Магон II (; д/н — бл. 377 до н. е.) — державний та військовий діяч Карфагенської держави. Вів тривалі війни проти Сикаруз та лівійців.
Життєпис Походив з роду Магонідів. Належність до правлячого роду сприяло його швидкій кар'єрі. Ймовірно саме він 398 року до н. е. очолював карфагенський флот під час походу Гімількона II на Сиракузи. У битві неподалік від Катани завдав поразки флоту Лепіна, брата тирана Діонісія Старшого.
У 396 до н. е. Гімількон II зазнав поразки під Сиракузами, що спричинило внутрішню кризу в Карфагені — почалося повстання лівійських племен, до якого долучилися раби. Вони захопили місто Тунет і наважилися загрожувати Карфагену. Гімількон, обвинувачений у святотатстві, наклав на себе руки.
В цей час у 395 до н. е. призначається командувачем військ на Сицилії. Намагався перейти у наступ проти Сиракуз, проте не домігся значних успіхів. Зрештою за наказом Адіри близько 392 до н. е. уклав мирний договір, поступившись Діонісію містами Тавроменій, Селінунт і Геміра.
Повертається до Карфагену, де допомагав з приборканням лівійців. Згодом обирається суфетом.
У 384 до н. е., коли Діонісій Старший почав нову війну проти Карфагену, Магону II було доручено вести війну проти нього. Близько 378/377 до н. е. у битві біля Кабали він зазнав поразки від сіракузького війська. Карфагенці під орудою Магона II відступили на добре укріплений пагорб, але позбавлений води, де невдовзі Магон помер.
Джерела Frank L. Benz, Personal Names in the Phoenician and Punic Inscriptions (Rome 1972) p. 339 Huss, Werner (1985), Geschichte der Karthager, Munich: C.H. Beck, ISBN 9783406306549. James Barr, Bible and Interpretation: The Collected Essays of James Barr: Volume III: Linguistics and Translation (Oxford 2014) p. 732