опорними пунктами оборони німців у Померанії. 4 березня 1945 року. № 288. За оволодіння містами Франкфурт-на-Одері, Вандлітц, Оранієнбург, Біркенвердер, Геннігсдорф, Панков, Фрідріхсфел'де, Карлсхорст, Кепеник і прорив до столиці Німеччини Берліна. 23 квітня 1945 року. № 339. За повне оточення Берліна і оволодіння містами Науен, Ельшталь, Рорбек, Марквардт. 25 квітня 1945 року. № 342. За оволодіння столицею Німеччини містом Берлін — центром німецького імперіалізму і вогнищем німецької агресії. 2 травня 1945 року. № 359.
ПНР
Золотий хрест ордена Військової доблесті (1945) Срібний хрест ордена Військової доблесті (1943) Командор ордена Відродження Литви (1945) Орден «Хрест Грюнвальда» III ступеня (1945) Орден «Знамя Труда» I ступеня (1954) Золотий хрест «Заслуги» (1946) Золота медаль «Заслуженим на полі Слави» (1951) Медаль «За участь у боях за Берлін» Медаль «Перемоги і Свободи» Медаль «За Варшаву 1939—1945» Срібна медаль «Збройні сили на службі Батьківщині» (1953) Бронзова медаль «Збройні сили на службі Батьківщині» (1948)
Примітки
Посилання
Загальнодоступний електронний банк документів «Подвиг нації в Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Література
Макаренко Я. І. Білі прапори над Берліном. З блокнота військовий кореспондент. — Воениздат. — 1977. — С. 144. Макаренко Я. І. Коріння і гілки. — Сов. Литва, 1977. — С. 116.
Bohdan Urbankowski. Czerwona msza czyli uśmiech Besarion Jughashvili. — TI — , 1998.. Janusz Królikowski. Generałowie i admirałowie Wojska Polskiego 1943—1990. — T. I: AH. — Toruń 2010 року. — S. 144—146. Maciej Szczurowski. Dowódcy Wojska na Froncie Wschodnim 1943—1945, Oficyna Wydawnicza Ajaks. — Pruszków 1996. — S. 17-18.