Кеннет Елтон Кі́зі (; 17 вересня 1935, Ла-Хунта, штат Колорадо — 10 листопада 2001, Юджин, штат Орегон) — американський письменник, автор культового роману Над зозулиним гніздом (1962), діяч контркультури, один із засновників руху хіппі; сам себе вважав проміжною ланкою між бітниками й хіппі.
Біографія
Ранні роки: Колорадо, Орегон
Народився в Ла-Хунті, штат Колорадо, в сім'ї власника маслобойні Фредеріка А. Кізі й Женеви (до шлюбу Сміт). Був старшим із двох синів; в нього є молодший брат Джо «Чак». У 1946 їхня родина переїхала в селище Плезант-Гілл біля Спрингфілда, Лейн-каунті, штат Орегон, на ферму, що належала батькові Фреда А. Кізі. Плезант-Гілл, як і Спрингфілд, що є фактично передмістям Юджина, розташовані в долині ріки Вілламетт. Кізі зростав у доброчесній релігійній родині, захоплювався полюванням і рибалкою. Навчався у церковно-приходській, потім у Спрингфілдській середній школі (Springfield High School), займався футболом, боротьбою, боксом. Зачитувався фантастичними і пригодницькими романами Едгара Барроуза і Зейна Грея, його героєм був кіноактор Джон Вейн, також цікавився містикою, магією. У 7-му класі зійшовся з однокласницею Нормою «Фей» Гексбі, яка згодом стане його дружиною.
По закінченні школи у 1953 році вступив до Школи журналістики та комунікації громадського Університету Орегона в Юджині. Навчався за стипендією з футболу, проте скоро перейшов до команди борців. У 1957 зайняв друге місце на змаганнях між коледжами Тихоокеанського узбережжя з боротьби у ваговій категорії до 174 фунтів.
Перед тим у травні 1956 одружився з Нормою «Фей» Гексбі, яка навчалася в Університеті штату Орегон у Корваллісі, проте не уклали офіційного шлюбу; в них народилося троє дітей — дочка Шеннон (нар. 1960), сини Зейн (нар. 1961) і Джед (1964-1984).
Навчаючись в Університеті Орегона, брав участь у студентському братстві «Beta Theta Pi». Під впливом викладача Джеймса Б. Голла зацікавився творчістю Ернеста Хемінгуея і письменників-модерністів, і після кількох спроб розпочати акторську кар'єру в Голлівуді вирішив зосередитися на літературній творчості. Опублікувавши у «Northwest Review» своє перше оповідання «First Sunday of September», здобув стипендію національного фонду Вудро Вільсона. У 1957 році закінчив університет, отримавши ступінь бакалавра з літератури та комунікацій (B.A. in speech and communication).
Переїзд до Каліфорнії
Під впливом Джеймса Б. Голла Кізі вирішив продовжувати літературні студії за магістерською програмою; врешті його зарахували на 5-річний курс Центру письменницької майстерності (Creative Writing Center) Стенфордського університету; щоправда, тут не передбачався магістерський ступінь. Переїхавши з дружиною до Пало Альто, оселився в богемному районі на Перрі Лейн. Тут познайомився з Кеном Бебсом (нар. 1936), Едом Макланаганом (нар. 1932), Герні Норманом (нар. 1937), Венделом Беррі (нар. 1934), Ларрі Макмертрі (нар. 1936), Робертом Стоуном (1937—2015). Ідейні суперечки з керівництвом Центру письменницької майстерності, яке вбачало в Кізі «загрозу цивілізації, інтелектуалізму і тверезості», ускладнювали продовження стипендії на навчання.
Вступивши до університету, десь у 1957 році Кізі написав свій перший роман Кінець осені («End of Autumn») про хлопця з робітничої родини, який отримав стипендію для навчання у школі Ліги Плюща, однак його не опублікував.
Продовжував заняття боротьбою в Сан-Франциско, проте до олімпійської збірної його не взяли через травму плеча.
