«Вікно у двір» () — американський трилер Альфреда Гічкока 1954 року за мотивами оповідання Корнела Вулріча «Мабуть, це було вбивство», який є зразковим прикладом побудови чудового саспенсу в кіно, особливо, якщо взяти до уваги технічні обмеження, тому що дія відбувається в одній декорації.

На 1 березня 2024 року фільм займав 51-шу позицію у списку 250 найкращих фільмів за версією IMDb.

Сюжет Джеф Джефріз (Джеймс Стюарт), фотограф, який працює в журналі та зламав собі ногу, змушений нудьгувати в чотирьох стінах і розважається лише тим, що підглядає у бінокль за повсякденним життям двору й сусідами у будинку навпроти. Помітивши підозрілу поведінку одного з них, він вирішив, що той убив свою дружину. Через неможливість пересуватися Джеф звертається за допомогою до своєї нареченої Лізи (Грейс Келлі), спокійної блондинки, яка працює моделлю в будинку моди. Дівчина палко в нього закохана і тому погоджується виконувати за нього небезпечну «роботу ногами».

У ролях Джеймс Стюарт — Л. Б. Джефріз Грейс Келлі — Ліза Фремон Вендел Корі — детектив Томас Дойл Телма Ріттер — Стела Реймонд Берр — Ларс Торвальд Джудіт Евелін — міс «Одиноке Серце» Рос Багдасарян — композитор Джорджина Дарсі — міс Торсо Ірен Вінстон — місис Анна Торвальд Кетрін Грант — дівчина на вечірці автора пісень

Знімальна група Режисер: Альфред Гічкок Сценарій: Джон Майкл Гейс, Корнел Вулріч (автор оповідання) Оператор: Роберт Беркс Художники: Хел Перейра, Джозеф МакМіллен Джонсон Композитор: Франц Ваксман Монтаж: Джордж Томазіні Грим: Волі Вестмор Костюми: Едіт Гед Звук: Джон Коуп, Геррі Ліндгрен

Цікаві факти Камео Альфреда Гічкока — заводить годинник у квартирі музиканта. «Якщо ви не відчуєте приємного жаху під час перегляду „Вікна у двір“ ущипніть себе — скоріш за все ви вже мертві» — один з рекламних слоганів фільму. Павільйонні декорації, використані у фільмі, на момент створення картини були найбільшими, побудованими на студії Paramount Pictures. Павільйон був побудований за моделлю реально існуючого в Нью-Йорку двора. Прообразом для любовних стосунків головного героя та його дівчини став роман знаменитого фотографа Роберта Капи та акторки Інгрід Бергман. Інтер'єр квартири головного героя повторює обстановку квартири іншого знаменитого американського фотографа Сліма Ааронса. Це єдиний фільм, у якому Грейс Келлі можна побачити із цигаркою.

Значення в культурі «Вікно у двір» вважається одним із класичних фільмів світового кіно і став джерелом для багатьох наслідувань та цитат.

Під враженням від перегляду фільму Хуліо Кортасар написав новелу «Слина диявола», яка лягла в основу фільму Мікеланджело Антоніоні «Фотозбільшення».

У 1991 році було знято радянську екранізацію оповідання — «Вікно навпроти». У 1998 році було знято однойменний ремейк. Режисер — Джефф Блекнер. У головних ролях знялися Крістофер Рів та Деріл Ганна. У 2007 році було знято фільм «Параноя» за мотивами фільму «Вікно у двір».

Фільм спародіювали у мультсеріалі «Сімпсони» в епізоді «Барт темряви». У серіалі «Касл» сота серія «Життя інших» знята за мотивами фільму «Вікно у двір».

Сцена очікування вбивці за зачиненими дверима та телефонного дзвінка, який залишається без відповіді, процитована у фільмі братів Коен «Старим тут не місце». «Вікно у двір» вплинуло на Френсіса Форда Копполу і Браяна Де Пальму, які зняли пізніше трилери «Розмова» і «Прокол» відповідно, наповнені посиланнями до Хічкока.

Нагороди

Нагороди

1955 — Премія Едгара Аллана По Найкращий художній фільм — Джон Майкл Хейс

1954 — Премія Національної ради кінокритиків США Найкраща акторка — Грейс Келлі

Номінації

1955 — Премія «Оскар» Найкраща операторська робота — Роберт Беркс Найкращий режисер — Альфред Гічкок Найкращий звукозапис — Лорен Райдер Найкращий сценарій — Джон Майкл Хейс

1955 — Премія BAFTA Найкращий фільм

Примітки

Посилання

Detailed review