Тернопільська губернія — одна з адміністративно-територіальних одиниць, створених після окупації частини Галичини російськими військами під час Першої світової війни. Утворена у вересні 1914 р. у складі Галицько-Буковинського генерал-губернаторства. Центр — Тернопіль.
У губернії було 15 повітів: Бережанський, Богородчанський, Борщівський, Бучацький, Гусятинський, Заліщанський, Збаразький, Калуський, Підгаєцький, Скалатський, Станіславівський, Тернопільський, Тербовлянський, Тлумацький, Чортківський. Губернія мала площу 14,1 тис. км², населення — 1,5 млн осіб (за переписом 1910) .
Тернопільська губернія мала розвинену мережу залізниць, по її території проходили лінії: Перемишль — Львів — Злочів — Тернопіль — Підволочиськ, Тернопіль — Збараж, Тернопіль — Іване-Пусте, Копичинці — Гусятин, Новий Загорж — Хирів — Самбір — Стрий — Станиславів, Галич — Тернопіль, Хриплин — Бучач — Чортків — Копичинці (Копачинці), Львів — Підгайці.
У результаті Горлицького прориву 1915 австро-угорських і німецьких військ росіяни залишили західну частину новоствореної губернії. Губернія припинила існування після звільнення всієї її території від російських військ у липні 1917 внаслідок провалу наступу Керенського.
Див. також Галицько-Буковинське генерал-губернаторство
Джерела