Зухра́ (Зухара; ) — позначення планети Венера в середньовічній ісламській літературіСм. Füzuli, M. Əsərləri / Под ред. Т. Керимли. — Б. Şərq-Qərb, 2005. C. 126. У перекладі з арабської означає промениста або блискуча. В арабській () та іранських мовах Венеру й надалі називають Зухрою (, ).
В астрономії Згідно з космогонічними уявленнями давніх арабів, існує сім небесних сфер, розташованих одна в іншій: перша — Місяць, друга — Утарид (Меркурій), третя — Зухра (Венера), четверта — Сонце, п'ята — Марріх/Бахрам (Марс), шоста — Муштарі (: Юпітер) і сьома — Кайван (Сатурн). Зухру також називають Білою зіркою.
У міфології За переказами, Зухра колись була земною дівчиною небаченої краси, в яку закохалися ангели . Проте дівчина не мала почуттів до ангелів і була благочестивою, тому вона лише удавала, що хоче відповісти їм взаємністю. В обмін на своє кохання вона дізналася від них таємне ім'я Бога і, вимовивши його, піднялася на небо, перехитрувавши ангелів. Потрапивши на небеса, Зухра не була скинута Богом, враженим її красою і благочестям. Він зробив її небесним світилом і зобов'язав грою на арфі скеровувати хор планет.
Див. також Шукра — Венера в уяві індусів
Примітки
Література