Рамдан (Рамадан)-бей (; д/н — 1699) — 7-й бей Тунісу в 1696—1699 роках.
Життєпис Походив з роду Мурадидів. Син Мурада II, бея і паши Тунісу, та Марії, наложниці-італійки. Про молоді роки обмаль відомостей. Не цікавився державними справами, більшу приділяючи увагу розкошам, розвагам та літературі. Тому під час боротьби братів Алі і Мухаммада за владу не брав участь на жодній стороні.
Втім у 1696 року після смерті брата Мухаммад-бея за підтримки дивана став новим беєм Тунісу. При цьому відсторонив від влади малолітніх небожей — Мурада і Хасана, синів Мухаммад-бея. Спокійно панував, не проводячи активної політики. Невдовзі передав керування справами своєму мамлюку-флорентійцу Мажуду (Мадхулу). 1696 року дозволив спорудити в столиці англіканську церкву.
Погане керування Мажуда призводить до заворушень. За наказом бея 1699 року схоплюють його небожа Мурада, сина Алі-бея, якого підозрюють у змові. Рішенням дивана того засуджено до соліплення. Та мурад втік та влаштував новий заколот за підтримки яничар та арабів півдня, внаслідок чого Рамдан-бей був повалений й вбитий.
Джерела Ibn Abi Dhiaf, Présent des hommes de notre temps. Chroniques des rois de Tunis et du pacte fondamental, vol. II, éd. Maison tunisienne de l'édition, Tunis, 1990 André Raymond, Tunis sous les Mouradites: la ville et ses habitants au XVIIe siècle, éd. Cérès, Tunis, 2006