Георгій Сергійович Павлов (, місто Маріуполь, тепер Донецької області — покінчив життя самогубством , місто Москва) — радянський державний діяч, керуючий справами ЦК КПРС, 1-й секретар Марійського обласного комітету КПРС. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1971 роках. Член ЦК КПРС у 1971—1986 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 5—10-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (4.12.1980).

Життєпис Народився в родині робітника. У 1926 році переїхав до міста Ленінграда, закінчив дев'ять класів школи.

З 1926 року — розмітник, майстер заводу в місті Ленінграді. З 1931 року — викладач і завідувач навчальної частини школи фабрично-заводського учнівства (ФЗУ) при Дніпровському металургійному заводі імені Дзержинського в місті Кам'янське Дніпропетровської області.

У 1936 році закінчив Дніпродзержинський металургійний інститут, інженер-металург.

У 1936—1940 роках — заступник директора навчального комбінату Дніпровського металургійного заводу імені Дзержинського міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Член ВКП(б) з 1939 року.

У 1940—1941 роках — інструктор, завідувач металургійного відділу Дніпродзержинського міського комітету КП(б)У Дніпропетровської області.

З початку німецько-радянської війни був евакуйований в східні райони СРСР. З 1942 по 1943 рік працював в Орському міському комітеті ВКП(б) Чкаловської (Оренбурзької) області.

У 1943—1945 роках — 2-й секретар Дніпродзержинського міського комітету КП(б)У Дніпропетровської області.

У 1945 — грудні 1947 року — 1-й секретар Дніпродзержинського міського комітету КП(б)У Дніпропетровської області.

У грудні 1947 — вересні 1949 року — інспектор Управління кадрів ЦК ВКП(б), інструктор відділу партійних, профспілкових і комсомольських органів ЦК ВКП(б).

У вересні 1949 — 9 травня 1950 року — 1-й секретар Магнітогорського міського комітету ВКП(б) Челябінської області.

У квітні (офіційно 12 липня) 1950 — 3 березня 1951 року — 2-й секретар Челябінського обласного комітету ВКП(б).

У березні 1951 — квітні 1954 року — заступник голови виконавчого комітету Костромської обласної ради депутатів трудящих.

У квітні 1954 — січні 1955 року — секретар Костромського обласного комітету КПРС.

У січні 1955 — січні 1956 року — 1-й секретар Костромського міського комітету КПРС.

У січні 1956 — грудні 1957 року — 2-й секретар Костромського обласного комітету КПРС.

29 грудня 1957 — 28 листопада 1963 року — 1-й секретар Марійського обласного комітету КПРС.

У листопаді 1963 — грудні 1965 року — завідувач відділу Комітету партійно-державного контролю ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР.

У грудні 1965 — вересні 1983 року — керуючий справами ЦК КПРС.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 грудня 1980 року за великі заслуги перед Комуністичною партією та Радянською державою і в зв'язку з сімдесятиріччя з дня народження Павлову Георгію Сергійовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

З вересня 1983 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Покінчив життя самогубством (викинувся з балкона) 6 жовтня 1991 року. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди і звання Герой Соціалістичної Праці (4.12.1980) два ордени Леніна (4.12.1970, 4.12.1980) орден Жовтневої Революції (5.05.1975) три ордени Трудового Червоного Прапора (23.01.1948, 5.10.1957, 9.12.1960) дві медалі «За трудову доблесть» (19.10.1943, 25.12.1959) медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «Ветеран праці» медалі Державна премія СРСР (1980)

Примітки

Джерела Павлов Георгий Сергеевич Павлов Георгий Сергеевич