Ефект Кулєшова — при монтажі в кіно, поява нового сенсу від зіставлення двох кадрів, поставлених поруч. Описано засновником радянської школи кіно Львом Кулєшовим в книзі «Мистецтво кіно», опублікованій в 1929 році, а також в більш ранніх його статтях.
Опис
Сенс здійсненого Львом Кулєшовим експерименту полягав в наступному.
Спочатку була здійснена зйомка великим планом актора Івана Мозжухіна, коли той сидить і просто дивиться кудись. Для експерименту були зняті також 3 інших плани: тарілка гарячого, що випускає пар супу; дитина в труні; молода дівчина на дивані. Потім плівка з планом актора була розрізана на три частини і склеєна окремо з кадрами наповненою супом тарілки, з кадрами дитини в труні і з кадрами дівчини на дивані. Кожен з монтажних шматків, з портретом Мозжухіна на початку, Кулєшов продемонстрував невеликій аудиторії, що складається з його колег з кіновиробництва.
Всі глядачі, які переглянули фрагменти, незалежно один від одного прийшли до висновку, що на першому фрагменті герой хоче поїсти і притягнутий хорошим обідом, у другому — засмучений смертю дитини, в третьому — зачарований лежачою на дивані дівчиною. Насправді вираз обличчя актора у всіх трьох випадках було одним і тим же.
Експеримент переконливо показав, що вміст подальшого кадра здатен повністю змінити зміст попереднього кадру. Це явище було названо «ефектом Кулєшова».
Можливо, Кулєшов не ставив цей експеримент саме в такому вигляді, оскільки більшість подробиць відома лише з усних розповідей Всеволода Пудовкіна, проте беззаперечно, він досліджував явище монтажу і його можливості. Крім поєднання обличчя з різни ми картинками, відомі досліди Кулєшова «Творима земна поверхня», у якому монтажем поєднувалися Москва і Вашингтон, «Творима людина», де частини тіла різних людей поєднувалися, створюючи ілюзію, що вони належать одній людині«Из двух кадров возникало новое»: Ключевые понятия в кинематографе Льва Кулешова .
Сам експеримент здобув світову популярність і поряд з «географічним» експериментом Кулєшова став хрестоматійним поясненням двох головних функцій монтажу в кіно. Роки по тому американський кінорежисер Альфред Гічкок скаже про ефект Кулєшова: «Це — справжнє мистецтво створення ідей».
Дослідження Ефект Кулешова почали вивчати психологи лише в останні роки. Прінс і Хенслі (1992) відтворили оригінальний дизайн дослідження, але не виявили передбачуваного ефекту. У дослідженні взяли участь 137 осіб, але це був однократний міжсуб'єктний експеримент, який схильний до шуму в даних. Моббс та ін. (2006) провели внутрішньосуб'єктне дослідження фМРТ і виявили ефект для негативної, позитивної або нейтральної валентності. Коли нейтральне обличчя показували за сумною сценою, вона здавалася сумною; коли його показували за щасливою сценою, вона здавалася щасливою. Пізніше Барратт, Редей, Іннес-Кер і ван де Вейєр (2016) протестували 36 учасників, використовуючи 24 послідовності фільмів з п'ятьма емоційними станами (щастя, смуток, голод, страх і бажання) і нейтральну контрольну умову. Знову ж таки, вони показали, що нейтральні обличчя були оцінені відповідно до стимульного матеріалу, що підтверджує висновки Моббса та ін. (2006).
Таким чином, незважаючи на початкові проблеми з експериментальною перевіркою ефекту Кулешова, дослідники тепер погоджуються з тим, що контекст, в якому показують обличчя, має значний вплив на те, як воно сприймається.
Щоб з'ясувати, чи можна викликати ефект Кулешова на слух, Барановскі та Хехт наклали різні кліпи з обличчями на нейтральні сцени, які супроводжувалися веселою музикою, сумною музикою або взагалі без музики. Вони виявили, що музика суттєво впливала на емоційну оцінку учасниками виразу обличчя.
Примітки
Література Соколов А. Г. Монтаж: телевидение, кино, видео. Часть 1. — М.: «625», 2000. — 242 с. — 3000 экз. — ISBN 5-9900144-3-0.
Посилання Відеоролик, демонструючий ефект Кулєшова