Марія Іск'єрдо (; 30 жовтня 1902, за іншими відомостями — 1906, Сан-Хуан-де-лос-Лагос — 3 грудня 1955, Мехіко) — мексиканська художниця.
Життєпис У п'ять років втратила батька, з сім'єю бабусі жила в Агуаскальєнтесі, Торреоні, Сальтільйо. В школі Сальтільйо почала вчитися живопису. В 14 років потрапила в шлюб, народила трьох дітей, коли їй ще не виповнилося двадцяти. 1927 року приїхала до Мехіко, розійшлася з чоловіком, вступила до художньої Академії Сан-Карлос, де навчалася протягом року. Слухала курс історії мистецтва, який читав видатний мексиканський філософ Антоніо Касо. Познайомилася з Дієго Ріверою. Стала подругою Руфіно Тамайо, який був її наставником у техніці живопису (гуаш, акварель) і вплинув на її манеру формативного періоду 1929—1933 років.
Після відходу з Академії жила в Агуаскальєнтесі і Сальтільйо. 1944 року знову одружилася, у 1953 і цей шлюб розпався.
Перша персональна виставка Іск'єрдо відбулася в галереї Палацу образотворчих мистецтв у Мехіко (1929, передмову до каталогу написав Дієго Рівера). Того ж і наступного року її роботи експонувалися в Нью-Йорку — це була перша виставка мексиканської художниці за межами Мексики. Експозиція включала чотирнадцять картин, серед яких натюрморти, портрети і пейзажі. 1930 року представила в музеї Метрополітен виставку мексиканського народного мистецтва та живопису, до якої увійшли роботи Руфіно Тамайо, Марії Іск'єрдо, Дієго Рівери і . Від 1929 художниця працювала також у техніці гравюри.
Від 1935 року Іск'єрдо викладала в Школі пластичних мистецтв (Escuela de Artes Plásticas) при Секретаріаті народної освіти і була членом Ліги професійних і творчих діячів (Ліга революційних письменників і художників). Вона також була членом-засновником Casa de Artistas de América (Будинок американських художників).
Коли французький поет і теоретик сюрреалізму Антонен Арто подорожував Мексикою, він був зачарований роботами Іск'єрдо, і описав її картини як «чесні, спонтанні, примітивні і тривожні». Через свою дружбу з Арто Іск'єрдо прийняла деякі принципи сюрреалізму. Завдяки його впливу художниця змогла виставитися в Парижі 1937 року.
Як жінка-художниця, Марія Іск'єрдо страждала від монополії муралістів Дієго Рівери, Хосе Ороско і Альфаро Сікейроса, які систематично блокували її спроби написати фрески в Мехіко. 1948 року з Іск'єрдо розірвали контракт на цикл розписів у Палаці федерального округу. На думку Рівери, жінка не володіла необхідними якостями для виконання стінових робіт, і художниці б не вистачило ні таланту, ні досвіду, щоб завершити такий великий проєкт. Донині збереглися лише ескізи настінного проєкту Марії Іск'єрдо.
Марія Іск'єрдо чинила опір цьому тиску протягом усього життя. В своїй книзі «La mujer y el arte mexicano» художниця пише: «Народитися жінкою і мати талант — злочин».
1948 року Іск'єрдо перенесла інсульт і була частково паралізована. Завдяки своїй силі волі вона змогла продовжити малювати, але через силу і не досягнувши попереднього рівня. Марія Іск'єрдо померла в Мехіко 3 грудня 1955 року.
25 жовтня 2002 року, через сто років після народження художниці, Національна комісія з мистецтва та культури в Мехіко оголосила роботи Марії Іск'єрдо національною культурною спадщиною (Artistico de la Nación). Таким чином вона отримала заслужене місце поміж інших великих художників свого часу — Хосе Клементе Ороско, Давида Альфаро Сікейроса, доктора Атля і Фріди Кало.
Творча манера Живопис Іск'єрдо (пейзаж, портрет, натюрморт) відрізняється інтенсивністю колірного рішення. Її зближують з сюрреалізмом, хоча вона значно ближча до народного мистецтва, примітиву, живопису Матісса.
Роботи онлайн Retrato de Belem, 1928 La Sopera, 1929 El teléfono, 1931 Hombre con caballo, 1932 Naturaleza muerta, 1932 El domador, 1932 Calvario, 1933 Alegoría del trabajo, 1936 Alegoría de la libertad, 1937 La raqueta, 1938 Caracoles, 1939 Retrato de Juan Soriano, 1939 Ensayo de Ballet, 1939 El circo, 1939 El mantel rojo, 1940 El ronzal azul, 1940 Estación tropical, 1940 Escena de circo, 1940 El baile del oso, 1940 Retrato de María Asúnsolo, 1941 El alhajero, 1942 Mi tía, mi amiguito y yo, 1942 Guachinango, 1943 Troje, 1943 Orquídeas, 1944 Viernes de Dolores, 1944 — 45 La tierra, 1945 Coscomates, 1945 Retrato de Edmé Moya, 1945 Zapata, 1945 Payasos, 1945 Autorretrato, 1946 Naturaleza muerta con huachinangos, 1946 Armario abierto, 1946 Llamas de Machu Pichu, 1946 Caballos en el río, 1946 El idilio, 1946 La niña indiferente, 1947 Autorretrato, 1947 Alacena, 1947 La soga, 1947
Визнання
Прізвищем художниці названо кратер на Меркурії ( ).
В листопаді 2012 останки художниці перепоховано в Ротонді видатних діячів.
Примітки
Література The true poetry: the art of María Izquierdo / Elizabeth Ferrer, ed. New York: Americas Society Art Gallery, 1997 (каталог виставки) María cumple 100 años: retratos memoriosos de los amigos de María Izquierdo / Claudia Burr, ed. México: Ediciones Tecolote, 2002 (збірка текстів та іконографія, до сторіччя художниці) Un arte nuevo: el aporte de María Izquierdo = A new art: the contribution of María Izquierdo / James Oles ao, eds. Mexico: Universidad Nacional Autónoma de México, 2008 (каталог виставки)
Посилання Роботи в музеях світу