Від Віка Ловелла, який студіював у Стенфорді психологію і був знайомий з Алленом Ґінзберґом, довідався про експерименти з вивчення впливу на людську психіку ЛСД, мескаліну, псилоцибіну, кокаїну, альфа-метилтриптаміну, диметилтриптаміну, що проводилися у ветеранському шпиталі в Менло-Парку напівтаємно з відома ЦРУ, і що добровольцям за це платили по 75 доларів за сеанс. Аби заробити грошей, Кізі у 1959 погодився на участь в експериментах. Подібно чинили багато хто, той же Аллен Ґінзберґ. Завдяки цьому через 6 місяців Кізі зміг влаштуватися помічником лікаря у психіатричному відділенні, а ще через кілька місяців його взяли нічним санітаром під керівництвом чергової медсестри у психіатричному відділенні ветеранського шпиталю в Менло-Парку. Тут працював разом із майбутнім псьменником і редактором Гордоном Лішем (нар. 1934). У той час Кізі працював над романом Зоопарк («Zoo»), як передбачала програма письменницького курсу Стенфорда. Роман мав бути про комуну бітників у Норд-Біч у Сан-Франциско, але також не був опублікований. В той період на Кізі вплинув викладач і письменник Малкольм Каулі (1889—1989), який свого часу посприяв виходу у світ роману У дорозі Джека Керуака у нью-йоркському видавництві Viking Press, співпрацюючи з видавництвом як консультант.
У 1999 році Кізі згадував про цей період: «Я був надто молодим, щоб бути бітником, і занадто старим, щоб бути хіппі»"Down on the peacock farm". Salon Magazine. 2001. Archived from the original on December 1, 2008. Retrieved June 12, 2009.
Робота санітаром у шпиталі в Менло-Парку дала Кізі матеріал для написання роману Над зозулиним гніздом («One Flew Over the Cuckoo's Nest»). За сприяння Малкольма Каулі він був надрукований у видавництві «Viking Press» на початку 1962 року. Цей твір відразу завоював широку популярність. У 1963 на його основі Дейл Васерман створив спектакль, а Мілош Форман у 1975 зняв однойменний фільм, який отримав «Велику П'ятірку» премій «Оскар»: найкращий фільм, найкращий режисер, найкращі актор та акторка першого плану і найкращий адаптований сценарій — а також 28 інших нагород (серед яких 6 премій BAFTA, 6 Золотих Глобусів) і 11 номінацій. Сам роман здобув номер 58 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу НьюсвікNewsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік .
Про навчання майбутніх письменників у Стенфорді, в тому числі, Кена Кізі, йдеться в романі Чака Кайндера «Медовий місяць» (2001).
«Merry Pranksters»
Отримавши гонорар за книгу, і у зв'язку зі знесенням забудови на Перрі-Лейн, Кізі у серпні 1963 року перебрався в сільську місцевість, придбавши будинок у Ла-Хонді в горах Санта-Крус за 15 миль від кампуса Стенфордського університету. Тут проживав зі сім'єю і друзями, які об'єдналися в комуну «Merry Pranksters» («Приколісти»). Головним захопленням були наркотики, зокрема ЛСД, котра поки що перебувала в рамках закону. З ними тісно зійшлися товариш Кізі по Стенфорду Кен Бебс, музикант, майбутній лідер рок-групи Grateful Dead Джеррі Гарсія, колишній гарвардський професор Річард Алперт, культовий у середовищі біт дженерейшн персонаж, головний герой роману Керуака У дорозі Ніл Кесседі.
У той час Кізі працював над романом Інколи нестримно хочеться («Sometimes a Great Notion») про життя лісорубів Орегона і конфлікт поколінь, в якому проглядається прообраз майбутнього хіппі. У липні 1964 роман мав вийти друком у нью-йоркському видавництві «Viking Press». З цього приводу і щоб відвідати Всесвітню виставку в Нью-Йорку, на якій мав демонструватися космічний апарат на Місяць, Кізі придбав старий шкільний автобус, який назвав «Furthur» (неправильна форма слова further — «далі»). Приколісти переобладнали його, розфарбувавши флюоресцентними фарбами, і вирушили через всю країну на Східне узбережжя. Водієм взяли Ніла Кесседі. По дорозі влаштовували Гепенінги і роздавали ЛСД всім, хто бажав, означивши таким чином початок Психоделічної революції. У Нью-Йорку Ніл Кесседі влаштував Приколістам зустріч зі своїми друзями з біт дженерейшн Джеком Керуаком, який однак холодно поставився до Кізі, й Алленом Ґінзберґом, який гаряче підтримав старт контркультури.
