Альхесіраська тайфа (; ) — в 1013–1035, 1038–1058 роках невеличка ісламська монархічна держава на Піренейському півострові зі столицею в місті Альхесірас. Арабською — емірат Аль-Джазіра.
Історія 1013 року кордовський халіф Сулайман ібн аль-Хакам на дяку за повернення влади надав володіння Аль-Джазіра роду Хаммудідів. 1016 року останні захопили владу в халіфаті. 1018 року правитель Аль-Джазіри Аль-Касім аль-Мамун став новим халіфом.
1035 року після смерті Аль-Касіма його брат Ях'я ібн Алі приєднав Альхесірську тайфу до Малазької. У 1038 незалежність тайфи відновив Мухаммад ібн аль-Касім.
У 1058 році останнього еміра Аль-Джазіри — Аль-Касіма авль-Ватіка — було повалено Аль-Мутамідом, еміром Севільї.
Еміри Аль-Касім аль-Мамун (1013—1018) Мухаммад ібн аль-Касім (1035), вперше приєднано до Малаги Мухаммад ібн аль-Касім (1038—1048), вдруге Аль-Касім авль-Ватік (1048—1058)
Джерела Martín Gutiérrez, Diego J. (1997). «Sociedad política campogibraltreña. Desde los orígenes hasta la incorporación a Castilla». Historia del Derecho. ISSN, Págs. VV.AA. Historia de Algeciras (3 volumes). Diputación de Cádiz (2001).