Ґазах () — місто на заході Азербайджану, адміністративний центр Ґазахського району. Розташоване на річці Акстафа, на висоті 323 м над рівнем моря, за 9 км на північний захід від залізничної станції Агстафа.
Історія У давнину Ґазахський район був частиною провінції Утік Королівства Вірменія до 387 р. н. е. Греко-римські історики від II століття до н. е. до IV століття н. е. стверджують, що Утік був провінцією Вірменії, з річкою Кура, що розділяла Вірменію та АлбаніюStrabo, Geography, 11.14.4, http://www.perseus.tufts.edu/cgi-bin/ptext?doc=Perseus:text:1999.01.0198&loc=11.14.1 Pliny the Elder, "The Natural history ", 6.39: «..the tribe of Albanians settled on the Caucasian mountains, reaches … the river Kir making border of Armenia and Iberia»Claudius Ptolemy, «Geography» 5.12: «Armenia is located from the north to a part of Colchida, Iberia and Albania along the line, which goes through the river Kir (Kura)».
У XVIII столітті Ґазах був столицею . В Російській імперії Ґазах був адміністративним центром Єлізаветпольської губернії, за 10 км (9 верст) від станції Агстафа Закавказької залізниці і за 104 км (97½ вер.) від міста Єлизаветполя.
1909 року Казах отримує статус міста. 1918 року в місті на базі азербайджанського відділення Закавказької учительській семінарії міста Горі створено , першим директором якої став .
Від 1930 року — адміністративний центр Ґазахського району Азербайджану. Ґазах був переданий Азербайджанській РСР без особливого опору, хоча важко переоцінити його стратегічне значення для сучасних регіональних комунікаційних та енергетичних проєктів Азербайджан — Грузія — Туреччина.
У липні 2020 року Ґазах став місцем сутичок з Вірменією.
Економіка
У місті розташовані килимова, бавовнопрядильна фабрика, а також підприємства харчової промисловості, сільськогосподарський технікум, медичне училище, народний театр. Ще в радянські роки Ґазах вважався центром виготовлення килимів з високим ворсом.
Населення За переписом населення Російської імперії 1897 року в Ґазасі мешкало 1769 осіб, з яких 802 (45,3 %) вірмени, 601 (34 %) азербайджанці (в джерелі — «татари»), 200 (11,3 %) росіян, 60 (3,4 %) грузинів, 45 (2,5 %) українців та іншіПервая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. Т. 63. Елизаветпольская губерния. / Под ред. Н. А. Тройницкого. — СПб., 1904. — С. 60. Казахский уезд, 1897 год. . За даними «Кавказького календаря» на 1912 рік, у місті Ґазах мешкало 1050 осіб, переважно азербайджанці, зазначені «татарами». 1970 року в місті мешкало близько 13 000 осіб, 1991 року — близько 19 300 осіб. До 2013 року в Ґазасі мешкало близько 21 000 осіб (10 200 чоловіків і 10 800 жінок)Дані Державного статистичного комітету Азербайджанської Республіки на 2013 рік.
Основними заняттями населення є виготовлення килимів і конярство (порода ).
Культура Особливу увагу привертають печери Дамджили і Дашсалахли, які знаходяться на горі Авей. В результаті археологічних розкопок в печерах були виявлені вироби, що належать до епох палеоліту, неоліту, середніх віків. Згодом ця територія перетворилася в Державний історико-культурний заповідник.
Перша учительська семінарія на території Азербайджану відкрилася в місті Ґазах у 1918 році.
В культурі міста особливе місце займає поезія ашугів.
Пам'ятки Історико-краєзнавчий музей Фортеця Геязен — за 15 км на захід від міста Дамджили булаги (джерело) Меморіальний комплекс Деде Коркуд Музей Молли Панаха Вагіфа і Молли Велі Відаді Державна картинна галерея Ґазахський державний драматичний театр Мечеть Джума Вірменська Російська православна церква Пам'ятник Пам'ятник Центр імені Гейдара Алієва (бібліотека, музей і планетарій). Парк Матері та дитини Парк просвітителів Парк імені Ісмаїла Шихли Парк імені Гейдара Алієва Штучне озеро Пам'ятник Делібоз Ат
Див. також Ґазахський район Азербайджан Адміністративно-територіальний поділ Азербайджану Дамджили (печера) Червоний міст (кордон)
Примітки
Посилання