Папа́й () — за Геродотом пращур всіх скіфів, скіфський Зевс, ім'я якого Геродот пов'язував з  — , чоловік Апі.

Геродот тричі згадує Папая: як батька Таргітая (IV, 5);; у загальному переліку (IV, 59);; у відповіді Іданфірса/ Ідантура Дарію (IV, 127).;

Друга згадка цікава тим, що має прямий аналог у міфології іншого іраномовного народу — осетин. У загальній весільній молитві останніх перелік духів подається за тією ж схемою, що й у Геродота: дух домашнього вогнища (Сафа), дух охоронець громади та родини Тихост/ Тухваст, інші духи,«У весільних молитвах Тихост йде у парі з духом родинного вогнища, завжди слідом за ним, й тільки після звернення до цієї пари йде звернення до інших духів.» Ж. Дюмезиль. Скифы и нарты. Наука, 1990. що може вказувати на можливе джерело або Геродота, або його інформатора.

Щодо функцій осетинського Тихоста/ Тухваста головні наступні: Бог (дух) Грози; охоронець та захисник громади;Загальна молитва: «О Тихост, ми коримось тобі! Розбий, знищ того, хто хоче вдертися до нас силою, порушив наші кордони!» Ж. Дюмезиль. Скифы и нарты. Наука, 1990. покровитель та захисник родини. Ж. Дюмезиль. Скифы и нарты. Наука, 1990.

Іншу неймовірну етнографічну пам'ятку осетин (безумовно, саме скіфська ізоглоса) записано В. Міллером:

Наведений В. Міллером опис Тихоста/Тухваста має прямі аналоги у скіфо-сколотській культурі: осет. верхи на олені — скол. відомі прикраси кінської збруї з оленячими сюжетами; осет. батіг, обвішаний бубонцями — скол. ритуальні навершники, обвішані бубонцями. Ймовірно, що цар-жрець Топоров В. Н. Мировое дерево. Универсальные знаковые комплексы. Том 1. М.: Рукописные памятники Древней Руси. 2010. сколотів, з'являючись верхи на таким чином прикрашеному коні, з символом влади у руці, відтворював певний міфологічний сюжет.

Згадані сколотські навершники являють собою стилізоване «світове дерево», стовбур якого зливається з фігурою чоловічого божества; від основи стовбура відходять чотири гілки з фігурками чотириногих тварин. Над головою божества зображено орла — символ Папая; хижі птахи, які сидять на гілках, — його помічники. До дерева на ланцюжках підвішені дзвіночки, круглі підвіски та «півмісяці», що символізують грім та небесні світила. Бессонова С. С. Религиозные представления скифов. Киев, Наукова Думка. 1983. Але саме ці антропоморфні зображення є підставою пов'язувати Папая не скільки з богом неба Зевсом, скільки з Богом Грози на кшталт індійського Індри, В. В. Иванов, В. Н. Топоров. Исследования в области славянских древностей. Москва. Наука. 1974. та, взагалі, ці навершники структурно повністю відповідають відомим з опису Геродота священним спорудам для Арея, що, в свою чергу, ставить під сумнів наявність двох богів (Папая та Скіфського Арея) замість одного (скіфський Бог Грози), характерного тим більш для народів індо-іранського кола. Ж. Дюмезиль. Верховные боги индоевропейцев. М., «Наука», 1986. Ймовірно,

Це не суперечить й відомому опису Аміана Марцеліна вірувань аланів: «У аланів голий меч встромлюють в землю, за варварським звичаєм, та вклоняються йому як Марсу, покровителю країни, якою кочують» (). Аммиан Марцелин. Римская история. СПб., 2000. ХХХІ, 2, 23. Ammianus Marcellinus. Res Gestae.

Окремої уваги заслуговує думка щодо відповідності Скіфського Арея авестійському Веретрагні. А. В. Вертиенко. К персонификации скифского воинского божества. Східний світ. № 3. 2012. Щодо цієї думки, то актуальним залишається наступне зауваження:

Теонім Тарга

На відомому пізньоскіфському св'ятилищі Таркана Щеглов А. Н. Большой Кастель и святилище II в. до н.э. в урочище Джангуль. Проблемы античной культуры (тез. докл.). Симферополь, 1988. було знайдено велику кількість графіті з теонімом Тарг(а), що дало підстави для нової етимології імені «культурного героя» сколотів Скіла Таргітая: < скіф. *Targī-tavah- — . Тохтасьев С. Р. Из ономастики Северного Причерноморья. XXI. TRAKANA. ВДИ № 1. 2013

Спеціальні дослідження щодо вжитку слів з основою *tarH- в іранських мовах невідомі.у Етимологічному словнику іранських дієслів під праіранськими основами *tarH- наведено похідні від інших праіндо-європейських основ. Див.: Johnny Cheung. Etymological dictionary of the Iranian verb. Leiden and Boston. Brill, 2007.

Цікаві й більш опрацьовані паралелі ми можемо побачити у низці індоєвропейських мов.

1. Анатолійські мови.

Й навіть більше:

2. Давньоіндійська мова.У Ведах дієслова з коренем *tarh- застосовується переважно у описі перемог Індри, далі Агні тощо.

У Ригведі: (RV 10, 102, 4) «kūṭam sma tṛṃhát abhímātim eti» — достеменно не визначено, як варіант: ; (RV, 1, 133, 1) «vailasthānám pári tṛḷhāḥ áśeran» — ; (RV 6, 16, 48) «tṛḷhā rákṣāṃsi vājínā» — ; (RV 7, 104, 4 = AVŚ 8, 4.4) «índrāsomā vartáyatam diváḥ vadhám / sám pṛthivyāḥ agháśaṃsāya tárhaṇam» —

У Атхарваведі: (AVŚ 5, 17, 7) tṛhyánte — розбивають; (AVŚ 2, 31, 2) atṛham — розчавив; (AVŚ 11, 5, 7) tatarha — повергнув; (AVŚ 8, 8, 11) tṛṇédv — (най) розплющить; (AVŚ 5, 8, 7) tṛṇáhāṃ — розбили.

Отже, враховуючи згадані індо-європейські мовні паралелі, можна припустити наступне: скіфо-сколотський Папай був не тільки мифічним пращуром та охоронцем етносу сколотів, а й скіфським Ареєм, Богом Грози на кшталт ведійського Індри, переможцем хтонічного чудовиська й богом перемоги, богом війни, богом воїнів та богом військового furor. Ймовірно мав друге ім'я — Тарга (чи ім'я зі складовою Тарга-).

Дивись також: Етнічний міф • Скіфський Арей та його меч

Етимологія теоніму

Наразі найбільш поширена наступна етимологія: < скіф. ? < давн. ір.*рā(y)- — . Э. А. Грантовский. Ранняя история иранских племён Передней Азии. М., Восточная литература, 2007.

З цього приводу С. Р. Тохтасьєв зауважує: «аналогічні ономастичні утворення в іранській мені не відомі», й зводить до давн. ір. *papa- — тато, батько. Тохтасьев С. Р. Остракон с поселения ольвийской хоры Козырка XII. Hyperboreus 8/1. 2002.

Можливо, для розкриття образу Папая та етимології його імені слід врахувати наступне:

Беручі до уваги наведений уривок та відомий сюжет з «Діянь Нартів» (Смерть Батраза), з теонімом Таргі/Таркі (й відповідно, з безпосередньо Папаєм) гіпотетично можна пов'язати згаданого Геродотом «скіфського Посейдона» — Тагімасада, якому вклонялися (за Геродотом) лише царські скіфи.

Примітки. Джерела. Посилання