Ця подорож детально описана в документальному романі Тома Вулфа «Електроохолоджувальний кислотний тест». Жан Бодрійяр назвав її «найдивовижнішою мандрівкою в історії людства після походу аргонавтів за золотим руном і блукання Мойсея в пустелі». Вона стала важливим імпульсом до виникнення руху хіппі.Повість чудових літ by Іван Банах - Goodreads https://www.goodreads.com › book › show
Попри те, що роман Інколи нестримно хочеться спершу сприйняли критично, його згодом назвали «однією з найважливіших книг, написаних в Америці другої половини двадцятого століття» (Чарльз Боуден) і першою з дванадцяти найбільших книг Північного Заходу (1997, Американське Північно-Західне товариство письменників). На його основі у 1971 році Пол Ньюман зняв однойменний фільм, який однак великого успіху не здобув.
У діяльності «Merry Pranksters» брали участь письменники, друзі Кена Кізі по Стенфорду Ед «Капітан Кентуккі» Макланаган, Герні Норман, Роберт Стоун, також журналісти Пол Красснер (1932—2019), Стюарт Бранд (нар. 1938), скульптор Рон Бойз (1931—1966), карикатурист Пол Фостер (1934—2003), фотограф Рон Бевірт (нар. 1939). У серпні 1965 року завдяки Гантерові Томпсону в Сан-Франциско Кзі познайомився з членами сан-франциської та оклендської філій байкерського клубу Пекельні янголи та їхнім лідером Ральфом «Сонні» Барґером.
16 жовтня 1965 року Кізі виступив на антивоєнному мітингу в Берклі, проповідуючи втечу від реальності, абстрагування від суспільної боротьби; це стало головною ознакою хіппі-руху.
Десь тоді Кізі висловив сумнів у спроможності літератури впливати на суспільні настрої і потребу нового синтетичного жанру. Підтвердженням стало проведення 27 листопада 1965 року першого «кислотного тесту» (acid tests) — вечірки-гепенінга зі світловими ефектами (стробоскопами) в супроводі новоствореної рок-групи Grateful Dead із роздачею ЛСД всім охочим. Надалі Приколісти провели цілу серію «кислотних тестів» у Каліфорнії, в яких брали участь Аллен Гінзберг, Пекельні янголи та інші діячі контркультури.
Ці події відображені в документальних романах Гантера Томпсона «Пекельні янголи: дивна й жахлива сага» і Тома Вулфа «Електроохолоджувальний кислотний тест».
Проблеми зі законом
Уперше Кізі заарештували у квітні 1965 за звинуваченням у зберіганні марихуани в ході поліцейської облави в Ла-Хонді, але звільнили за підпискою про невиїзд. Вдруге затримали 19 січня 1966 року на даху будинку, де проживав Стюарт Бранд, у кварталі Норт-Біч у Сан-Франциско. Кізі перебував разом із коханкою Керолайн «Mountain Girl» Адамс (нар. 1946), ще однією учасницею «Merry Pranksters»; всі вони прибули для участі в грандіозному світловому і танцювальному шоу «Фестиваль польотів». Після того, як Кізі не з'явився на судове засідання 31 січня, Приколісти вирішили імітувати самогубство письменника, залишивши вантажівку з передсмертною запискою над прямовисною скелею на березі Тихого океану, а самому втікати до Мексики. Вся процедура була облаштована невдало, до того ж Кізі видав себе, необережно подзвонивши до Санта-Круса. Скоро ним зацікавилася мексиканська поліція. Він змушений був переховуватись у Пуерто-Вальярті. У квітні до нього прибула частина Приколістів на чолі з Кеном Бебсом, дружина Фей з трьома дітьми і Ніл Кесседі. В Мексиці опинилася й Керолайн Адамс, яка тут народила дівчинку Саншайн (Sunshine). Дружина Кізі начебто не заперечувала проти їхнього зв'язку. Там же із Керолайн Адамс одружився один із Приколістів Джордж Вокер.
Перебування в Мексиці описане у великому есе «По той бік кордону», опублікованому в колективному збірнику Гаражний розпродаж Кізі («Kesey's Garage Sale») у все тому ж «Viking Press».