Сергій Валерійович Чапнін (7 червня 1968, Москва, РРФСР, СРСР) — російський та американський журналіст, видавець, редактор і церковно-громадський діяч. Автор публікацій в церковних і світських ЗМІ з актуальних проблем державно-церковних відносин, місії Церкви в сучасному світі, богослов'я образу і «богослов'я комунікації». З 2009 року по 2015 рік відповідальний редактор «Журналу Московської Патріархії»; з 2014 року головний редактор альманаху сучасної християнської культури «Дари».
Біографія Закінчив факультет журналістики МГУ.
У 1986—1987 роках — один з організаторів клубу «20-я комната» (молодіжна редакція журналу «Юність»).
У 1988—1989 роках брав участь у виданні саміздатского журналу «Параграф».
У 1989—1990 роках працював кореспондентом агентства «Постфактум» і газети «Коммерсант».
У 1991—1995 роках — голова православного братства в ім'я святителя Тихона, патріарха Всеросійського (м Клин, МО, філії в Москві і Чикаго).
З 1995Голубева А. «В России прямо на наших глазах умирает журналистика. И светская, и церковная» . Colta.ru, 22.12.2015. по 1997 рік — головний редактор інформаційно-дослідницької групи «Метафразіс».
У 1997—1998 роках — оглядач газети «Новая Газета-Релігії».
У 1998—2001 роках — творець і головний редактор першого православного інтернет-журналу «Соборность».
У 2001—2015 роках — відповідальний редактор газети «Церковний вісник», співробітник видавничої ради Російської православної церкви і після його реорганізації у 2009 році видавництва Московської патріархії.
У лютому — серпні 2003 року — керівник московського інформаційного центру з підготовки урочистостей з нагоди 100-річчям канонізації преподобного Серафима Саровського.
У 2004—2009 роках — засновник, автор концепції і виконавчий директор Міжнародного фестивалю православних засобів масової інформації «Віра і слово» (2004, 2006, 2008).
У 2005—2009 роках — керівник дослідницького центру «Церква в інформаційному суспільстві». Спільно з Валерієм Лепахіним організатор конференції «Іконологія й іконічність» (2005—2007).
Автор-упорядник довідника «Православна Москва (храми, монастирі, каплиці, церковно-громадські та благодійні організації, видавництва та ЗМІ)» (з 1993 року вийшло п'ять видань, останнє у 2006 році) і довідника «Московська єпархія. Російська Православна церква» (2015).
27 липня 2009 року рішенням Священного синоду включений до складу Міжсоборної присутності Російської православної церквиСостав Межсоборного присутствия Русской Православной Церкви. Патриархия.ru. З січня 2010 по жовтень 2014 року — секретар комісії Міжсоборної присутності з питань взаємодії Церкви, держави і суспільства і член комісії з питань інформаційної діяльності Церкви та відносин зі ЗМІ. У 2010—2012 роках брав участь у розробці документів, присвячених проблемам ювінальної юстиції та електронної ідентифікації особи.
З травня 2009 року — заступник головного редактора видавництва Московської патріархії.
27 липня 2009 року рішенням Священного синоду включений до складу Міжсоборної присутності Російської православної церкви. З січня 2010 по жовтень 2014 року — секретар комісії Міжсоборної присутності з питань взаємодії Церкви, держави і суспільства і член комісії з питань інформаційної діяльності Церкви та відносин зі ЗМІ. У 2010—2012 роках брав участь у розробці документів, присвячених проблемам ювенальної юстиції та електронної ідентифікації особи.
З грудня 2012 року — член Ради із зовнішньої і оборонної політики.
Наприкінці 2013 року розробив концепцію Різдвяного фестивалю «Дари» і разом з Гором Чахалом і Іриною Мовний виступив куратором виставки «Дари» в Музеї архітектури імені Щусєва.
З січня 2014 року голова співдружності в підтримку сучасної християнської культури «Артос».
З листопада 2014 року головний редактор альманаху сучасної християнської культури «Дари».
Після ротації вийшов зі складу Міжсоборної присутності, затвердженого 23 жовтня 2014 року рішенням Священного синодуКак изменился состав Межсоборного присутствия Русской Православной Церкви? Православие и мир..
