Секу Уатара (*бл. 1665–1745) — засновник держави Конг, 1-й фагама (володар) у 1710—1745 роках. Повне ім'я Секу Уатара Абдул-Кадір Траоре.
Життєпис Походження його дещо суперечливе. За одними відомостями він за батьківською лінією належав до сенуфо — був сином Тібо Траоре й онуком Де Магана Траоре, масси (володаря) міста-держави Конг. За іншими відомостями його предками були ремісники з м. Тенегалі (9 км від Конга). Сам він займався став займатися торгівлею, ставши одним знайбагатших мешканців Тенегалі. Втім можливо, що батьківською лінією належав до роду Траоре, а за жіночою — до народу дьюла, що були торгівцями і ремісниками.
Народився близько 1665 року. Згодом прийняв іслам, взявши ім'я Абдул-Кадір. Також зробив Тенгелі центром поширення ісламу, отримавши від своїх прихильників почесне звання секу (шейх). Зумів об'єднати племена дьюла, створивши потужне військо. 1709 року прийшов на допомогу Абасу, вождю мандінка-гондж, спільно з яким успішно атакував державу Буна. Отримав за це золотий пісок та рабів. З останніх створивши піхотний корпус, який озброїв вогнепальною зброєю, яку закупив в голландців в колонії Ельміна.
1710 року виступив проти свого вуйка Ларісі Гамбеле, що ще раніше не допустив батька Уатари до влади. В місці Петоні створив військовий табір. На свій бік перетягнув ісламських уламів і жерців (фортігі). Також його підтримав Гбена, масса Набе і Міоро. Таємно встановив контакт з очільниками військ Ласірі. За цим атакував того, швидко повалив й стратив. Заклав основи ісламської держави Конг.
Розпочав активну зовнішню політику, приборкавши місцевих вождів сенуфо. Потім розширив землі до кордонів держави Нафана на заході, союзу Ашанті — на півдні, вівши війни з державою Г'янам. На північному сході кордон дійшов до держав мосі, підкоривши область Гвіріко. В результаті уся долина річки Чорна Вольта опинилася під владою Уатари. Успішним походам сприяла війська реформа: було створено піхоту (сунанги), основу яких становили полонені й раби, вдосконалено кінноту, що перестала бути привілеєю знаті. Для управління підкореними землями призначив кожного з 12 своїх синів на чолі кожної провінції, де звів потужну фортецю.
Взяв під контроль торгівельні шляхи до річки Нігер. Торгував європейцями рабами і золотом в обмін на текстиль, вогнепальну зброю, порох, спиртні напої та каурі. В імперії Сегу купував сіль, сушену рибу, ісламські книги та коней. В свою чергу забезпечував захист усіх торгівельних караванів в регіоні. Для цього у 1730 і 1739 роках було здійснено походи до річки Нігер, дійшовши до Дженне та взявши під контроль торгівельний центр Софана. Втім в подальшому спроби розширити володіння на землі бамбара наштовхнулися на ефективний спроти фаами Бітона Кулібалі. Він також розвивав зв'язки з мусульманськими літераторами, теологами та марабутами з Дженне та Тімбукту.
Помер 1745 року. Йому спадкував син Самандугу Уатара.
Джерела Şaul, Mahir (1998). «The War Houses of the Watara in West Africa». The International Journal of African Historical Studies. 31 (3): 537—570 Andreas Massing, " The Wangara, an Old Soninke Diaspora in West Africa? ", Cahiers d'études africaines, no 158, 2000, p. 281—308