Жульєт Греко (; 7 лютого 1927, Монпельє, Еро — 23 вересня 2020, Раматюель, Вар) — французька співачка та акторка.
Життєпис Народилася 7 лютого 1927 року в місті Монпельє, департамент Еро, на півдні Франції. Її батько Жерар Греко був уродженець Корсики, мати Жульєт Лафешин (1899—1978) — француженка. Після розлучення батьків вихованням малої Жульєт та її старшої сестри Шарлотти займалися батьки матері, які обоє померли 1933 року, після чого мати забрала доньок до Парижа.
Під час Другої світової війни Жульєт наслідуючи приклад матері і сестри вступила до лав руху Опору, була заарештована разом з ними гестапо, але уникла вислання через юний вік (її матір та сестру було відправлено до табору Равенсбрюк, звідки їх було звільнено Чарвоною армією). Жульєт, яка лишилася в Парижі сама, прихистили материні друзі.
Скоро Жульєт стала однією з найяскравіших зірок повоєнної Франції, втіливши у своїх піснях розчарування та бідність французької інтелігенції, що стали наслідком Другої світової війни. Її образ того часу складався з чорного вбрання та довгого темного волосся, що розліталося. Греко, яка інтерпретувала тексти Раймона Кено, Жака Превера та Бориса Віана, часто відвідувала артистичні кав'ярні передмістя Сен-Жермен, де оберталася у колах паризької богеми. На той час її близьким другом був автогонщик Жан-П'єр Вімілль, а після його загибелі — музикант Майлз Девіс.
1949 року виконала невелику роль у фільмі Жана Кокто «Орфей». У 1950—1960 роках зіграла низку головних ролей у фільмах голлівудського кінопродюсера Дерріла Ф. Занука, з яким на той час перебувала у стосунках. Також помітною стала головна роль у французькому містичному мінісеріалі «Бельфегор — привид Лувра» (1965).
1992 року записала аудіокнигу «Листи до дочки» мадам де Севіньє. 1999 року на її честь названо сорт троянд Жульєт Греко.
2015 року, у 89-річному віці, завершила свій останній світовий тур «Merci»https://juliettegreco.fr/chansons/merci-la-derniere-tournee-de-juliette-greco/.
Жульєт Греко померла 23 вересня 2020 року в себе вдома у місті Раматюель, департамент Вар, на півдні Франції в 93-річному віці. Похована на цвинтарі Монпарнас у Парижі поряд з чоловіком.
У вересні 2021 року неподалік абатства Сен-Жермен-де-Пре в 6-му окрузі Парижа було відкрито площу Жульєт Греко ()https://www.paris.fr/pages/juliette-greco-et-paris-une-histoire-d-amour-12206.
Особисте життя Греко тричі була у шлюбі: 1953—1956 — Філіпп Лемейр, актор. 1954 року у подружжя народилась дочка Лоранс-Марі (померла 2016 року від раку). Шлюб завершився розлученням. 1966—1977 — Мішель Пікколі, актор. Цей шлюб також завершився розлученням. 1988 року її чоловіком став піаніст і її акомпаніатор Жерар Жуане (нар. 2 травня 1933). Шлюб тривав до смерті Жуане 16 травня 2018 року.
Дискографія
1950 — Si tu t'imagines 1950 — La Fourmi 1951 — Je suis comme je suis 1951 — Les Feuilles mortes 1951 — Sous le ciel de Paris 1951 — Je hais les dimanches 1953 — La Fiancée du pirate 1954 — Coin de rue 1955 — Chanson pour l'Auvergnat 1960 — Il n'y a plus d'après 1961 — Jolie Môme 1961 — C'était bien (Le P'tit bal perdu) 1962 — Accordéon 1962 — Paris canaille 1963 — La Javanaise 1966 — Un petit poisson 1967 — Déshabillez-moi 1970 — Les Pingouins 1971 — La Chanson des vieux amants 1971 — J'arrive 1972 — Mon fils chante 1977 — Non monsieur je n'ai pas vingt ans 1983 — Le temps des cerises 1988 — Ne me quitte pas 2003 — L'Éternel féminin 2009 — Je me Souviens De Tout 2011 — Ça se Traverse et C'est Beau 2013 — Gréco chante Brel 2015 — Merci
Бібліографія 1994 — «Jujube» (автобіографія), з передумовою Жозіан Севіньє, видавництво «Сток». 2012 — «Je suis faite comme ça» (автобіографія), видавництво «Фламмаріон».
Фільмографія
Кіновтілення 2010 — У фільмі «Генсбур. Герой і хуліган» (жанр якого зазначено як біографічна фантазія) роль Жульєт Греко виконала Анна Муглаліс. 2011 — У телефільмі «V значить Віан» () роль Жульєт Греко зіграла Міріам Моралі.
Відзнаки 2012 — Орден Почесного легіону командорського ступеня; офіцерського ступеня (2002); кавалерського ступеня (1984). 2015 — Орден «За заслуги» (Франція) — Великий офіцер; командорського ступеня (2006); офіцерського ступеня (1999). 2016 — Орден Мистецтв та літератури командорського ступеня.
Галерея
Примітки
Посилання