Ірина Вікторівна Шевченко (до шлюбу — Єрьоміна; 9 травня 1960, Кривий Ріг — 31 серпня 2009, там же) — українська композиторка, педагогиня, громадська діячка, кандидатка наук, доцентка.

Була заступницею декана факультету мистецтв Криворізького педагогічного університету, керувала музично-педагогічним відділом.

Відома завдяки твору «Криворізький вальс», що наразі є славнем Кривого Рогу.

Життєпис Народилася 09 травня 1960 року у місті Кривому Розі, де і проживала. З самого дитинства Ірина тягнулася до музики, її мати як музикантка-самоучка це помітила та віддала навчатися до музичної школи № 4, що знаходиться на вулиці Матусевича. Закінчивши дитячу музичну школу № 4, вступила на музично-теоретичний відділ Криворізького музичного училищанині Криворізький обласний ⁣музичний коледж, де талант майбутньої композиторки помітив викладач-композитор Петро Ладиженський.

Продовжила навчання на композиторському відділенні історико-теоретичного факультету Харківського інституту мистецтв імені І.Котляревського під керівництвом геніального педагога та композитора Валентина Тихоновича Борисова. Її дипломною роботою став твір «Симфонічний диптих», робота була високо оцінена під час виконання на державному іспиті у 1984 році, а у 1986 році твір прозвучав на пленумі Дніпропетровської організації національної Спілки композиторів України.

З 1985 року почала викладацьку діяльність на факультеті мистецтв Криворізького державного педагогічного університету.

У 2004 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Ідея гармонії як принцип людського життєустрою», де чітко описала власний досвід створення творів, власну творчу лабораторію та порівняла з досвідом різних світових композиторів.

З 2005 року почала обіймати посаду доцента кафедри теорії, історії музики та гри на музичних інструментах. Певний час була заступницею декана факультету.

У 2006—2007 роках було надруковано декілька статей з філософії у різних виданнях, які стосувалися проблем «історичних форм гармонізації людського життя», і «життєвого світу, як основи ідеї гармоній». Композиторка писала камерну, інструментальну та вокальну музику. Серед низки її творів особливої уваги заслуговує композиція написана для симфонічного оркестру, хору і меццо-сопрано на вірші Дмитра Кедрина — ораторія «Зодчі». Прем'єра відбулася у квітні 1990 року у Дніпрі, а вже через місяць у Кривому Розі.Ірина Шевченко часто писала музику на замовлення ­– «Гімн обласного педагогічного ліцею», присвячений до святкування ювілею лялькового театру «Марш лялькарів» «У Кривого Рога» Інші.

Її твір для хору «Псалом 50» Визнано кращим твором прем'єрою XI Всеукраїнського хорового конкурсу імені Миколи Леонтовича у 2007 році.

31 серпня 2009 року на 49-му році життя серце композиторки, яка подарувала символ міста ще не для одного покоління криворіжців перестало битися. Чимало її ідей залишилися нереалізованими., але її заслуги перед містом — відомі кожному криворіжцю.

31 серпня 2021 року нагрудним знаком «За заслуги перед містом I ступеня» було нагороджено посмертно. Нагороду отримав її чоловік Юрій Васильович Шевченко

Викладання У 1984 році почала працювати викладачкою на музично-педагогічному факультеті (сьогодні — музично-хореографічне відділення факультету мистецтв), що стало точкою відліку для її майбутніх наукових і творчих досягнень.

Як і належить молодому талановитому спеціалісту, пані Ірина проводила лекційні, практичні й лабораторні заняття з предметів, що викладала — «Теорії музики», «Введення в гармонію», «Гармонії», «Стильової гармонії» тощо. Далі — виникла потреба в нових напрямках саморозвитку, і Шевченко вступила до аспірантури КДПУ за спеціальністю 09.00.03 — соціальна філософія та філософія історії.

У 2002 році починає завідувати секцією музично-теоретичних дисциплін.

У 2004 році захистила дисертацію на тему «Ідея гармонії як принцип людського життєустрою».

У 2005 році завдяки своїм знанням, умінням, досвіду пані Ірина обійняла посаду заступника декана факультету мистецтв музично-хореографічного відділення. За 24 роки плідної професійної діяльности вона стала носієм кращих традицій і ґрунтовних знань, провідником новаторських ідей.

«Криворізький вальс»

Особливе місце у творчому доробку Ірини Шевченко займає грандіозний твір — «Криворізький вальс», нині відомий як гімн міста Кривого Рогу.

Історія створення вальсу розпочалася у 2000 році.Гімн Кривого Рогу // Червоний гірник. — 2010. — № 80–81. Пісня повинна була прозвучати під час святкування 225-тої річниці заснування Кривого Рогу. Текст був написаний поетом Віктором Удовенком, який у той час був головним сценаристом свята. За написання музики бралися різні композитори, проте безрезультатно. У той час Ірина Шевченко активно працювала над кандидатською дисертацією і не планувала брати участі в конкурсі.

Ознайомившись з готовими віршами, завідувачка відділу культури міськвиконкому Тетяна Мізюк запросила Ірину Шевченко до себе та переконала композиторку взятися за роботу. «Криворізький вальс» став першим вальсом у творчости композиторки.

Музика була написана швидко. Сама Шевченко сказала, що вся композиція «вилилася від першої ноти і до останньої» за пів години, поки вона їхала додому. Цікавим є факт, що автор віршів — Віктор Удовенко, написав текст за подібний проміжок часу. У приспіві спочатку звучала така фраза: «Хай летить вона в небо безмежне твоє», проте Ірина запропонувала замінити слово «безмежне» на «високе», що і було затверджено.

Вперше «Криворізький вальс» прозвучав у 2000 році на стадіоні «Металург» у виконанні симфонічного оркестру Криворізького театру драми та музичної комедії імені Т. Г. Шевченка, зведеного хору КрДПУ й солістів Тетяни Піскарьової та Олександра Скоцеляса.

У 2002 році вальс був затверджений як офіційний гімн міста, авторів гімну було нагороджено нагрудними знаками «За заслуги перед містом» III ступеню.

Час створення «Криворізького вальсу» був одним з найважливіших періодів у житті Ірини Шевченко. Пізніше вона зазначить:«Вважаю, я зуміла відійти від формату пісні, сягнути у масштабність. Вийшло щось на межі різних жанрів — надто ліричне, інтимне й монументальніше за просто пісню».

У 2020 році з нагоди 20-ліття створення «Криворізького вальсу» було створено інструментальну обробку «Криворізького вальсу» для бандури бандуристом-аматором Арсенієм Яновичем..

Джерела

Посилання Роботи на Гугл Академії

__ОБОВ_ЗМІСТ__ __ІНДЕКС__ __БЕЗ_ПОСИЛАННЯ_НА_НОВИЙ_РОЗДІЛ__

__БЕЗ_РЕДАГУВ_РОЗДІЛУ__