Рахель Янаїт Бен-Цві (; при народженні — Ґолда Лишанська, Голда Лішанська; 3 травня 1886, Малин, Київська губернія, Російська імперія — 16 листопада 1979, Єрусалим, Ізраїль) — ізраїльська письменниця, освітня діячка, лідерка соціалістичного сіонізму. Провідна активістка «ішуву» Палестини та Ізраїлю. Лауреатка премії Ізраїлю (1978).
Дружина другого Президента Ізраїлю Іцхака Бен-Цві.
Біографія Народилася 1886 року в місті Малин, Російська імперія (тепер Житомирська область, Україна), у сім'ї Меїра Йони та Шошанни, у яких було ще три дочки. Ім'я при народженні — Ґолда Лишанська (), пізніше вона змінила ім'я та прізвище на Рахель Янаїт, на честь юдейського царя Александра Янная (), відомого своїми завоюваннями територій; а також для співзвучності з іменем батька «Йона» ().
Навчалася у місцевому хедері, пізніше — у гімназії в Житомирі. Знала російську мову, давала уроки івриту. Трохи жила у Києві, де стала співзасновницею єврейської соціал-демократичної робітничої партії «Поалей-Ціон». За активну політичну діяльність була заарештована й сиділа у в'язниці. З 1905 року вивчала ботаніку та зоологію в Єнському університеті (Німеччина). Громада Малина делегувала її на сьомий сіоністський конгрес у Базелі (Швейцарія).
1908 року емігрувала до Палестини, яка тоді перебувала під владою Османської імперії. Там вона стала лідеркою серед євреїв Другої Алії. Того ж року ввійшла до складу засновників та викладачів Єврейської гімназії в Єрусалимі. 1909 року взяла участь в установчих зборах єврейської організації самооборони «Га-Шомер» у Кефар-Тавор. 1910 року разом з Іцхаком Бен-Цві заснувала друкований орган соціалістичного руху «Га-Ахдут» ().
З 1911 по 1914 рік вивчала агротехніку в університеті Нансі (Франція), по поверненні до Палестини вона продовжила свою координаційну роботу між організаціями «Га-Шомер» та «Нілі».
1918 року одружилася з Іцхаком Бен-Цві, народила двох синів — Амрама (1922) та Елі (1924), який загинув 1948 року, під час громадянської війни в кібуці Бейт-Кешет.
Після Першої світової війни, 1920 року, заснувала в Єрусалимі розсадник, щоб вчити інших доглядати за рослинами, а вже 1928 року вона заснувала ферму для робітниць (), щоб навчати сільському господарству. Організовувала підпільну алію іммігрантів через Сирію та Ліван. Була однією з очільниць «Гаґана» у Єрусалимі, і була залучена до вбивства антисіоніста Якоба Ісраеля де Хаана 1924 року.
Після заснування Держави Ізраїль активно займалася організацією процесу абсорбції іммігрантів з арабських країн.
Рахель Янаїт Бен-Цві підтримувала необхідність набирати до армії і дівчат, про що сказала в інтерв'ю в 1950-х:
1952 року чоловік Рахель став президентом Ізраїлю. Як перша леді Ізраїлю, вона зробила будинок президента відкритим для людей з усіх верств ізраїльського суспільства. Протягом цього періоду вона писала про освіту й оборону, і написала автобіографію під назвою «Ми — „олім“» (), опубліковану 1961 року.
1963 року, після смерті чоловіка, започаткувала фонд «Яд Бен-Цві», метою якого є дослідження та публікування матеріалів з історії Ізраїлю.
Рахель Янаїт померла 16 листопада 1979 року. Похована на цвинтарі Гар ха-Менухот (Єрусалим).
Нагороди та відзнаки Премія Генрієтти Сольд (1958); Почесне громадянство Єрусалиму (1965); Премія Ізраїлю за особливий внесок у суспільство та державу Ізраїль (1978).
Див. також
Список одержувачів премії Ізраїлю
Список літератури
Посилання Біографія Rachel Yanait Ben-zvi Encyclopedia of Jewish Women