Еріх Рашік (; 15 квітня 1882 — 31 травня 1946) — німецький офіцер, генерал піхоти вермахту. Кавалер Німецького хреста в сріблі.
Біографія 3 березня 1902 року вступив в Імперську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 1 березня 1939 року — командувач прикордонними частинами «Айфель» (Бонн), з 18 вересня 1939 року — 23-м армійським корпусом, з 20 жовтня 1939 року — 37-м вищим командуванням особливого призначення. З 5 березня 1940 року — генерал для особливих доручень 2. 15 березня 1941 року відправлений в резерв ОКГ. З 1 травня 1941 року — командувач 10-м військовим округом. 1 березня 1944 року знову відправлений в резерв ОКГ, 30 червня звільнений у відставку. Після війни заарештований НКВС. Помер у спецтаборі № 1 внаслідок жахливих умов утримання.
Звання
Фанен-юнкер (3 березня 1902) Лейтенант (18 серпня 1903; патент від 19 серпня 1902) Оберлейтенант (18 серпня 1941) Гауптман (8 листопада 1914) Майор (1 жовтня 1923) Оберстлейтенант (1 лютого 1929) Оберст (1 жовтня 1931) Генерал-майор (1 вересня 1934) Генерал-лейтенант (1 серпня 1936) Генерал піхоти (1 квітня 1939)
Нагороди
Залізний хрест 2-го і 1-го класу Ганзейський Хрест (Гамбург) Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) Застібка до Залізного хреста 2-го класу (19 жовтня 1939) Медаль «За Атлантичний вал» (22 листопада 1940) Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го (11 листопада 1941) класу з мечами Німецький хрест в сріблі (23 лютого 1944)
Література
Wolf Keilig: Das deutsche Heer 1939—1945. Gliederung, Einsatz, Stellenbesetzung. Band 3, Podzun-Verlag, Bad Nauheim 1956, S. 262. Günter Wegner: Stellenbesetzung der deutschen Heere 1815—1939. Band 2: Die Stellenbesetzung der aktiven Infanterie-Regimenter sowie Jäger- und MG-Bataillone, Wehrbezirkskommandos und Ausbildungsleiter von der Stiftung bzw. Aufstellung bis 1939. Biblio-Verlag, Osnabrück 1992, ISBN 3-7648-1782-8, S. 585