18 грудня 2015 року рішенням головного редактора видавництва Московської патріархії протоієрея Володимира Сіловьева на виконання розпорядження патріарха Кирила був звільнений з посади відповідального редактора «Журналу Московської Патріархії». Відповідно до твердження Чапнін, патріарше розпорядження було записано: «Чапнін залишати на посаді відповідального редактора вважаю недоцільним через його неналежних висловлювань, призначити виконуючим обов'язки Євгена Стрельчик». ЗМІ пов'язували це з виступом в Московському центрі Карнегі з доповіддю «Православ'я в публічному просторі: війна і насильство, герої і святі», де висловив тривогу з приводу майбутнього Церкви, зникнення в ній «ідеологічної багатоманітності» і посилення «правого крила»Черных А. Сергей Чапнин: «Запрос на „священную войну“ на Украине в РПЦ уже есть» . Slon.ru, 22.12.2015.. Він зазначив, що звільнення відбулося за згодою сторін. «В цілому я пропрацював в Московській Патріархії майже 15 років — останні 6,5 років в журналі — і з грудня більше не працюю»Сергей Чапнин уволен с должности ответственного редактора журнала . Православие и мир..
У грудні 2015 року виступило організатором (разом з Валаамським монастирем) і куратором (спільно з Іриною Мовний) виставки «Сучасні іконописці Росії».
У 2014—2018 рр. виступив співорганізатором «Лабораторії церковних мистецтв і архітектури».
З червня 2016 року співробітник дослідницького проекту «Конфлікти в постсекулярному суспільстві» .
З осені 2016 року куратор міжнародного виставкового проекту «Святі нерозділеного Церкви» , представляв проект в Національному художньому музеї Республіки Білорусь (2017), Ново-Валаамском монастирі в Фінляндії (2019) і Музеї образотворчих мистецтв Кузбасу (2020).
У квітні 2020 року, в період пандемії, виступив з ініціативою створення проекту «Соборність» з метою каталогізації та осмислення проблем церковного життя в Росії. За підсумками першого семінару видано збірник статей «Системні проблеми православ'я: аналіз, осмислення, пошук рішень» .
Незалежна громадська діяльність
18 грудня 2015 року рішенням головного редактора видавництва Московської патріархії протоієрея Володимира Сіловьева на виконання розпорядження патріарха Кирила був звільнений з посади відповідального редактора «Журналу Московської Патріархії».
Відповідно до твердження Чапніна, патріарше розпорядження наголошувало: «Чапніна залишати на посаді відповідального редактора вважаю недоцільним із-за його неналежних висловлювань, призначити виконуючим обов'язки Євгена Стрельчик». ЗМІ пов'язували це з виступом в Московському центрі Карнегі з доповіддю «Православ'я в публічному просторі: війна і насильство, герої і святі», де висловив тривогу з приводу майбутнього Церкви, зникнення в ній «ідеологічної багатоманітності» і посилення «правого крила».
Чапнін зазначив, що звільнення відбулося за згодою сторін. «В цілому я пропрацював в Московській Патріархії майже 15 років — останні 6,5 років в журналі — і з грудня більше не працюю».
Як прокоментував це увільнення Чапніна протодиякон Андрій Кураєв, що завжди був критично налаштованим щодо Чапніна:
«Отставка Чапнина, теперь Чаплина, — можно ли говорить о том, что внутри РПЦ сейчас бурлят некие конфликты? Нет, это напрасное предположение. Речь идет всего лишь навсего о согласовании действий патриархии и Кремля в частном вопросе. Это не знак перемен в самой патриархии. Более того, я думаю, что и отставка Сергея Чапнина была тоже связана с уходом Чаплина. В патриархии очень любят этакую ельцинскую политику „сдержек и противовесов“. То есть убрали одного либерала и одного правого. Почти однофамильцев. Может быть, поскольку Чапнин и Чаплин не вполне равновесны, я не исключаю, что дальше последует какая-нибудь акция в мой адрес — вроде запрета служения. И это будет толковаться: мол, мы не в угоду либералам убрали Чаплина, а мы просто избавляемся от крайнего балласта».https://diak-kuraev.livejournal.com/1049295.html
У грудні 2015 року виступив організатором (разом з Валаамським монастирем) і куратором (спільно з Іриною Язиковою) виставки «Сучасні іконописці Росії».
