Мухаммад аль-Хусейн (*д/н–1873) — султан Дарфуру в 1838—1873 роках.
Життєпис Походив з династії Кейра Син султана Мухаммада аль-Фадла. Посів трон 1838 року. У 1839 році мусив відмовитися від планів попередника щодо приєднання до своїх володінь султанату Вадай. Вів політичну та дипломатичну боротьбу з колаками Мухаммадом аль-Шаріфом та його сином Алі, що прагнули позбутися залежності від дарфурського султанату. Ситуацію погіршив новий наступ у 1840-х роках військ Мухаммеда Алі, правителя Єгипту. В результаті Мухаммад аль-Хусейн мусив відмовитися від суданських територій, а 1856 року Аль-Зубайр Рахма Мансур з єгипетськими військами зайняв важливу область Бахр аль-Газаль. На початку 1860-х років аль-Хусейн визнав самостійність Вадаї.
Тепер більшу загрозу становив Аз-Зубайр, що протягом 1860-х років створив торгівельну мережу, захопивши торгівлю рабами і слоновою кісткою. З іншого боку караванні шляхи стали підпадати під владу Вадаї, правителів якого переорієнтували їх на Куфру і Бенгазі замість Триполі.
Втім Мухаммад аль-Хусейн зумів зберегти вплив на невеличкий султанат Дар Гімрі, оженивши його правителя Хашима зі своєю донькою. Згодом через втрату зору мухаммад аль-Хусейн поступово став відходити від державних справ, внаслідок чого значний вплив отримала його сестра Замзам.
У 1860-х роках новою військовою загрозою стали племена бану-різейгат, хаббанійя, маалійя. Майже щороку султан відправляв проти нього війська, намагаючись поставити на чолі можливих змовників або претендентів на трон.
Помер 1873 року. Йому спадкував син Ібрагім Карад.
Джерела O'Fahey, Rex S. (2008). The Darfur Sultanate: A History. Columbia/Hurst Series. New York: Columbia University Press. ISBN 978-0-231-70038-2. Daly, Martin William. Darfur's Sorrow: The Forgotten History of a Humanitarian Disaster. — Cambridge: Cambridge University Press, 2010. — ISBN 978-1-139-78849-6.