Олександр Андрійович Попо́в (; 15 лютого 1852, Георгієвське — 5 серпня 1919, Одеса) — український живописець і педагог; член-засновник Товариства південноросійських художників.
Біографія Народився 15 лютого 1852 року в селі Георгієвському (тепер Ярославська область, Росія). Протягом 1872—1879 років навчався уПетербурзькій академії мистецтв (її академік з 1885 року). За час навчання отримав у 1875 році дві малі срібні медалі, 1876 року — дві великі срібні медалі, 1878 року — малу золоту медаль, 1879 року — велику золоту і золоту медаліАукціонний дім «Корнерс». .
У 1881—1885 роках відвідав Дрезден, Відень, Мюнхен, Париж. Протягом 1885—1917 років був директором Одеської рисувальної школи.
Помер в Одесі 5 серпня 1919 року. Похований в Одесі на Першому християнському цвинтарі.
Творчість Серед робіт: «Христос і грішниця» (1879; Латвійський національний художній музей); «Похорон мучениці-християнки в катакомбах» (Харківський художній музей); «Одеський рейд» (1885); «Коли пани відсутні» (1892; Одеський художній музей); Також виконував портрети, пейзажі.
Брав участь у виставках Петербурзької академії мистецтв, Товариства південноросійських художників. У 1896 року в Одесі відбулася виставка картин Ісаака Левітана, Віктора Симова і Олександра Попова.
Примітки
Література