У 2014—2018 рр. виступив співорганізатором «Лабораторії церковних мистецтв і архітектури».
З червня 2016 року співробітник дослідницького проекту «Конфлікти в постсекулярному суспільстві».
З осені 2016 року куратор міжнародного виставкового проекту «Святі нерозділеного Церкви», представляв проект в Національному художньому музеї Республіки Білорусь (2017), Ново-Валаамском монастирі в Фінляндії (2019) і Музеї образотворчих мистецтв Кузбасу (2020).
У квітні 2020 року, в період пандемії, виступив з ініціативою створення проекту «Соборність» з метою каталогізації та осмислення проблем церковного життя в Росії. За підсумками першого семінару видано збірник статей російською мовою: «Системные проблемы православия: анализ, осмысление, поиск решений (Материалы первого семинара)» — М.: Проект «Соборность», 2020, 104 с..
В першому випуску опубліковано кілька гострих та критичних щодо Московської Патріархії статей, зокрема: Священник Августин Соколовски (Фрибург) — Молитва Церкви в период пандемии: новое осмысление реальности; протоиерей Георгий Ашков (Франция, Вселенский патриархат) — Практики причащения: «богословие ложки»; протоиерей Андрей Лоргус (Москва) — Пастырские практики: духовничество, старчество и младостарчество; Сергей Чапнин (Москва) — Православный фундаментализм.https://esxatos.com/sistemnye-problemy-pravoslaviya
Також видано другий випуск: Системные проблемы Православия: анализ, осмысление, поиск решений. Материалы второго семинара. [сост. С. В. Чапнин]. — Москва: Проект «Соборность», 2021. — 122 с.
У цьому випуску резонансними стали стаття самого Чапніна «Предисловие. Несколько слов о „церковном либерализме“», стаття Олексія Макаркіна «Критерии фундаментализма в Русском Православии», а також стаття білоруської політичної емігрантки Наталії Васілевич «Политический кризис в Беларуси: православные христиане в общенациональном гражданском движении».https://www.academia.edu/49653997/
До 2019 року Чапнін займався громадською діяльністю, очолював дві громадські організації у Москві: ООО Содружество «Артос» — з 25.04.2017 по 20.09.2019 роки, та ООО «Христианский Книжный Клуб» — з с 05.05.2014 по 09.01.2018 роки.https://web.archive.org/web/20250219163420/https://zachestnyibiznes.ru/fl/774395949501
У 2022 році виїхав у США, з квітня 2022 року згаданий, як директор по комунікаціям Центру православних досліджень Фордхемського університету.(Orthodox Christian Studies Center), Співзасновниками в 2014 році даного центру стали два грецьких професора з Нью-Йорку: George E. Demacopoulos та Aristotle Papanikolaou, а також координоване ними Orthodox Theological Society in America (OTSA).
Його безпосереднім начальником став професор теології Георг Демакопулос.https://religionnews.com/2022/06/22/orthodox-christian-web-forum-blocked-by-russia-over-ukraine-coverage/
У 2022 році досить скептично оцінив роль так званих «ліберальних парафіяльних громад» у юрисдикції РПЦ:
«Например, „либеральные“ приходские общины. Мне ужасно не нравится это слово применительно к церковной среде, поэтому я ставлю его в кавычки. Так вот, „либеральные“ группы попытались в начале войны открыто заявить о своей антивоенной позиции. В ответ власти с демонстративной жестокостью расправились с теми, кто выступил открыто, вспомним, например, протоиерея Иоанна Бурдина из Костромской епархии. Этот сигнал был услышан всеми, и часть церкви замолчала, по крайней мере, ее голос теперь не слышен в публичном пространстве. Оценить, как много этих групп и насколько они активны, сегодня практически невозможно. Могу предположить, что это меньше одной пятой от числа приходов».https://republic.ru/posts/105913/
У 2024 році виступив з антимасонськими заявами: