Михайло Якович Фененко (23 жовтня 1860 — імовірно 1918) — генерал-майор Російської Імператорської армії, Георгіївський кавалер. Герой Першої світової війни́.
Життєпис
Народився р. З дворянського роду Фененків. Син колезського секретаря Якова Михайловича Фененка та Ганни Петрівни Кравченко.
Закінчив Ярославську військову прогімназію і Тифліське піхотне юнкерське училище. Випущений у Єлисаветпольський 156-й піхотний полк.
Почав службу 11.08.1878 р. Прапорщик (ст. 23.05.1883 р.). Підпоручик (ст. 30.08.1884 р.). Поручик (ст. 30.08.1888 р.). Штабс-капітан квітень 1899 р.; (ст. 15.03.1899 р.; за відмінну службу). Капітан (ст. 06.05.1900 р.). На 01.01.1909 р. у тому ж чині та полку. Підполковник (ст. 26.02.1909 р.). На 15.05.1913 р. у тому ж чині та полку. Полковник (пр. 06.06.1914 р.; ст. 06.05.1914 р.; за відмінну службу). Участник Першої світової війни у складі того ж полку. Командир Єлисаветпольського 156-го піхотного полку (з 29.11.1915 р. по жовтень 1917 р.). На 01.08.1916 р. і 01.1917 р. у тому ж чині та посаді. Генерал-майор (пр. 20.05.1917 р.; ст. 03.02.1916 р.; на підставі Георгіївського статуту). З 22.10.1917 р. — командир 2-ї бригади 39-ї піхотної дивізії (1-й Кавказький армійський корпус).
Після жовтневого перевороту 1917 року 39-та піхотна дивізія організовано вийшла з Туреччини (Сарикамиш), де героїчно тримала фронт, та опинилася в самому центрі бурхливих революційних подій на Кубані. За неперевіреними даними, генерал-майор М. Я. Фененко, імовірно, був убитий «червоними дербентцями» навесні 1918 р. разом з іншими офіцерами дивізії на залізничній станції Ладозька (станиця Ладозька на Кубані).
Участь у бойових діях
«1 Кавказский корпус всю войну дрался на Кавказе. Им командовали генерал Берхман и генерал Калитин, 20-я пехотная дивизия вскоре его покинула. Что же касается богатырской 39-й, то каждый её полк стоил целой дивизии. Вспомним знаменитое дело дербентцев при Сарыкамыше, где рота Вашакидзе взяла Исхана-пашу и его трех начальников дивизий. Вспомним кубинцев при Азап-Кее, штурм Эрзерума — бакинцев Пирумова на Далангезе, елисаветпольцев Фененко при Чобан-Деде. А затем мамахатунские и эрзинджанские бои, где каждый из полков 39-й дивизии уничтожил по две дивизии отборной турецкой пехоты — дарданелльских победителей. Корпус взял за всю войну до 400 орудий, из них 265 — на штурме Эрзерума.» А. Керсновский. «История русской армии».
Родина Дружина — Крижановська Софія Єлисеївна. Син — Фененко Георгій Михайлович (11.06.1888 — ?). Випускник 2-го Київського Миколаївського військового училища. Випуск 01.10.1915 р. — у прапорщики з юнкерів із зарахуванням до армійської піхоти. Учасник Першої світової війни. Підпоручик (1916), 477-й піхотний Калязинський полк. Син — Фененко Вадим Михайлович (1.08.1893 — січень 1942). Учасник Першої світової війни. Штабс-капітан 4-го Фінляндського стрілецького полку. Нагороджений Орденом Святого Георгія IV-го ступеня, ВП от 01.09.1915 р.
У Добровольчеській армії: з вересня 1918 р. у 9-й роті 1-го Офіцерського генерала Маркова полку.
Помер (загинув) у блокадному Ленінграді. Місце поховання невідоме.
Нагороди Орден Св. Анни 3-го ст. (ВП 05.02.1906) Орден Святого Станіслава 2-го ст. (17.03.1913) Орден Святого Володимира 4-го ст. (20.03.1914) Мечі та бант до ордена Святого Володимира 4-го ст. (ВП 18.07.1915) Орден Святої Анни 2-го ст. з мечами (ВП 27.11.1915) Золота зброя «За хоробрість» (ВП 07.01.1916):
«Его Императорское Величество, въ присутствіи своемъ в Царской Ставке, Января 7-го дня 1916 года, соизволилъ отдать слѣдующій приказъ:
Утверждается пожалованіе Главнокомандующимъ Кавказскою арміею, за отличія в дѣлахъ противъ непріятеля, по удостоенію Местной Думы, изъ лицъ, имѣющихъ Георгіевское Оружіе:
Георгіевскаго Оружія:
Командиру 156-го пѣхотнаго Елисаветпольскаго Генерала Князя Циціанова полка, Михаилу Фененко за то,что состоя штабъ-офицеромъ этого полка и будучи назначенъ начальникомъ весьма важнаго участка позиціи на высоте 808, около селенія Алтунъ-Булахъ, имѣя подъ своей командой около 3-хъ баталіоновъ пѣхоты съ пулеметами, въ теченіе 8 дней съ 19-го по 26-е Декабря 1914 года отбилъ цѣлый рядъ ожесточенныхъ атакъ турокъ, производимыхъ превосходными силами какъ днемъ, такъ и ночью.
Автор: Его Императорское Величество, 1916-01-07».
Орден Святого Георгія 4-го ст. (ВП 09.07.1916):«Государь Императоръ, по удостоенію Петроградской Думы ордена Святаго Георгія, Всемилостивѣйше соизволилъ пожаловать:Орденъ Св. Великомученика и Побѣдоносца Георгія 4-й степени:
Командиру 156-го пѣхотнаго Елисаветпольскаго Генерала Князя Циціанова полка, Полковнику Михаилу Фененко за то, что, будучи назначенъ въ періодъ штурма Деве-Бойненскихъ позицій, съ 29-го Января по 3-е Февраля 1916 года начальникомъ правой штурмовой колонны, направленной для штурма форта Чобанъ-Деде, онъ, въ ночь съ 29-го на 30-е Января, штыковымъ ударомъ, неоднократно подвергая свою жизнь явной опасности отъ сильнаго ружейнаго и артиллерійскаго огня противника, сбилъ турокъ съ укрѣпленной передовой позиціи на горѣ Кузу-Кей-Тепеси, захвативъ при этомъ въ плѣнъ 108-й пѣхотный турецкій полкъ въ составѣ 450-ти нижнихъ чиновъ при 8-ми офицерахъ; вслѣдъ за тѣмъ послѣ ряда боевъ, въ ночь на 2-е Февраля, совмѣстно съ Бакинцами и Дербентцами, взялъ, послѣ ожесточенныхъ атакъ, фортъ Чобанъ-Деде, что повлекло за собой паденіе всѣхъ прочихъ фортовъ Деве-Бойненской позиціи.
Автор: Его Императорское Величество, 1916-07-09».
Орден Святого Володимира 3-го ст. з мечами (ВП 09.08.1916) Мечі до ордена Святого Станіслава 2-го ст. (ВП 16.12.1916) Высочайшие благоволения ВП 05.07.1916 та 21.12.1916 (обидва — за бойові відзнаки) Медаль «В память 300-летия царствования Дома Романовых» (ВП 21.02.1913) Медаль «В память царствования императора Александра III» для ношения на груди на лентах Св. Александра Невского (ВП 01.08.1896)
Джерела Залесский К. А. Кто был кто в Первой мировой войне. — М., 2003. Егоров Н. Д.'' Русский генералитет накануне Гражданской войны. (Материалы к биографическому справочнику). — М., 2004. ВП 1914—1917 и ПАФ 1917. Список подполковникам по старшинству. Составлен по 15.05.1913. С-Петербург, 1913. Список полковникам по старшинству. Составлен по 01.08.1916. Петроград, 1916. Русский Инвалид. № 162, 1917. Русский Инвалид. № 164, 1915.