Адольф Олексійович Ільїн (; 9 квітня 1923, Бураково, Петроградська губернія, РРФСР, СРСР — 19 липня 1990, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський актор театру і кіно. Заслужений артист РРФСР (1956).
Біографія Адольф Ільїн народився 9 квітня 1923 року в селі Бураково Петроградської губернії.
З 1938 по 1941 роки Адольф Ільїн був артистом Свердловського театру опери та балету імені А. Ст. Луначарського.
Брав участь у німецько-радянській війні (1941—1945), служив санітаром санітарної роти 46-го гвардійського стрілецького полку 16-ї гвардійської ордена Леніна стрілецької дивізії 30-ї армії Західного фронту РСЧА. Демобілізувався в жовтні 1945 року в званні гвардії старшини в східно-прусському місті Кенігсберзі (нині Калінінград)Адольф Алексеевич Ильин. Заслуженный артист РСФСР (13 сентября 1956 года). Биография. Авторский интернет-проект Сергея Николаева «Киносозвездие» // kinosozvezdie.ru (5 сентября 2008 года).
5 жовтня 1942 року був нагороджений медаллю «За відвагу»Ильин Адольф Алексеевич, гвардии красноармеец. Документы о награждении медалью «За отвагу» (наградной лист и приказ подразделения ВС 30-й Армии Западного фронта РККА № 69/Н от 5 октября 1942 года). Интернет-портал «Память народа» Министерства обороны Российской Федерации // pamyat-naroda.ru. У нагородному листі гвардії червоноармійця Адольфа Ільїна коротко викладено його особистий бойовий подвиг:
Після війни, в 1946 році, Адольф Ільїн закінчив театральну студію при Свердловському державному театрі драми і став актором цього театру.
У 1955 році почав зніматися в кіно.
З 1963 року працював режисером на «Свердловській кіностудії».
У 1966 році переїхав до Мінська, де служив актором у трупі Державного російського драматичного театру імені Максима Горького Білоруської РСР.
У 1968 році перебрався до Новосибірська, в театр «Червоний факел».
З 1970 по 1975 роки служив у Воронезькому державному драматичному театрі імені А. В. Кольцова.
Два сезони, з 1975 по 1977 роки, був актором Московського академічного театру імені Володимира Маяковського, потім один сезон — в театрі кіноактора при кіностудії «Молдова-фільм» у Кишиневі. У 1978 році повернувся в трупу Театру імені Володимира Маяковського, де служив до своєї кончини і за п'ятнадцять років створив більше п'ятдесяти ролей. Найбільш вдалими з них були: Брюхатий («Енергійні люди»), Одиноков (Аморальна історія"), Бобринець («Захід»), Фрязін («Молва»), Сенатор-кінь («Театр часів Нерона і Сенеки»).
Помер Адольф Ільїн 19 липня 1990 року в Москві, у віці шістдесяти семи років. Похований на Преображенському цвинтарі (13-а ділянка)Фотография могилы А. А. Ильина на Преображенском кладбище в Москве. Авторский интернет-проект Сергея Николаева «Киносозвездие» // kinosozvezdie.ru (19 ноября 2013 года).
Родина Перша дружина — Зінаїда Борисівна Ільїна, лікар-педіатр, Заслужений лікар РосіїИльин Владимир — Ванюшин в сериале «Исаев». — Советский и российский актёр театра и кино, народный артист России. Газета «Комсомольская правда» // kp.ru (10 октября 2009 года). Старший син — Володимир Адольфович Ільїн (. 16 листопада 1947, Свердловськ), актор, Народний артист Російської Федерації (1999). Молодший син — Олександр Адольфович Ільїн (. 8 травня 1952, Свердловськ), актор, Заслужений артист Російської Федерації(1994). Старший онук — Ілля Олександрович Ільїн (. 1971), актор. Середній онук — Олексій Олександрович Ільїн (. 1980), актор. Молодший онук — Олександр Олександрович Ільїн (. 22 листопада 1983, Москва), актор. Друга дружина — Неллі Андріївна Ільїна-Гуцол, актрисаИльин Адольф Алексеевич. Заслуженный артист РСФСР (1956). Биография. Сайт «Актёры советского и российского кино» // rusactors.ru.
Творчість
Державні нагороди СРСР за військові заслуги
Фільмографія
— Мати — околоточний — Вона вас кохає — пасажир автобусу з «Огоньком» — У гонитві за славою — співробітник конструкторського бюро Зебрін — Правда — гайдамак — Черговий рейс — Митрофан Ілліч — Золотий дім — Нойон Ело — Катя-Катюша — член президії на зборах — Королева бензоколонки — вусатий механік — Зелений будинок — Редькін, начальник лісопункту — Я солдат, мамо — Анейчик — Женя, Женечка і «Катюша» — командир дивізіону — Ми з Вулканом — новий господар собаки — Сміливого куля боїться — повновидий поліцай — Початок — статист — Пропажа свідка — — Вид на проживання — Карпов, редактор газети, до якої пішов служити Савельєв — Найсильніший — Мусабай — Зустрінемося біля фонтану — Метельников, шабашник — Строгови — Євдоким Юткін — Золота міна — Гришанін — Життя Бетховена — свідок на конгресі — Шерлок Холмс і доктор Ватсон — Енох Дреббер — Один і без зброї — Льоха — Закон зимівлі — старий тесля — Такий дивний вечір у вузькому сімейному колі (телеспектакль) — лесничий — Перехід на літній час — Сергій Миколайович — Життя Клима Самгіна — Безбєдов — Розмах крил — пасажир 1-го салону — Петроградські Гавроші — Тулла — Об'єктивні обставини — Іванов — Філіпп Траум — монах
Визнання заслуг 1942 — медаль «За відвагу» (наказ підрозділи Збройних сил СРСР 30-ї армії Західного фронту РСЧА № 69/Н від 5 жовтня 1942 року). 1985 — орден Вітчизняної війни I ступеня (наказ міністра оборони СРСР № 71 від 6 квітня 1985 року).
Державні нагороди та звання РРФСР 1956 — почесне звання «Заслужений артист РРФСР» (13 вересня 1956 року).
Примітки
Посилання Адольф Алексеевич Ильин // Виктор Яковлевич Дубровский — Театр 75. — Театр имени «Вл. Маяковского», 1999. — 695 с. — стр. 283—284 Адольф Алексеевич Ильин // Воронежская энциклопедия, Том 1, 2008. — стр. 328